вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"30" березня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/642/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали клопотання "Спец Комплект Постач" про стягнення судових витрат
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк"
про: визнання актів недійсними
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Служба автомобільних доріг у Рівненській області
секретар судового засідання: С.Коваль;
представники:
від позивача: О.Стригунов
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
20 березня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" подано до Господарського суду Рівненської області заяву щодо відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу в розмірі 209 9050,00 грн.
Ухвалою суду від 20 березня 2023 року вказану заяву прийнято до розгляду, розгляд якої призначено на 30 березня 2023 року.
В судове засідання представники сторін не з'явились.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про стягнення судових витрат суд вважає за необхідне відзначити наступне.
У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про стягнення коштів за договором субпідряду в сумі 7 900 504,80 грн.
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" звернулося до Господарського суду Рівненської області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" про визнання актів недійсними.
Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про стягнення коштів у сумі 7 900 504,80 грн залишено без розгляду.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 березня 2023 року позов задоволено, вирішено визнати недійсними акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" 6 810,00 грн судового збору.
20 березня 2023 року (сформовано в системі "Електронний суд" 19 березня 2023 року) Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" звернулось до суду з заявою про стягнення судових витрат, а саме 209 950,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу та 6 810,00 грн судового збору.
Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 100 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6 810,00 грн витрат на оплату судового збору.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 14 березня 2023 року, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана до суду 19 березня 2023 року, а тому суд вважає, що наявні правові підстави для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.
Розглянувши подану заяву про розподіл судових витрат суд зауважує таке.
Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
У поданій заяві позивач просить суд зокрема стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом первісного позову в сумі 100 050,00 грн. Позивачем надано суду відповідний акт приймання передачі виконаних робіт за первісним позовом на зазначену суму.
Водночас, щодо розподілу судових витрат за первісним позовом суд підкреслює, що розподіл судових витрат судом станом на даний час вже здійснено, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про розподіл судових витрат за первісним позовом вже розглянуто, про що свідчить ухвала суду від 23 лютого 2023 року.
Суд нагадує, що порядок розподілу судових витрат у випадку залишення позову без розгляду врегульовано статтею 130 ГПК України.
Згідно з положеннями частинами 5-6 статті 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Скориставшись своїм правом, передбаченим нормами статті 130 ГПК України, позивач (відповідач за зустрічним позовом) звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрат за первісним позовом.
За наслідками розгляду вказаної заяви судом прийнято відповідне процесуальне рішення, яке набрало законної сили.
А тому суд не має правових підстав для повторного розподілу судових витрат за первісним позовом.
У випадку незгоди з розподілом судових витрат за первісним позовом ТОВ "Спец Комплект Постач" не позбавлене можливості звернутись з апеляційною скаргою, однак ухвала суду від 23 лютого 2023 року станом на даний час оскаржена не була.
Щодо розподілу судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 6 810,00 грн судового збору за подання зустрічного позову суд зауважує, що вказані судові витрати також розподілено, про що свідчить пункт 3 резолютивної частини рішення суду від 14 березня 2023 року.
Отже, суд не має підстав для повторного розподілу судових витрат у вигляді судового збору, оскільки такі витати розподілено.
Щодо заяви про розподіл судових витрат за зустрічним позовом суд відзначає наступне.
30 листопада 2021 року ТОВ "Спец Комплект Постач" звернулось до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними актів за січень-березень 2021 року.
Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги від 09 вересня 2021 року, додаткової угоди від 09 вересня 2021 року, договору про надання правової допомоги від 22 січня 2022 року, додаткової угоди від 22 січня 2022 року, договору про надання правової допомоги від 22 січня 2023 року, додаткової угоди від 22 січня 2023 року, акт приймання - передачі наданих послуг у справі №918/642/21 від 18 березня 2023 року, який містить детальний опис виконаних робіт.
Згідно з предметом укладених угод клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату професійну правничу (правову) допомогу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в усіх судах України, правоохоронних та контролюючих органах України згідно з діючим законодавством України.
Додатковими угодами встановлено, що вони підтверджують надання клієнтом замовлення адвокату на представництво його інтересів у справі №918/642/21 у всіх судах України, а також визначає порядок оплати юридичних послуг адвоката за надання правової допомоги у цій справі.
Перелік виконаних робіт, наданих послуг та понесених витрат адвокатом зазначається у актах приймання-передачі наданих послуг та рахунках на їх оплату на виконання договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до нього, що приймаються та оплачуються клієнтом у 10-ти денний термін після проголошення судового рішення (про задоволення позову, відмову в його задоволенні, повернення позовної заяви, залишення позову без розгляду, без руху та ін.) та підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Клієнт також бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат адвоката (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо).
Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної суми коштів на розрахунковий рахунок адвоката, реквізити якого зазначені у договорі про надання правової допомоги або додатковій угоді до нього або в акті приймання-передачі наданих адвокатом послуг або у рахунку на оплату гонорару.
Передбачувані витрати адвоката у зв'язку із наданням правової допомоги відповідно до умов цього договору (такі як, але не виключно: отримання документів, збирання доказів, залучення висновків спеціаліста та інші) сплачуються клієнтом адвокату понад узгоджену суму гонорару.
Правова допомога вважаються наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту рахунок на оплату та акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст (опис) наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, та додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).
Клієнт зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строку надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту. Якщо протягом вказаного строку клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правової допомоги і не надав письмове заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом і підлягає оплаті протягом 2-х днів.
Актом №2 від 18 березня 2023 року сторонами погоджено вартість наданої правової допомоги за зустрічним позовом в розмірі 109 900,00 грн.
Таким чином суд встановив розмір понесених позивачем витрат. Відповідач заперечень щодо судових витрат не висловив.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
На думку суду даний спір про визнання недійсними актів не відноситься до категорії складних. Більш того, спірні правовідносини врегульовані однією нормою ЦК України, а підставами визнання спірних актів недійсними слугу є мотивована відмова сторони від їх підписання.
На переконання суду, підготовка до справи не потребувала дослідження значного обсягу законодавства, судової практики чи опрацюванню великого обсягу документів.
Тривалий розгляд спору обумовлений в першу чергу наявністю первісних позовних вимог.
Дослідивши опис наданих послуг суд не знаходить підстав повного покладення на відповідача витрат, що зазначені пунктах 3, 4, 5, 6, 7, 9, 11, 12, 14, 15, 17, 18, 20, 21, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31 опису наданих послуг.
Суд не знаходить підстав для покладення на відповідача витрат на підготовку, підписання КЕП та скерування засобами електронного зв'язку до суду клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки такі витрати не спричинені протиправною (чи будь-якою) поведінкою відповідача. Більш того, подання відповідного клопотання є правом, а не обов'язком сторони, яке спрямоване на спрощення доступу до правосуддя. Також суд вважає, що зазначення у описі наданих послуг обставин про те, що адвокат готуючи таке клопотання щоразу витрачав годину свого робочого часу, є необґрунтованим. Суд вважає, що підготовка клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференці та його спрямування до суду засобами електронного зв'язку не є складною дією та не потребує вказаних в акті часових витрат. Відповідно суд вважає, що вказані витрати є необґрунтованими. Суд звертає увагу сторін, що такі витрати не стосуються безпосередньої участі представника в судовому засіданні. Позивачем не заявлено витрат на отримання послуг поштового зв'язку, а витрати на участь в судовому засіданні позивачем визначено окремо.
Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат на підготовку проекту листа від 20 грудня 2021 року (пункт 4 опису робіт), оскільки такі витрати стосуються господарської діяльності сторін, відносяться до ділового листування контрагентів, а отже не стосуються прав та обов'язків сторін у судовому процесі. Дані витрати не є судовими витратами.
Також суд не має підстав для покладення витрат на підготовку клопотання про відкладення судового засідання (пункт 5), оскільки покладення на відповідача судових витрат у зв'язку з власною неявкою заявника в судове засідання, на думку суду, суперечить положенням частин 5, 7, 9 статті 129 ГПК України.
На переконання суду, у пункті 7 опису робіт вказано непропорційну затрату часу на виконання робіт. Так, заявник вказує, що на підготовку, оформлення, підписання та скерування до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів заявником затрачено 3 години. Водночас суд вважає, що такі витрати є необґрунтованими оскільки не відповідають принципу пропорційності до предмету спору. На думку суду, таке клопотання не є складним за змістом, а достатнім часом на виконання таких робіт є 1 година. А тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати в розмірі, що погоджений адвокатом та його клієнтом з розрахунку за 1 годину витраченого часу, що є пропорційним до предмету спору.
Суд вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача витрат в розмірі 2 900,00 грн на підготовку, підписання та скерування відзиву на апеляційну скаргу (пункт 12 опису), оскільки такі витрати понесені у зв'язку з розглядом первісного позову. Більш того в апеляційному порядку оскаржувалась ухвала за наслідками розгляду заяви третьої особи. А отже такі витрати не були неминучими для заявника. За таких обставин суд вважає, що вказані витрати не можуть бути покладені на відповідача, так як не стосуються цього позову, а також не стосуються розгляду заяв/клопотань позивача. Розподіл витрат за первісним позовом, як було зазначено вище, суд вже здійснив.
Окрім цього, суд не знаходить підстав для покладення на відповідача витрат в розмірі 5 800,00 грн (пункт 14 опису), оскільки такі витрати стосуються первісного позову, розподіл яких станом на даний час здійснено.
Суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат в розмірі 2 000,00 грн (пункт 18 опису), так як такі витрати спричинені поданням клопотання про відкладення судового засідання самим же заявником.
Суд не має підстав для покладення на відповідача витрат в розмірі 4 000,00 грн (пункт 20 опису), оскільки такі витрати стосуються первісного позову, розподіл яких станом на даний час здійснено.
Також суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат в розмірі 7 000,00 грн (пункт 25 опису) оскільки, клопотання позивача про призначення судової експертизи відхилено, а отже такі витрати не були неминучими для заявника.
Суд не має підстав для покладення на відповідача витрат в розмірі 1 000,00 грн із заявлених 3 000 грн (пункт 26 опису), оскільки судове засідання тривало менше години, тоді як заявник вказує 1,5 години які він витратив на участь у судовому засіданні. Пропорційним та обґрунтованим в цьому випадку суд вважає покладення на відповідача 2 000 грн, що відповідає 1 год участі адвоката у судовому засіданні.
Суд вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача витрат в розмірі 4 000,00 грн із заявлених 7 000 грн (пункт 31 опису), так як заява позивача про розподіл судових витрат задоволена частково, відповідно суд пропорційно покладає такі витрати на відповідача. Також суд вважає, що в даному випадку заявлено непропорційну затрату часу на виконання робіт щодо підготовки та направлення заяви про розподіл судових витрат (3,5 год). Обґрунтованим, на думку суду, в цьому випадку є покладення на відповідача 3 000 грн витрат, що є пропорційним до предмета спору та часу який може бути витрачено на підготовку такого клопотання (1,5 год).
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на такі обставини суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 55 525,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Решту витрат суд покладає на позивача.
Згідно з визначеннями статті 3 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з нормами статті 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Центральна 38, код ЄДРПОУ 38986599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Валентини Чайки 16, офіс 501, код ЄДРПОУ 38680240) 55 525 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец Комплект Постач" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, вул. Валентини Чайки 16, офіс 501, код ЄДРПОУ 38680240).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімія Парк" (35312, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Центральна 38, код ЄДРПОУ 38986599).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
додаткове рішення складено та підписано 03 квітня 2023 року
Суддя Андрій Качур