79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.03.2023 Справа № 914/3251/22
За позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів,
до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий Львівської області,
про: стягнення вартості природного газу у розмірі 531 911,36 грн
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання Р.Р. Волошин
За участю представників сторін:
від позивача: Олійник О.О.- представник;
від відповідача: Сливка В.В. -представник
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» про стягнення вартості природного газу у розмірі 531 911,36 грн.
Ухвалою суду від 26.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.01.2023. В підготовчому засіданні 20.01.2023 оголошено перерву до 23.02.2023.
Ухвалою суду від 23.02.2023 закрито підготовче провадження у справі №914/3251/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.03.2023.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач спожив природний газ, однак не здійснив оплати за нього. Посилаючись на ст.ст.1212, 1213 ЦК України позивач зазначає, що споживач зобов'язаний відшкодувати вартість безпідставно набутого майна .
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. В обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:
- Позивач долучив до своєї заяви копію заяви-приєднання №094205C0J0FT016 до умов Договору № 094205C0J0FT016, відтак, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України;
- Основним доказом на який покликається Позивач, який на його думку підтверджує факт порушення є акт про порушення №LV 000103 від 18.01.2022 року, проте цей акт скасовано, про що свідчить витяг з протоколу №396/11 від 23.11.2022 року засідання комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами Кодексу ГРМ;
- враховуючи положення п.8 глави 4 Кодексу ГРС до Відповідача взагалі не могла бути застосована процедура донарахування, оскільки покази коректора за січень 2022 року були достатніми для визначення об'єму природного газу на вказаній точці об'єкта Відповідача.
Не погоджуючись з запереченнями відповідача, позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначає наступне.
- Між сторонами відсутні договірні зобов'язання щодо постачання, купівлі-продажу природного газу, передачі його у власність від однієї сторони іншій тощо. У зв'язку з цим, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин ст.1212, 1213 Цивільного кодексу України. Укладений між сторонами договір розподілу не містить жодної норми, яка б передбачала перехід права власності на товар (природний газ) від АТ “Львівгаз” до споживача, і не може містити, оскільки це заборонено законом;
- Факт споживання природного газу підтверджується двома доказами, а саме Актом про порушення № LV 000103 та актом технічної перевірки вузла обліку № ст 5014 від 18.01.2022. Факт прийняття Комісією рішення про скасування акту про порушення є процедурою в межах Кодексу ГРМ, яка жодним чином не впливає на доказову силу акту про порушення як документу.
Відповідач, не погоджуючись з обставинами, викладеними у відповіді на відзив позивача, подав до суду заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач звернув увагу суду на наступні ключові обставини, які спростовують позовні вимоги та обставини викладені у Відповіді і є підставою для відмови у задоволенні позову:
1)Відповідач згідно повідомлення №01/63 від 17.01.2022 у зв'язку з несправністю газового лічильника звернувся до Позивача з метою направлення представника Львівгазу на об'єкт в м.Стрий по вул. Січових Стрільців 12;
2) Відповідач 10.08.2022 отримав від НКРЕКП лист, якому на сторінках 4-5 міститься наступний висновок, що Позивач не довів факт роботи комерційного ВОГ Відповідача у позаштатному режимі, а тому Позивач має скасувати будь-які донарахування.
На розгляд суду, 23.02.2023 за вх. №4788/23 відповідачем подано заяву про застосування до позивача заходів процесуального примусу, в якій просить суд визнати зловживання процесуальними правами позивачем у даній справі, а саме: за подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета пору та у спорі, який має очевидно штучний характер.
Суд, розглянувши подану заяву, не вбачає підстав застосування заходів процесуального примусу до позивача.
В судовому засіданні 30.03.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Як зазначає позивач, 18.01.2022 на об'єкті КП «Стрийтеплоенерго» за адресою: Львівська область, м.Стрий, вул. Січових Стрільців, 12 представниками позивача в присутності представника КП «Стрийтеплоенерго» було виявлено що (споживання) природного газу комерційним ВОГ обліковується некоректно, а саме: є розбіжності між показами лічильника та зчитаними показами з лічильника коректором (показ не зчитав усіх показників лічильника).
Вказане позивач підтверджує двома доказами, а саме: Актом про порушення №LV 000103 та актом технічної перевірки вузла обліку № ст 5014 від 18.01.2022.
Згідно акту технічної перевірки вузла обліку № ст 5014 від 18.01.2022, станом на момент огляду покази лічильника становили 8857221 м куб., а покази коректора 8871313,6 м куб.
Відповідно до розрахунку об'єм газу приведений до стандартних умов становить 17,193 тис м куб.
Станом на 07.12.2022 ціна газу згідно даних про середньозважені ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі становить 30 937,67 грн. за тис. м 3.
Отже, на думку позивача, вартість спожитого і необлікованого Відповідачем газу становить: 17,193 х 30 937,67 = 531 911, 36 грн, де: 17,193 - об'єм спожитого газу в тис. куб м приведений до стандартних умов; 30 937,67 грн середньозважена ціна на природний газ за результатами електронних біржових торгів на Українській енергетичній біржі станом на 07.12.2022, а саме на момент пред'явлення позову.
Як зазначає позивач, КП «Стрийтеплоенерго» відібрало з ГРМ (спожило, фактично використало) 17193 м 3 газу без належних правових підстав, оскільки жоден постачальник йому цих обсягів не поставив. Так сталося через те, що засіб вимірювальної техніки - коректор у січні 2022 року не зчитав усіх показів з засобу вимірювальної техніки - лічильника газу.
Як наслідок, на думку позивача, Відповідач повинен повернути AT «Львівгаз» ці обсяги газу. Оскільки Відповідач ці обсяги газу уже спожив, то повинен відшкодувати його вартість відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки за весь обсяг газу, який надійшов в ГРМ і який не був облікований як поставлений споживачам несе відповідальність Оператор ГРМ.
Таким чином, позивач з вернувся з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення з відповідача вартість безпідставно набутого майна у вигляді спожитого газу в розмірі 531 911, 36 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі, що не підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Предметом доказування у даній справі є факт існування підстав для відшкодування вартості донарахованих обсягів природного газу Оператором ГРМ відповідно до ст. 1212 ЦК України, внаслідок виявлення порушень в роботі приладу обліку газу.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені у ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Частиною 1 вказаної статті передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до п. 4 ч. 3 цієї статті, положення цієї глави застосовуються також до
вимог про відшкодування шкоди особою , яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, самим Позивачем долучено до своєї заяви копію заяви-приєднання №094205C0J0FT016 до умов Договору № 094205C0J0FT016.
Отже, правовідносини сторін у цій справі виникли згідно умов вищевказаного Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) та регулюються положеннями Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРС), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 № 917/1739/17, в якій містить правовий висновок з приводу застосування ст. 1212 ЦК України:
« 63. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
64. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
65. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України».
Отже аналіз вищенаведених правових позицій свідчить про те, що наявність договору є єдиною і достатньою підставою для виключення можливості застосування глави 82 ЦК України. Тобто будь яких інших документів (актів виконаних робіт, наданих послуг, приймання-передачі тощо.) не потрібно встановлювати та доводити їх наявність.
Відтак, суд погоджується з відповідачем, що в даній справі доведеним є факт договірних відносин між Позивачем та Відповідачем про, що свідчить копія заяви-приєднання №094205C0J0FT016 до умов Договору № 094205C0J0FT016, яку, як вже зазначалось, долучив сам Позивач.
Як вбачається з п. 2.1. Договору розподілу природного газу Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як випливає із змісту ст. 901 ЦК істотною умовою договору про надання послуг є умова про предмет (дії або здійснення певної діяльності), причому оплаті підлягає послуга як така, враховуючи відсутність матеріального результату дій виконавця. Договір про надання послуг є оплатним в силу закону, якщо інше не передбачено договором.
Верховний Суд, пояснюючи природу договірного зобов'язання з надання послуг, зокрема, в постанові від 10.10.2018 у справі № 910/22303/17, зазначав, наступне. Договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Таким чином, оплаченою має бути послуга, надана виконавцем і спожита замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Так, Львівгаз не є постачальником природного газу, а лише надає послуги з розподілу природного газу.
Також, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження заявлених обсягів природного газу .
Основним доказом на який покликається Позивач, який на його думку підтверджує факт порушення є акт про порушення №LV000103 від 18.01.2022.
Однак, матеріали справи містять докази скасування вказаного акту, а саме: витяг з протоколу №396/11 від 23.11.2022 засідання комісії АТ «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами Кодексу ГРМ. Вказану копію витягу з протоколу було направлено Відповідачу згідно супровідного листа Позивача №790-Лв-23401-1222 від 27.12.2022.
Таким чином, Відповідач належними доказами підтвердив скасування акту про порушення №LV000103 від 18.01.2022.
Відповідач 10.08.2022 отримав від НКРЕКП лист (копія додається), в якому на сторінках 4-5 міститься наступний висновок, що Позивач не довів факт роботи комерційного ВОГ Відповідача у позаштатному режимі, а тому Позивач має скасувати будь-які донарахування.
В даному випадку беззаперечним є факт виявлення порушень в роботі приладу обліку газу, а тому тут має застосовуватись процедура, яка передбачена Кодексом ГРС у разі виявлення позаштатного режиму роботи ВОГ.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об'ємів і обсягів) по об'єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VI цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим пункту 2 глави 1 розділу IX Кодексу ГРС фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, визначення об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору, що передбачено абзацом 1 пункту 1 глави 3 розділу IX Кодексу ГРС.
Вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ, за положеннями пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, визначається як сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об'єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством.
Абзацами 1, 3 пункту 2 глави 6 розділу X Кодексу ГРС передбачено, що протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб'єкт ринку природного газу) проводять, зокрема, перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, а також контрольний огляд вузла обліку. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.
Як стверджує позивач, за наслідками обстеження ВОГ на об'єкті Відповідача встановлено позаштатний режим роботи ВОГ, а саме не співпадіння показів механічного лічильника і показника лічильника по коректору на 14092,6 м куб., на підставі чого представники Позивача склали акт про порушення згідно з пунктом 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як "не з вини споживача"), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об'єму природного газу, належить, зокрема, пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно.
Разом з цим, у пункті 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС (абзаци 1-3) визначено обов'язки власника (користувача) комерційного ВОГ у випадку виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, до яких належить також лічильник, та перелік ситуацій, які кваліфікуються як позаштатний режим роботи.
Так, у разі виявлення позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ чи його складових, пошкодження ЗВТ або пошкодження пломб чи захисних елементів власник (користувач), на території або у приміщенні якого встановлений комерційний ВОГ чи його складові, має терміново поінформувати про це Оператора ГРМ та за потреби вжити заходів для недопущення аварійної ситуації з урахуванням техніки безпеки.
Позаштатний режим роботи комерційного ВОГ, зокрема, включає:
1) витоки газу з елементів та конструкції комерційного ВОГ, у тому числі імпульсних ліній манометрів, датчиків тиску і температури тощо;
2) відсутність зміни показань лічильника газу (обчислювача або коректора об'єму газу), загальмованість або рух з ривками зчитувального механізму при фактичній витраті (споживанні) природного газу;
3) наявність сторонніх шумів та нехарактерних звуків при роботі лічильника газу чи іншого ЗВТ;
4) індикація або наявність повідомлень про порушення в роботі ЗВТ, в тому числі про необхідність зміни елементів живлення;
5) забруднення або відкладання осадів, потрапляння сторонніх предметів до внутрішньої порожнини вимірювального трубопроводу або лічильника газу чи на робочі поверхні первинних перетворювачів;
6) інші ознаки порушень вимог щодо експлуатації ЗВТ, які можуть вплинути на результати вимірювання.
При цьому для цілей визначення необлікованих об'ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), що не є побутовим, Кодекс ГРС розмежовує несправність лічильника, що сталася внаслідок його пошкодження, та несправність лічильника, що сталася внаслідок позаштатного режиму роботи.
Таких підхід дозволяє кваліфікувати пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або роботу комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно, як порушення "не з вини споживача", оскільки хоча споживач у цих випадках не здійснював несанкціонованого втручання, водночас міг виявити пошкодження ЗВТ/лічильника газу (механічне пошкодження цілісності конструкції комерційного ВОГ та/або його складових, зокрема корпусу, скла, кріплення, захисних елементів, ліній з'єднання) або позаштатний режим роботи, що за пунктом 6 глави 6 розділу X Кодексу ГРС охоплює ситуації, які споживач може виявити.
Як вже зазначалось, на сторінці 5 листа НКРЕКП від 20.08.2022 року: «Тобто факт роботи комерційного ВОГ Споживача у позаштатному режимі АТ «Львівгаз» не доведено».
Так, згідно повідомлення №01/63 від 17.01.2022 у зв'язку з несправністю газового лічильника Відповідач звернувся до Позивача з метою направлення представника Львівгазу на об'єкт в м. Стрий по вул. Січових Стрільців 12.
Згідно п. 8 глави 4 Кодексу ГРС: «У разі своєчасного (до виявлення порушення представником Оператора ГРМ) письмового повідомлення споживачем Оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності) та за умови відсутності пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу процедура, передбачена цією главою, не застосовується (крім періоду відсутності пошкодженого ЗВТ/лічильника газу, що був направлений на експертизу та/або позачергову чи експертну повірку)».
Отже, процедура перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу у разі виявлення порушень вимог цього Кодексу не застосовується, якщо: 1) споживач своєчасно (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) письмово повідомив оператора ГРМ про пошкодження ЗВТ/лічильника газу або пломби (крім її відсутності); 2) відсутні пошкодження пломби з прихованими заходами чи несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу.
Таким чином, приписами абз. 1 п. 8 глави 4 розділу X I Кодексу ГРС встановлено заохочувальну норму, яка виключає застосування вимог розділу X I цього Кодексу при здійсненні розрахунків безоблікового споживання газу у випадку повідомлення споживачем про пошкодження лічильника до виявлення порушення оператором ГРМ, тобто у випадку вжиття споживачем всіх належних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання згідно з договором.
Оскільки, саме внаслідок своєчасного повідомлення відповідачем позивача про позаштатний режим роботи лічильника, приписи абз. 1 п. 8 глави 4 розділу X I Кодексу газорозподільних систем підлягають застосуванню до спірних правовідносин, тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для нарахування позивачеві необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу та задоволення позову.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі № 927/770/18 та від 01.07.2020 № 910/4560/19.
Також схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2020 року у справі № 906/962/18 і зазначивши: «з аналізу абзацу 6 пункту 6 глави 9 розділу X, пункту З глави 2 та пункту 4 глави 4 розділу X I Кодексу ГРС доходить висновку, що за умови відсутності пошкодження лічильника, пропущення строку періодичної повірки лічильника газу з вини споживача або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та за наявності справного обчислювача (коректора) об'єму газу, який не містить зареєстрованих та зафіксованих у звітах повідомлень про роботу лічильника газу в позаштатному режимі, несправність лічильника внаслідок його невідповідності нормативним документам у сфері метрології, встановлена за результатами позачергової або експертної повірки, не є підставою для здійснення перерахунку споживачу об'єму розподіленого (спожитого) природного газу відповідно до пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу ГРС».
Таким чином, враховуючи належне, самостійно здійснене повідомлення відповідачем оператора ГРМ (до виявлення порушення представником оператора ГРМ) про позаштатний режим роботи складових частин комерційного ВОГ, який виник в результаті пошкодження лічильного механізму, а також скасування акту про порушення №LV000103 від 18.01.2022, суд дійшов висновку, що АТ «Львівгаз» безпідставно здійснив донарахування обсягів природного газу КП «Стрийтеплоенерго» відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Беручи до уваги наведене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду, надані відповідачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Позивач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих відповідачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Окрім того, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір залишається за позивачем.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного
господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.04.2023.
Суддя Березяк Н.Є.