Справа № 2-8110/10
27 серпня 2010 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Максимчук З.М.,
при секретарі - Макаренко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької соціальної допомоги «Дітям війни» про стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги «Дітям війни», -
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» з наступних підстав.
Позивач, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має соціальний статус «дитина війни». Згідно ст.6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 вказаного Закону з 01 січня 2006 року позивачу, як дитині війни, повинна була щомісячно сплачуватися соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак з початку 2009 року позивач отримував соціальну допомогу у розмірі 10% від мінімальної пенсії за віком, що, на його думку, також є порушенням його прав на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Внаслідок чого у 2009 році йому не було доплачено 1260,2 грн.
На підставі викладеного позивач просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні йому підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 року до 01.08.2010 року, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зобов'язати відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2010 року.
Позивач у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява з проханням слухати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надіслав до суду свої заперечення, позов не визнав повністю. Пояснив, що на 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, із змісту цієї статті не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак представник вказує, що відсутні підстави щодо зобов'язання відповідача провести перерахунки пенсії та забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним Фондом України. Разом з тим, представник відповідача вказав, що з 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір зазначеного підвищення становив: з 01.01.2008 року - 47 гривень (470грн.х10%), з 01.04.2008 року - 49,80 гривень. Згідно із ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому дітям війни з 01.10.2008 року виплачується щомісячно по 49,80 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач дійсно, відповідно до абз. 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має статус «дитини війни», що також підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні позивача, копія якого додана до матеріалів справи (а.с.6).
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії пенсійного посвідчення позивача в дійсності він отримує не державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії, про перерахунок та виплати якої просить позивач, а пенсію за віком.
Законом України “Про державний бюджет на 2007 рік” дію цієї статті зупинено, а Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”
Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнав неконституційними положення Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та Закону України “Про державний бюджет на 2008 рік” в частині зупинення дії ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та зміни розміру підвищення до пенсії дітям війни в 2008 році.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, після прийняття рішень Конституційним судом України 09.07.2007 року та 22.05.2008 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплату у передбаченому законом розмірі, тобто в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. У 2009 році будь-яких змін до закону України «Про соціальний захист дітей війни стосовно розміру підвищення до пенсії також не вносилося.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з 2009 року підвищення до пенсії нараховувалося та виплачувалося позивачеві у розмірах, менших, ніж це визначено у ст. 6 вказаного закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період, заявлений позивачем, з 01.01.2009 року по 01.08.2010 року.
Відповідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та крім цього ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498,00 гривень. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підвищення до пенсії у 2009 році здійснював у меншому розмірі.
Посилання представника відповідача на те, що не було розроблено механізм виплати цієї допомоги та не були передбачені кошти на ці витрати в державному бюджеті, суд вважає безпідставними, оскільки, відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається. Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Окрім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону. Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Таким чином, доводи представника відповідача щодо відсутності відповідного фінансування, суд вважає безпідставними, оскільки незалежно від того, чи зазначено в рішенні, висновку Конституційного суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, використовувати ці повноваження з метою, з якою ці повноваження надані.
Згідно із ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених вказаним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статей 95,96 Конституції України предметом регулювання закону України про Державний бюджет України є встановлення доходів та видатків на загальносуспільні потреби.
Закон про Державний бюджет України є правовим актом, зміст якого згідно із Законом України «Про бюджетну систему України» чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Такий закон затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду. Дія закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком.
Таким чином, оскільки дія Закону про Державний бюджет України обмежена календарним роком, тому перерахунок слід визначити за кожний рік окремо, тобто з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про подальше призначення та виплату позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.08.2010 року, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд не вправі вирішувати спори на майбутній час.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 215 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області стосовно не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року.
Зобов'язати Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року недоотриману суму пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, відповідно до вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати, з відрахуванням отриманих позивачем сум підвищення до пенсії у вказаний період.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.