83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.08.10 р. Справа № 36/127
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства „Технологічні системи 2007” м.Донецьк
до відповідача: Приватного підприємства „Пластимет” м.Харцизьк
про: стягнення 70 562,29грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Ляшенко С.В. по дов.;
від відповідача: Кошеваров О.А. - директор.
З 26.08.10р. по 30.08.10р. в
судовому засіданні згідно ст.77
Господарського процесуального
кодексу України оголошувалась
перерва
Позивач, Приватне підприємство „Технологічні системи 2007” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Пластимет” м.Харцизьк, про стягнення основного боргу в сумі 61 044,54грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 402,35грн., 3% річних в сумі 115,40грн., а всього 62 562,29грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 8 000грн., витрат по оплаті держмита в сумі 705,62грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на рахунок-фактуру, платіжне доручення, претензію №07-04/1120 від 07.04.10р., рішення господарського суду Донецької області від 12.05.10р. по справі №36/56, претензію №15-06/2781 від 15.06.10р., договір про надання послуг адвоката №5/07 від 05.07.10р., акти приймання-передачі, видатковий касовий ордер, квитанцію.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу 61 044,54грн. В іншій частині позовні вимоги не визнає, оскільки вважає, що його вина у порушенні виконання зобов'язання перед позивачем відсутня, так як грошові кошти в сумі 61 044,54грн. не виплачуються Донецькою філією ВАТ „Інноваційно-промисловий банк” відповідачеві і знаходяться на кореспондентському рахунку банку. Відповідач неодноразово звертався до банку з вимогою перерахувати грошові кошти на рахунок позивача, але НБУ з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 3 місяці з 11.09.09р. до 10.12.09р. і після спливу мораторію грошові кошти продовжують знаходиться на кореспондентському рахунку банку і не можуть бути перераховані позивачу з рахунку відповідача.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
На підставі усної домовленості та відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000061 від 02.09.09р. позивач перерахував відповідачу попередню оплату за товар в сумі 121 975,03грн., що підтверджується платіжним дорученням №265 від 11.09.09р.
У свою чергу, відповідач товар позивачу поставив лише частково в сумі 58 930,49грн., а товар на суму 63 044,54грн. залишився непоставленим.
04.02.10р. та 19.01.10р. відповідач здійснив часткове повернення позивачу попередньої оплати в сумі 2 000грн.,
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 61 044,54грн.
Означене підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.10р. по справі №36/56, яке набрало законної сили, а відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Договір між сторонами у письмовій формі не укладався, але суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин за свою правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697 Цивільного кодексу України.
Оскільки сторони належним чином не визначили строки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, господарський суд вважає, що право вимагати виконання такого зобов'язання виникло у позивача в порядку ч.2 ст.530 ЦК України через сім днів з моменту отримання відповідачем письмової вимоги про оплату товару - №69/09 від 17.04.09р. з урахуванням поштового перебігу, а саме з 05.05.09р.
Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка передбачає, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто в контексті даної норми закону позивач має право вимагати повернення передоплати лише у тому випадку, коли відповідач не поставив йому товар у встановлений строк.
Виходячи з вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи відсутність між сторонами визначеності строків виконання відповідачем зобов'язання по поставці продукції, передбаченої рахунком-фактурою №СФ-0000061 від 02.09.09р., позивач згідно ст.530 ч.2 Цивільного кодексу України направив на адресу відповідача письмову вимогу - претензію №07-04/1120 від 07.04.10р., в якій просив відповідача поставити в повному обсязі товар, передбачений рахунком-фактурою №СФ-0000061 від 02.09.09р.
Означена претензія була отримана відповідачем 10.04.10р., що підтверджується поштовим повідомленням №1276504.
За таких обставин, взяті на себе зобов»язання по поставці товару позивачу відповідач повинен був виконати у строк до 17.04.10р. включно.
Оскільки відповідач товар позивачу не поставив, передоплату в сумі 61 044,54грн. відповідачем не повернув, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача передоплати в сумі 61 044,54грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.10р. у справі №36/56 у задоволенні позовних вимог було відмовлено з тих підстав, що на день звернення позивача до суду його права відповідачем порушені не були.
Після цього, 15.06.10р. позивач направив на адресу відповідача претензію №15-06/2781, з вимогою повернути суму передоплату у розмірі 61 044,54грн.
Передоплата в сумі 61 044,54грн. відповідачем повернута позивачу не була, у зв»язку з чим останній повторно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача передоплати в сумі 61 044,54грн.
Під час розгляду спору судом встановлено, що ще до виникнення у обов»язку поставити товар та повернути передоплату в сумі 61 044,54грн., відповідач у добровільному порядку 19.02.10р. перерахував позивачу передоплату в сумі 61 044,54грн., що підтверджується платіжним дорученням №10.
Означене платіжне доручення було прийнято кредитною установою до виконання, однак у зв»язку з введенням в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів платіжне доручення №10 від 19.02.10р. виконане банком не було у зв»язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку та взяте для обліковування за позабалансовим рахунком, що підтверджується згідно Повідомлення ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» №134 від 25.02.10р.
Згідно довідці Донецької філії ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» №02-2/560 від 25.08.10р., вищевказане платіжне доручення ним прийнято, і станом на 25.08.10р. дане платіжне доручення знаходиться на картотеці банку.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем вжиті всі заходи для повернення позивачу передоплати в сумі 61 044,54грн., але з незалежних від відповідача обставин вказані грошові кошти на рахунок позивача не надійшли.
Однак враховуючи те, що відповідач як під час первісного розгляду спору, так і під час розгляду даної справи позовні вимоги в частині стягнення з нього передоплати в сумі 61 044,54грн. визнає, а відповідно до вимог ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд вимоги позивача в частині стягнення з відповідача передоплати в сумі 61 044,54грн. задовольняє.
Водночас, господарський суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 402,35грн., 3% річних в сумі 115,40грн. виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, в контексті вищевказаних вимог закону проценти згідно ст.536 ЦК України нараховуються у разі користування чужими грошовими коштами, а проценти відповідно до ст.625 ЦК України нараховуються у разі прострочення боржником виконання грошового зобов»язання.
В даному випадку, судом встановлено, що відповідач ще до виникнення у нього обов»язку повернути передоплату в сумі 61 044,54грн. у добровільному порядку 19.02.10р. перерахував позивачу передоплату в сумі 61 044,54грн., що підтверджується платіжним дорученням №10, однак з незалежних від нього причин грошові кошти кредитною установою не були перераховані позивачу і у теперішній час знаходяться в банку, у зв»язку з чим суд вважає, що відповідач не користувався грошовими коштами позивача та не прострочив виконання грошового зобов»язання перед позивачем, а тому жодні правові підстави для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 402,35грн., 3% річних в сумі 115,40грн.
За таких обставин, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 1 402,35грн., 3% річних в сумі 115,40грн.
05.07.10р. між позивачем та адвокатом Ляшенко С.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2791 від 30.01.08р.) був укладений договір №5/07 про надання правових послуг адвокатом.
За умовами даного договору адвокату доручається підготувати позовну заяву та представляти інтереси позивача у господарському суді Донецької області у справі за позовом позивача до відповідача про стягнення суми передоплати, відсотків, 3% річних та судових витрат, пов»язаний з відношеннями купівлі-продажу між позивачем та відповідачем, згідно яких позивачем здійснювалась оплата рахунку №СФ-0000061 від 02.09.09р.
Вартість послуги складає 8 000грн. (п.3 договору).
Факт виконання адвокатом взятих на себе за вищевказаним договором обов»язків підтверджується актами приймання-передачі від 05.07.10р.
У рахунок оплати наданих послуг позивач перерахував адвокату 8 000грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 05.07.10р. та квитанцією №05/07-1/2010 від 05.07.10р.
У зв»язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 8 000грн.
Частина п'ята статті 49 ГПК України відносить до числа судових витрат суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката.
У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може
обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
За таких обставин суд з урахуванням матеріалів даної справи, зокрема, ціни позову, тривалості та складності справи вважає необхідним обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для цієї справи та стягує з відповідача витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4 000грн.
Судові витрати по оплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 614, 625, 693 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Позовні вимоги Приватного підприємства «Технологічні системи 2007» м.Донецьк до Приватного підприємства «Пластимет» м.Харцизьк про стягнення 62 562,29грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Пластимет» (86700, Донецька область, м.Харцизьк, пров. Сосюри, 1/120, ЄДРПОУ 35192060) на користь Приватного підприємства «Технологічні системи 2007» (83015, м.Донецьк, пр.Ватутіна, 46/4, ЄДРПОУ 35420405) передоплату в сумі 61 044,54грн., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 4 000грн., витрати по оплаті держмита в сумі 610,44грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 204,16грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя