29.03.2023м. СумиСправа № 920/913/22
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Консольлайн»;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-Комплект»,
про стягнення 1472503 грн 41 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Фещенко І.С. (в режимі відео конференції)
від відповідача: не прибув
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1472503 грн 41 коп., з яких: 1174591 грн 00 коп. основного боргу, 59428 грн 51 коп. пені, 3565 грн 70 коп. - 3% річних, 234918 грн 20 коп. штрафу, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договору транспортно-експедиторського обслуговування №134421440 від 16.04.2020 р., а також просить стягнути витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним на виконання умов Договору відповідачу було надано транспортно-експедиційні послуги. Відповідач послуги отримав, але акти надання послуг не підписав та сплатив за надані позивачем послуги не в повному обсязі. Зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені, штрафу та 3% річних.
Ухвалою суду від 02.11.2022 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі на 05.12.2022.
05.12.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 02.12.2022 (Вх.№3052), в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково у розмірі 46370 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 05.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 09.01.2023.
05.01.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.№114), у якій зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 09.01.2023 було оголошено перерву до 23.01.2023.
09.01.2023 позивач подав до суду письмові пояснення по справі (вх. №141/23).
18.01.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№363/22), у якому просить суд частково задовольнити позовні вимоги в сумі 46370 грн 00 коп., в іншій частині позовних вимог відмовити та відмовити позивачу щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, або зменшити такий розмір до 500 грн. 00 коп. Також, представник відповідача просить суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 50000 грн 00 коп.
Ухвалою суду від 23.01.2023 підготовче засідання відкладене на 08.02.2023.
Ухвалою суду від 08.02.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.03.2023.
Розгляд справи 06.03.2023 не відбувся, оскільки суддя Резніченко О.Ю. знаходилась у відпустці.
Ухвалою суду від 20.03.2023 розгляд справи по суті призначено на 29.03.2023.
28.03.2023 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. №1907/23) про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
У судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача проти відкладення розгляду справи категорично заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зі змісту п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у зв'язку з першою неявкою в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Судом встановлено, що представник відповідача неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи та відповідно не був присутнім у судових засіданнях.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, суд наголошує на тому, що чергове відкладення розгляду справи призведе до порушення процесуальних строків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №1907/23 від 28.03.2023).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
16.04.2020 між сторонами було укладено договір № 134421440 транспортно-експедиторського обслуговування. Вищезазначене підтверджується копією вказаного Договору (а.с.21-28).
Сторонами суду не надано доказів, що Договір визнавався недійсним у судовому порядку, а тому Договір підлягав обов'язковому виконанню сторонами.
Відповідно до п. 1.1 Договору Клієнт (відповідач) доручає, а Експедитор (позивач) зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін.
Згідно з умовами п. 1.2. Договору умови перевезення, вид і найменування вантажу, вид транспорту, розмір плати Експедиторові, пункти відправлення та призначення, а також інші умови пов'язані з виконанням цього Договору, встановлюються за угодою Сторін і оформлюються Заявками, по формі погодженій Сторонами в додатку № 1 до нього Договору.
Також пунктом 1.3. Договору визначено, що під кожне конкретне перевезення Клієнт надає експедиторові заявку, в якій оговорюється і найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення (порт навантаження, порт вивантаження, місце доставки вантажу), плановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка подається за 5 робочих днів до початку навантаження і готовності вантажу до перевезення. Заявка у погодженій формі, складається та підписується протягом 2 (двох) робочих днів
Порядок та строки оплати наданих за Договором послуг визначено у п. 4.5., п. 4.6. Договору, а саме:
- Експедитор після надання послуг (виконання відповідної заявки) складає акт виконаних робіт і надає його Клієнту. Клієнт протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання Акту виконаних робіт повинен підписати його, завірити печаткою і відправити Експедитору, або надати протягом п'яти робочих днів мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну, якщо акт не буде підписано або не буде надано мотивовану відмову, Акт виконаних робіт вважається прийнятим, підписаним сторонами і підлягає оплаті без заперечень.
- Зобов'язання Клієнта стосовно здійснення всіх платежів в адресу Експедитора, а також стосовно оплати в узгодженому розмірі плати Експедитору, вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів за зазначеними видами платежів на рахунок Експедитора.
28.07.2022 відповідно до пунктів 1.2.-1.3. Договору сторони підписали заявку №KL005298 (далі по тексту - «Заявка») на наступні послуги: організація ТЕО вантажу морським транспортом за межами території Україниу контейнерах MSDU2609280, TCKU1786467.
Сторони погодили вартість послуг: перевезення морським транспортом за межами території України - 854700,00 грн; курсова різниця - 111370,00 грн, всього 966070,00 грн.
Відповідачу були виставлені рахунки: №801 від 31.03.2022 на суму 854700,00 грн (а.с. 31), №1702 від 27.07.2022 на суму 111370,00 грн (а.с. 32).
Також на виконання п. 4.5. Договору після надання послуг позивачем складено акти надання послуг: №801 від 19.09.2022 на суму 854700,00 грн (а.с. 37), №1702 від 19.09.2022 на суму 111370,00 грн (а.с. 38).
Відповідачем визнається факт укладення договору, факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу морським транспортом за заявкою на суму 966070,00 грн.
При цьому, частково із суми боргу, що визнається відповідачем, було здійснено ним оплату наданих послуг на загальну суму 919700,00 грн згідно з платіжними дорученнями №42 від 20.09.2022, №43 від 27.09.2022 (а.с. 41-42). У відзиві на позов відповідачем визнано також борг у розмірі 46370,00 грн, тобто визнано позов у зазначеній частині боргу.
Тому відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Однак позивачем у суму позову включено ще заборгованість за рахунком №2365 від 14.09.2022 на суму 564110,50 грн та №2367 від 14.09.2022 на суму 564110,50 грн (а.с. 33,34), всього 1128221,00 грн. Позов у частині стягнення 1128221,00 грн позивач обґрунтовує тим, що у зазначені рахунки було включено додаткові витрати, які виникли під час надання послуг за заявкою, а саме: за рахунком №2365 від 14.09.2022:
- навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України на суму 330885,50 грн
- міжнародні транспортні послуги за межами території України на суму 93000,00 грн
- міжнародні транспортні послуги на території України на суму 139625,00 грн
- винагорода експедитора на території України склала 600, 00 грн.
Факт існування додаткових витрат та надання таких послуг третіми особами Позивачу в інтересах Відповідача за навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України на суму 330885, 50 грн підтверджуються актом виконаних робіт № 09-2022 від 13.09.2022 року (а.с. 128)
Факт існування додаткових витрат та надання таких послуг третіми особами Позивачу в інтересах Відповідача за міжнародні транспортні послуги за межами території України на суму 93000,00 грн та міжнародні транспортні послуги на території України на суму 139 625, 00 грн підтверджуються актами виконаних робіт № 7 від 16.09.2022 року (а.с. 126).
У графі додатково зазначено державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Підтвердження виконання послуг підтверджується CMR 5298/1 та CMR 5298/2, що містяться в матеріалах справи (а.с. 35, 36).
Відповідно до рахунку № 2367 від 14.09.2022 року, у Відповідача виникли наступні додаткові витрати із замовлених послуг:
- навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України на суму 330885,50 грн;
- міжнародні транспортні послуги за межами території України на суму 93000,00 грн;
- міжнародні транспортні послуги на території України на суму 139 625, 00 грн;
- винагорода експедитора на території України склала 600,00 грн.
Факт існування додаткових витрат та надання таких послуг третіми особами Позивачу в інтересах Відповідача за навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України на суму 330885,50 грн підтверджуються актом виконаних робіт № 09-2022 від 13.09.2022 року.
Факт існування додаткових витрат та надання таких послуг третіми особами Позивачу в інтересах Відповідача за міжнародні транспортні послуги за межами території України на суму 93000,00 грн та міжнародні транспортні послуги на території України на суму 139625,00 грн підтверджуються актами виконаних робіт № 8 від 16.09.2022 року (а.с. 127).
У графі додатково зазначено державний номерний знак транспортного засобу НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Підтвердження виконання послуг підтверджується CMR 5298/1 та CMR 5298/2, що містяться в матеріалах справи.
Право позивача на укладення від свого імені договорів та інших угод з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання зобов'язань за Договором визначено у п. 2.2.1 Договору.
Крім цього, у п. 2.2.8. Договору, розділі ІІІ Заявки передбачено право позивача на відшкодування додаткових витрат, здійснених у порядку виконання заявки та по оплаті необхідних послуг третіх осіб.
Відповідач не визнає позов у частині стягнення 1128221,00 грн боргу за рахунками №№2365, 2367 від 14.09.2022 року з огляду на те, що ці рахунки не направлялись відповідачу. Окрім цього, відповідачу не направлявся жодний акт виконання робіт, а тому він не підписувався останнім. Сторони між собою не погоджували додаткові види надання послуг окрім тих, і на суму, яка зазначена в заявці №KL005298 від 28.07.2022 року.
Враховуючи характер спірних правовідносин, часткове визнання позову відповідачем, визнання факту укладення договору та визнання факту надання послуг за заявкою (частково), до переліку обставин, що є предметом доказування, належить доказування факту надання додаткових послуг позивачем на суму 1128221,00 грн.
Суд вважає, що позов у зазначеній частині підлягає задоволенню, так як позивачем подані належні та достатні докази в обґрунтування факту існування додаткових витрат на загальну суму 1128221,00 грн., які були досліджені судом (докази були вище перелічені у рішенні).
Також суд бере до уваги, що згідно з заявкою № KL005298 від 28 липня 2022 року, Відповідач замовив послуги перевезення морським транспортом за межами території України вантажу в контейнерах MSDU2609280, TCKU1786467 по коносаменту SZLSEC220100610.
Вантаж згідно заявкою № KL005298 від 28 липня 2022 року, перевозився на автомобільному транспорті (тягач з причепом) в контейнерах. Державні реєстраційні номери транспортних засобів, що перевозили контейнери, зазначені в рахунках № 2365 від 14.09.2022 року та №2367 від 14.09.2022 року, а саме НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та НОМЕР_3 / НОМЕР_4 . Перевезення вантажу здійснювалось в інтересах Відповідача до міста Ромни відповідно до заявки. Перевезення могло не відбутися, якщо вантаж, що знаходився в контейнерах не був би завантажений на автомобільний транспорт, а отже надані Відповідачу послуги третіх осіб (додаткові витрати, в розумінні Договору) виконані повністю в інтересах Відповідача.
Без виконання даних робіт, виконувати послуги передбачені заявкою № KL005298 від 28 липня 2022 року було б не можливим. Саме тому позивач поніс додаткові витрати з метою виконання вимог договору перед відповідачем. Таким чином, замовлені позивачем послуги/роботи зазначені в рахунках № 2365 від 14.09.2022 року та № 2367 від 14.09.2022 року є супутніми витратами, які підлягають відшкодуванню Відповідачем.
Відповідачем взагалі не подано доказів на спростування вимог позивача, окрім констатації факту не включення додаткових витрат у загальну суму заявки та відсутності підписаного між сторонами акту виконаних робіт та ненаправлення акту відповідачу.
Суд критично оцінює пояснення відповідача щодо ненаправлення на його адресу актів виконаних робіт за рахунками №2365 від 19.09.2022, №2367 від 19.09.2022, як це встановлено у п. 4.5. Договору.
Судом було задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача оригінали документів на підтвердження факту направлення зазначених актів та рахунків відповідачу, у тому числі оригінал опису вкладення. На виконання вимог суду позивачем подані зазначені оригінали доказів, які були долучені до матеріалів справи та досліджені у судовому засіданні (а.с. 112-115).
Так, з опису документів, що знаходяться у поштовому відправленні, вбачається, що акти надання послуг №2365 від 19.09.2022, №2367 від 19.09.2022 направлялись 29.09.2022 на адресу відповідача: вул. Гетьмана Мазепи 2В, м. Ромни, Сумська область, 42000.
Тому відповідно до п. 4.5. Договору у зв'язку із закінченням 5ти-денного терміну для підписання акту або надання заперечень на нього, зазначені акти є прийнятими, підписаними і підлягають оплаті без заперечень.
Беручи до уваги встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин між сторонами у справі, суд при вирішенні спору виходив з того, що згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонам (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.909 ЦК України згідно з договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Тому суд вважає позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 1174591,00 грн обґрунтованими та задовольняє їх.
Стосовно позовних вимог про стягнення пені та штрафу.
Згідно зі ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.
Пунктом 5.3.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення Клієнтом здійснення платежу за надані Експедитором послуги, Клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, Клієнт сплачує додатково штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від простроченої суми оплати.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 59428 грн 51 коп., нарахованої за період з 04.08.2022 по 26.10.2022 та 234918 грн 20 коп. штрафу.
Розрахунок пені додано позивачем до позовної заяви (а.с. 55, 58, 61).
Розрахунок штрафу додано позивачем до позовної заяви (а.с. 57, 60, 63).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем понад 30 днів та те, що право на стягнення пені та штрафу самостійно встановлено сторонами у Договорі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 59428 грн 51 коп., нарахованої за період з 04.08.2022 по 26.10.2022, та 234918 грн 20 коп. штрафу є правомірними та підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги про стягнення 3% річних.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3565 грн 70 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 04.08.2022 по 26.10.2022.
Позивачем додано розрахунок 3% річних до позовної заяви (а.с. 57, 60, 63).
Враховуючи те, що судом було встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3565 грн 70 коп. - 3% річних, нарахованих за період з 04.08.2022 по 26.10.2022.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Щодо судового збору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору у повному обсязі.
Стосовно вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
Згідно з ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі №922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 40000 грн 00 коп. витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
Суд розглядає вимоги позивача в цій частині саме за наявними у матеріалах доказами, поданими позивачем в обґрунтування вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Факт надання правової допомоги позивач доводить укладенням договору №13062022 від 13.06.2022р. між позивачем (Клієнт) та адвокатом Фещенко Ігорем Станіславовичем (Адвокат), яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КВ №000862 від 24.02.2020, та Додатковою угодою №2 до вказаного Договору від 20.10.2022.
Відповідно до п. 1.1. Договору №13062022 від 13.06.2022р Адвокат надає правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором та додатковими угодами, а Клієнт приймає та оплачує правничу (правову) допомогу у узгодженому порядку.
Пунктом 3.1. зазначеного Договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену цим Договором, Клієнт може сплачувати Адвокату гонорар, що узгоджується сторонами у окремій усній або письмовій угоді до цього Договору.
Згідно з умовами п. 1 Додаткової угоди №2 від 20.10.2022 до Договору №13062022 від 13.06.2022 р. сторони погодили, що для представництва Клієнта перед його контрагентами, судами, державними органами щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій з ТОВ «РУСЛАН-КОМПЛЕКТ» (надалі - Боржник) за надані послуги, Адвокат зобов'язується надати правову допомогу Клієнту в такому вигляді та обсязі:
- ознайомлення та аналіз обставин і матеріалів справи;
- формування та визначення правової позиції;
- збирання доказів та матеріалів для підготовки та відправки претензій/запитів/заяв;
- збирання доказів для подання позовної заяви до суду;
- підготовка позовної заяви та відправка її до суду;
- представництво інтересів Клієнта в судових засіданнях;
- підготовка та подання клопотань, пояснень та інших процесуальних документів до суду по справі;
- отримання рішення суду, судового наказу та підготовка/відправка документів на виконання рішення суду.
Сторони погодили, що за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п.1 цією Додатковою угодою, Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату гонорар в розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень в безготівковій формі попередньою оплатою протягом 5 днів з моменту підписання даної додаткової угоди (п. 2).
В матеріалах справи також міститься Детальний опис робіт до Додаткової угоди №2 до Договору №13062022 від 13.06.2022 р., з якого вбачається, що Адвокатом на виконання умов Договору про надання професійної правничої допомоги надаються роботи (послуги): 1. Підготовчі дії: ознайомлення та аналіз матеріалів справи; формування та визначення правової позиції; спілкування з клієнтом, особиста зустріч, телефонні розмови, телефонна переписка /вартість однієї години роботи 2000,00 грн/кількість годин 5/вартість 10000,00 грн; 2. Основні дії: збирання доказів та матеріалів для підготовки заяви про забезпечення позову та позовної заяви; вивчення та аналіз аналогічної судової практики подібних спорів; підготовка та подання позовної заяви до суду; подання клопотань, заяв по справі; моніторинг стану розгляду справи; представництво інтересів клієнта у суді (попередньо 2 судових засідання); отримання рішення та додаткового рішення по справі/вартість однієї години роботи 2000,00 грн/кількість годин 13/вартість 26000,00 грн; 3. Додаткові дії: підготовка документів для розрахунку судових витрат; підготовка та подання заяви до приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження; зустріч з клієнтом та передача копій судових рішень/вартість однієї години роботи 2000,00 грн/кількість годин 2/вартість 8000,00 грн; всього 20 годин, 40 000 грн 00 коп.
Крім того, в матеріалах справи міститься платіжне доручення від 21.10.2022р. № 8434 на суму 40000 грн 00 коп. (а.с.12).
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив просить суд відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити їх розмір до 500 грн 00 коп.
Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на наявність клопотання про зменшення розміру правничої допомоги, беручи до уваги характер спірних правовідносин у цій справі та проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір витрат - 20000 грн 00 коп. є розумним та виправданим; зазначені витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-Комплект» про стягнення 1472503 грн 41 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руслан-Комплект» (вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2В, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 34421440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» (вул. Інбер Віри, буд. 5, прим. 302 н, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 42289205) 1174591 грн 00 коп. основного боргу, 59428 грн 51 коп. пені, 3565 грн 70 коп. - 3% річних, 234918 грн 20 коп. штрафу, 22087 грн 55 коп. витрат по сплаті судового збору, 20000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
4. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Консольлайн» наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 03.04.2023.
Суддя О.Ю. Резніченко