Справа № 473/450/23
Номер провадження 1-кп/473/142/2023
Іменем України
"03" квітня 2023 р. місто Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12022152190001017 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Вознесенськ, Миколаївської області, українець, громадянин України, не працює, не одружений, згідно ст.89 КК України не судимий, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.3 ст.289 КК України,
Прокурор 27 березня 2023 року подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк запобіжного заходу закінчується 06 квітня 2023 року, тоді як ризики, встановлені попередньою ухвалою суду - не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду та ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
В судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав. Зазначив, що на його думку, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків обвинуваченого.
Адвокат та обвинувачений просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та просили обрати ОСОБА_4 запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою, оскільки він хворіє та має хворого батька, має намір працевлаштуватися та повинен утримувати свою неповнолітню дитину.
Адвокатом також було подане письмове клопотання з додатками, в якому вона просила змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт у визначений час доби, а у разі ж продовження строку його утримання під вартою адвокат просила визначити альтернативну заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб та у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов'язки, що передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Також адвокат просила врахувати те, що фактично ОСОБА_4 вину у вчиненому визнає, проте не згоден з кваліфікацією дій за ч.3 ст.289 КК України.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, вказавши, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що пов'язаний із застосуванням насильства, що відповідно до чинного КПК України дозволяє суду при вирішенні питання про запобіжний захід не визначати альтернативну заставу.
Вирішуючи клопотання сторін про те, який запобіжний захід слід застосувати стовно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
На стадії судового розгляду провадження сторони процесу доказів про необгрунтованість підозри суду не надали.
Незгода сторони захисту з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.3 ст.289 КК України не свідчить про необгрунтованість підозри, тим більше, що питання кваліфікації дій обвинуваченого ґрунтується виключно на тих доказах, що будуть досліджуватися під час судового розгляду провадження. Окрім того остаточно питання про кваліфікацію дій обвинуваченого може бути вирішено лише після завершення судового розгляду.
Щодо ризиків, то з переліку визначених ст.177 КПК України, та зазначених прокурором в клопотанні, суд вважає таким, що не зменшився та продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності. Хоча обвинувачений і не має зараз судимості, оскільки вирок щодо нього ще не набрав законної сили, проте це свідчить про наявність обставини, що має бути врахована судом відповідно до вимог п.10 ч.1 ст.178 КПК України.
На думку суду продовжує існувати й ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, про це свідчить те, що стосовно нього Вознесенським міськрайонний судом розглянуто кримінальне провадження, де він обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, на що вказує повідомлення ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» від 03.04.2023 року.
Також на цей ризик вказують і кількість епізодів, за якими ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в даному провадженні.
Оскільки завершити розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.289, ч.3 ст.289 КК України, до закінчення строку тримання під вартою обвинуваченого не можливо з причин, що від суду не залежать (не допитано свідків, потерпілого, не досліджено письмові докази), з метою уникнення обвинуваченого від суду та враховуючи відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його заміни на більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, суд вважає, що існує необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.
Сам факт наявності у обвинуваченого постійного місця проживання, сім'ї, хронічних захворювань не може бути підставою для зміни йому запобіжного заходу, як про це ставить питання адвокат, оскільки це жодним чином не спростовує того, що ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати.
Щодо визначення ОСОБА_4 альтернативної застави, то суд враховує те, що відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В той же час відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Тоді як в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого.
Таке обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_4 , дає суду право не визначати альтернативну заставу при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст.182, 183, 331, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 01 червня 2023 року включно в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» без визначення при цьому альтернативної застави відповідно до ч.4 ст.183 КПК України.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу на більш м'який - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1