"30" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3714/22
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-А” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ОПТ” про стягнення 33464,42 грн заборгованості.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІК-А” (далі - ТОВ “ВІК-А”, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ОПТ” (далі - ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ”, Відповідач) (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 6, Код ЄДРПОУ 43331493) 33464,42 грн заборгованості, з яких 19120,19 грн основного боргу, 7945,44 грн пені, 5655,88 грн інфляційних нарахувань та 742,91 грн відсотків за користування грошовими коштами, у зв'язку із неналежним виконанням умов укладеного 14.06.2021 р. договору поставки № 544 в частині своєчасної та остаточної оплати вартості поставленого товару.
При цьому у резолютивній частині позову ТОВ “ВІК-А” просить стягнути заборгованість з ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” (81118, Львівська обл., с. Ставчани, вул. Шевченка, буд. 9А, Код ЄДРПОУ 36808029).
Згідно розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 р. №11/0/9-22 відповідно до частини 7 статті 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області на Господарський суд Одеської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2022 р. позовній заяві ТОВ “ВІК-А” присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/3714/22 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.01.2023 р. позовну заяву ТОВ “ВІК-А” залишено без руху та запропоновано усунути недоліки позовної заяви.
23.01.2023 р. до господарського суду від ТОВ “ВІК-А” на виконання ухвали від 03.01.2023 р. надійшли відповідні докази.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 р. прийнято позовну заяву ТОВ “ВІК-А” до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3714/22, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.02.2023 р.
28.02.2023 р. ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” використовуючи систему «Електронний суд» звернулось до господарського суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.02.2023 р. відкладено розгляд справи на 21.03.2023 р.
Надіслана ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали про відкриття провадження у справі повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата.
Надіслана ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу копія ухвали від 28.02.2023 р. повернулась неврученою із відміткою поштової установи про відсутність адресата.
Відповідно до довідки Господарського суду Одеської області 20.03.2023 р. до електронного кабінету представника ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” доставлено позовну заяву у справі № 916/3714/22.
Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно із приписами статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку “розумності строку” розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк” в рішенні у справі “Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства” роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Враховуючи те, що адресою місцезнаходження Відповідача згідно даних державних реєстрів є місто Херсон, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2023 р. відкладено розгляд справи на 30.03.2023 р. з метою надання додаткового часу та можливості ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” реалізувати наявні в нього процесуальні права.
Відповідно до довідки Господарського суду Одеської області 21.03.2023 р. до електронного кабінету представника ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” доставлено ухвалу суду від 21.03.2023 р.
Частиною 5 статті 6 ГПК України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
При цьому частиною 7 статті 6 ГПК України визначено, що особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно із пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 р. № 1845/0/15-21 (далі - Положення), особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до пункту 42 Положення засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
28.03.2023 р. до господарського суду від ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” надійшло клопотання про відкладення розгляд справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження у зв'язку із викликом представника до військомату Маліновського районну м. Одеса.
У призначене на 30.03.2023 р. судове засідання представники сторін не з'явились. Сторони про засідання суду повідомлялись шляхом надсилання ухвал суду на зазначені у наявних в матеріалах справи заявах та клопотаннях адреси електронної пошти. Крім того, як зазначено господарським судом, позовна заява та ухвали суду доставлено до електронного кабінету представника ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ”.
Господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” про відкладення справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, оскільки товариство як юридична особа не позбавлено права на залучення до участі у справі іншого представника, справа визнана судом малозначною та розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, відтак відсутня необхідність залучення до участі у справі виключно адвоката, ГПК України встановлено присічний строк розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, який не може бути продовжений судом.
Письмового відзиву від ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв по суті справи не надходило, у зв'язку з чим у відповідності до частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
30.03.2023 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
14.06.2021 р. між ТОВ “ВІК-А” (Постачальник) та ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” (Покупець) укладено договір поставки № 544 (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і сплатити «Товар», на умовах, визначених цим Договором.
Найменування (асортимент) Товару, його кількість, ціна та загальна вартість Товару, строки поставки узгоджуються Сторонами окремо. Підставою для бухгалтерського обліку господарської операції з поставки товару є первинний документ, а саме - видаткова накладна. Сторони домовились, що первинний документ підтверджує здійснення господарської операції (пункт 1.2 Договору).
Поставка Товару здійснюється на підставі заявки Покупця (в рамках Специфікації), в якій повинно бути вказано: асортимент замовленого Покупцем Товару, його кількість та необхідний термін поставки (пункт 2.1 Договору).
Прийняття Товару за асортиментом, кількістю і якістю відбувається Покупцем згідно з супроводжувальними документами (видаткові накладні, а також документи, що засвідчують якість товару) на момент одержання Товару від Постачальника. Оригінали супроводжувальних документів Постачальник передає Покупцю разом із Товаром (пункт 3.1 Договору).
Обов'язок Постачальника по передачі Товару вважається виконаним в момент передачі Товару Покупцю, який визначається датою накладної (пункт 4.1 Договору).
Право власності на Товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження Товару, переходить до Покупця з моменту одержання товару, шо підтверджується підписами на видатковій накладній (пункт 4.2 Договору).
Ціна Товару визначається згідно Специфікації (видаткової накладної) Постачальника. Загальна вартість кожної партії Товару вказується в видаткових накладних Постачальником (пункт 7.1 Договору).
Покупець зобов'язаний оплачувати реалізований ним товар щотижня (пункт 7.3 Договору).
Оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 даного Договору (пункт 7.4 Договору).
У випадку невиконання або невідповідного виконання Покупцем зобов'язання по оплаті поставленого Товару Постачальник має право стягнути з Покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 (дві десятих) % від вартості не оплаченого Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 8.1 Договору).
Даний Договір регулюється і піддягає тлумаченню у відповідності до діючого законодавства України (пункт 9.1 Договору).
Всі правовідносини, які з'являються в ході виконання Договору, та їм не урегульовані, регулюються Господарським кодексом України, а також іншими актами діючого законодавства України (пункт 11.4 Договору).
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2022. Договір підлягає автоматичній пролонгації на кожний наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не відмовиться письмово від пролонгації не менше ніж за 14 (чотирнадцять) днів до дати закінчення Договору (пункт 11.5 Договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
26.08.2021 р. між ТОВ “ВІК-А” як Постачальником та ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” як Покупцем підписано видаткову накладну № 21609, за явкою Відповідачем отримано Товар загальною вартістю 11692,80 грн з ПДВ.
24.09.2021 р. між ТОВ “ВІК-А” як Постачальником та ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” як Покупцем підписано видаткову накладну № 25580, за якою Відповідачем отримано Товар загальною вартістю 4080,00 грн з ПДВ.
24.09.2021 р. між ТОВ “ВІК-А” як Постачальником та ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” як Покупцем підписано видаткову накладну № 25510, за якою Відповідачем отримано Товар загальною вартістю 3348,19 грн з ПДВ.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частинами 1 та 2 статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В свою чергу частини 1-3 статті 692 ЦК України передбачають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між ТОВ “ВІК-А” та ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий Договір поставки № 544 від 14.06.2021 р.
При цьому ТОВ “ВІК-А” як Постачальником доведено виконання належим чином взятих на себе обов'язків за Договором та постачання, передачу у власність ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” Товару загальною вартістю 19120,19 грн, що підтверджується дослідженими в описовій частині рішення видатковими накладними.
В свою чергу, ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” як Покупцем в порушення приписів статей 525,526,610,629,692,712 ЦК України, статей 193,265 ГК України та умов Договору вартість отриманого Товару не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням частини 1 статті 530, частини 1 статті 692, частини 1 статті 712 ЦК України, пункту 7.3 Договору строк виконання зобов'язання на суму 19120,19 грн настав.
Відтак позовні вимоги ТОВ “ВІК-А” в частині стягнення з ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” 19120,19 грн основного боргу підлягають задоволенню в повному об'ємі.
З огляду на неналежне виконання ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” умов Договору в частині своєчасної та остаточної оплати вартості отриманого Товару, ТОВ “ВІК-А”, окрім заявлених до стягнення 19120,19 грн основного боргу, просить стягнути з ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” 7945,44 грн пені, 5655,88 грн інфляційних нарахувань та 742,91 грн відсотків за користування грошовими коштами.
Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частини 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У свою чергу, умовами пункту 8.1 Договору передбачено, що у випадку невиконання або невідповідного виконання Покупцем зобов'язання по оплаті поставленого Товару Постачальник має право стягнути з Покупця штрафну неустойку у розмірі 0,2 (дві десятих) % від вартості не оплаченого Товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, приписи частини 2 статті 625 ЦК України передбачаються можливість нарахування 3% процентів річних та інфляційних нарахувань до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Перевіривши представлені ТОВ “ВІК-А” розрахунки пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд погоджується із ними виключено в частині нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки вони виконанні у відповідності до методології та приписів чинного законодавства України, відтак стягненню з ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” підлягає 5655,88 грн інфляційних нарахувань, 742,91 грн 3% річних.
В частині нарахованих до стягнення 7945,44 грн пені господарський суд відмовляє, оскільки умовами укладеного Договору не передбачено збільшення періоду нарахування пені, відтак застосовується визначений частиною 6 статті 232 ГК України присічний строк нарахування - не більше 6 місяців. Здійснивши власне перерахування, господарським судом встановлено, що стягненню з ТОВ “АВАНГАРД-ОПТ” підлягає 1717,84 грн пені, з яких 1045,23 грн пені, нарахованих на суму 11692,00 (сума визначене Позивачем у розрахунку) за період з 26.08.2021 р. по 25.02.2022 р.; 369,44 грн пені, нарахованих на суму 4080,00 грн за період з 24.09.2021 р. по 23.03.2022 р., та 303,17 грн пені, нарахованих на суму 3348,19 грн за період з 24.09.2021 р. по 23.03.2022 р. Відтак в частині стягнення пені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У рішенні від 03.01.2018 р. “Віктор Назаренко проти України” (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції “справедливого судового розгляду” у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають “справедливого балансу” між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі “Беер проти Австрії” (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України “Про судовий збір” встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим ніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України “Про судовий збір”.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-А” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ОПТ” про стягнення 33464,42 грн заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АВАНГАРД-ОПТ” (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 6, Код ЄДРПОУ 43331493) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-А” (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, кімната 621, Код ЄДРПОУ 31305135) 19120/дев'ятнадцять тисяч сто двадцять/грн 19 коп. основного боргу, 1717/одну тисячу сімсот сімнадцять/грн 84 коп. пені, 5655/п'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять/грн 88 коп. інфляційних нарахувань, 742/сімсот сорок дві/грн 91 коп. 3% річних та 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят/грн 00 коп. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.
Повний текст складено 31 березня 2023 р.
Суддя С.Ф. Гут