Миколаївської області
Справа №477/131/23
Провадження №1-кс/477/217/23
про продовження дії запобіжного заходу
30 березня 2023 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150000000343, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в м. Миколаєві та проживає за місцем реєстрації в АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю 3 групи за загальним захворюванням, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 189 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
17 березня 2023 року слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 (далі - слідчий) за погодженням з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020150000000343 за частиною другою статті 189 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020150000000343 від 27 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановленими в ході досудового розслідування особами вимагали у потерпілого ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 2000 доларів США.
У вказаному кримінальному провадженні 17 березня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за частиною другою статті 189 КК України, тобто у вимогі передачі чужого майна (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і з погрозою насильства над потерпілим.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчим обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та з метою уникнення покарання може виїхати до іншої країни чи непідконтрольної Україні території, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України. Крім того, слідчий у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до якого ОСОБА_5 , з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може незаконно впливати на свідків, потерпілих та схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань, оскільки підозрюваний обізнаний про місце проживання потерпілого, його режим життя, місця де він перебуває, тощо. В підтвердження наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий у поданому клопотанні посилається на те, що оскільки ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та не має офіційного джерела доходу, а єдиним його доходом є протиправна діяльність, пов'язана з вимаганням коштів від інших осіб, що підтверджується тим, що підозрюваний є обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні з аналогічним складом, то вказані обставини свідчать про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд, з урахуванням особи ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, враховуючи те, що він є обвинуваченим в аналогічному кримінальному провадженні визначити заставу у максимальному розмірі передбаченому пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України з покладенням на нього певних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на надуманість та необґрунтованість цього клопотання, а також не доведеність ризиків належними та достатніми доказами.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
В провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області перебуває кримінальне провадження №12020150000000343 від 27 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України за фактом вимагання грошових коштів у ОСОБА_10 групою осіб з погрозами застосування насилля відносно потерпілого та його близьких родичів.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №12020150000000343 від 27 листопада 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за частиною другою статті 189 КК України.
В ході досудового розслідування в даному кримінальному провадженні встановлено, що 20 грудня 2022 року ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 , та невстановленими в ході досудового розслідування особами, підійшли до ОСОБА_10 , який знаходячись у своєму автомобілі, марки «Інфініті», біля авто ринку по вулиці Кірова в місті Миколаєві, де в ході розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_9 почали виражатися нецензурною лайкою в бік ОСОБА_10 та погрожувати фізичною розправою останньому, зазначаючи, що він винен ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, а так як вони вирішили його проблему, то на даний час потрібно лише віддати їм грошові кошти в сумі 2 000 доларів США.
17 січня 2023 року ОСОБА_5 з ОСОБА_8 та невстановленими в ході досудового розслідування особами, зустрілися зі ОСОБА_10 , та в ході розмови підтвердили висунення ними раніше вимоги про передачу їм чужого майна - грошових коштів в сумі 2000 доларів США на користь ОСОБА_8 , та факт вимагання останнім 10 000 доларів США. ОСОБА_5 та ОСОБА_8 при цьому висловлювали погрози фізичної розправи відносно потерпілого ОСОБА_10
17 березня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України, а саме у вимогі передачі чужого майна (вимагання), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і з погрозою насильства на д потерпілим, яка цього ж дня з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 листопада 2020 року;
- протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_10 від 27 листопада 2020 року, 17 лютого 2022 року, 24 жовтня 2022 року, 27 грудня 2022 року;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 листопада 2020 року;
- заявою про вжиття заходів до осіб з приводу неправомірних дій від 16 лютого 2022 року;
- протоколами про хід і результати аудіо, відео контролю розмов або інших звуків від 19 липня 2022 року, 22 грудня 2022 року, 23 січня 2023 року.
Згідно з частиною першою статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного; учинити інше кримінальне правопорушення.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією частини другої статті 189 КК України, а також характер інкримінованого підозрюваному злочину, зокрема чіткий намір вчинення злочину, залучення до злочину інших осіб, корисливий мотив, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Також, слідчим та прокурором доведено існування ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 незаконно впливати на потерпілого, свідків та іншого підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. Зазначений ризик підтверджується тим, що додані до клопотання матеріали кримінального провадження містять анкетні дані потерпілого, а підозрюваний обізнаний про місце проживання потерпілого, його режим життя, місця де він перебуває, тощо, що може призвести до впливу на нього шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляння до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь підозрюваного.
Крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований та не має офіційного заробітку, а єдиним джерелом доходу є протиправна діяльність пов'язана з фактами вимагання передачі чужого майна, корисливий мотив злочинів, перебування його в статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні, що розглядається Корабельним районним судом міста Миколаєва, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.
З урахуванням доведеності вищенаведених ризиків, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт) запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
З врахуванням обставин кримінального провадження та долучених до матеріалів клопотання доказів, в тому числі документів, які свідчать про проведення першочергових необхідних слідчих дій, суд вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила даний злочин.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконанням підозрюваним процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим заперечення сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Зокрема, слідчим суддею враховується те, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При цьому, суд звертає увагу сторони захисту на те, що такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, апріорі, останні повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
Частиною восьмою пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року у справі №14-рп/2003, установлено, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.
Згідно пункту 36 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Адам'як проти Польщі» (Adamiak v. Poland), 20758/03, 19 грудня 2006 року) в світлі вже встановленої практики Європейського суду наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення.
Аналіз норм КПК України вказує на те, що факт скоєння підозрюваним тяжкого кримінального правопорушення без наявності інших істотних підстав в сукупності, не може бути беззаперечною підставою для обрання найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Як убачається з позиції Європейського Суду з прав людини, висловленої в низці рішень, у тому числі в справах «В. проти Швейцарії» (W v. Switzerland), 14379/88 від 26 січня 1993 року, «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic), 31315/96 від 25 квітня 2000 року, «Луценко проти України», 6492/11 від 03 липня 2012 року, ймовірність переховування не може оцінюватися лише на основі покарання, що загрожує даній особі. Загроза втечі не випливає з простої можливості для підозрюваного чи обвинуваченого перетнути кордон держави. При цьому слід враховувати й інші обставини, зокрема, характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою, у якій його переслідували за законом, та його міжнародні контакти. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги, поряд з іншими обставинами, той факт, що особа уже ухилялася від правоохоронних органів; чи була можливість у обвинуваченого у зв'язку із здійсненням щодо нього процесуальних дій, із змісту яких він міг зрозуміти, що стосовно нього було розпочате кримінальне переслідування, втекти раніше.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 , тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної слідчим суддею/судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя також установив, що підозрюваний ОСОБА_5 не є особою, відносно якої, в силу частини другої статті 183 КПК України, не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Згідно частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до частини п'ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави, щодо осіб підозрюваних у вчиненні злочину в залежності від тяжкості інкримінованого правопорушення.
При цьому суд, приймаючи рішення про розмір застави, суд зважує з однієї сторони достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а з іншої неможливість завідомої непомірності застави для особи.
Так, у відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану.
При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 , з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб життя ОСОБА_5 , зокрема слідчий суддя враховує пояснення підозрюваного, які надані ним в ході судового розгляду клопотання, де останній вказував що офіційно не працює та не має офіційного джерела доходу, однак на проживання щомісячно витрачає значну суму грошових коштів. За відомостями, що зазначені у протоколі про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж вбачається протиправна діяльність ОСОБА_5 з корисливих мотивів, через що погоджується з доводами слідчого про можливість застосування до нього застави у розмірі, визначеному межами пункту другого частини п'ятої статті 182 КПК України.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням положень частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя уважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, у межах, визначених частиною п'ятою статті 182 КПК України, в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені статтею 194 КПК України, у разі внесення застави.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196, 376 КПК України,
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє з 30 березня 2023 року до 28 травня 2023 року.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на строк до 28 травня 2023 року на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися із міста Миколаєва Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування з підозрюваним ОСОБА_9 , потерпілим та свідками, експертами, за виключенням випадків участі у проведенні слідчих дій, у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Попередити підозрюваного ОСОБА_5 про наслідки невиконання покладених обов'язків, роз'яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та внесена застава звернута у дохід держави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1
Повний текст ухвали оголошено
31 березня 2023 року о 13 годині 00 хвилин.