Шаргородський районний суд
Вінницької області
Іменем України
03 квітня 2023 року
м. Шаргород
Справа № 152/115/23
провадження № 1-кп/152/37/23
Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12023020150000007 від 10.01.2023 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Деребчин Жмеринського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
зі сторони обвинувачення:
прокурора ОСОБА_4 ,
зі сторони захисту:
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника неповнолітнього
обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
законного представника
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 ,
інших учасників судового засідання:
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника Служби у справах дітей
Джуринської сільської ради Жмеринського
району Вінницької області ОСОБА_8 ,
представника уповноваженого підрозділу
ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП
у Вінницькій області ОСОБА_9 ,
представника органу пробації ОСОБА_10 ,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
27 грудня 2022 року приблизно о 23 годині, в період дії воєнного стану на території України, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи у домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_2 та яким користується ОСОБА_7 , в одній із кімнат будинку, на холодильнику виявив мобільний телефон, після чого у нього виник умисел на вчинення його крадіжки. Реалізуючи свій злочинний умисел, підбурюваний жагою до легкої наживи, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав мобільний телефон марки «TECNO» моделі «POP 2F» в прозорому чохлі, що належить ОСОБА_7 , вартість якого відповідно до висновку експерта №263/264/23-21 від 12.01.2023 становить 1237,90 грн. Після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1237,90 грн.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ суд, під час судового провадження роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_3 хід судового засідання на його рідній мові, нагадав захиснику та законному представнику неповнолітнього про їх обов'язок пояснювати обвинуваченому кожну дію в ході судового розгляду, забезпечуючи тим самим право обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім на ефективну участь у кримінальному провадженні, яке полягає не лише в праві останніх бути присутнім в судовому засіданні, але й право чути, бути почутим і слідкувати за ходом розгляду (рішення ЄСПЛ від 15.06.2011 у справі "S.С. проти Сполученого Королівства").
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні не визнав та користуючись конституційним правом зберігати мовчання, відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України.
IІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За приписами частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Зміст поняття доведеності винуватості особи у вчиненні злочину «поза розумним сумнівом» розкрито у пункті 54 рішення Європейського суду з прав людини від 04.09.2014 у справі «Рудяк проти України», згідно з яким Суд в черговий раз послався на свою практику, підтверджуючи, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Відповідно до вимог ч.5 ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які були безпосередньо досліджені та перевірені під час судового розгляду, та, згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України, належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, а саме: на показання потерпілого, свідків обвинувачення, та відомості, що містяться у письмових доказах, речових доказах, наданих стороною обвинувачення.
Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України знайшли своє об'єктивне підтвердження у ході судового розгляду, на підставі досліджених судом доказів.
Визнаний органом досудового розслідування потерпілим - ОСОБА_7 суду показав, що він є біологічним батьком ОСОБА_3 , перебуває з ним у неприязних стосунках через що обмовив останнього. В дійсності він сам віддав ОСОБА_3 телефон. При цьому, його позиція є непослідовною, запевняючи суд, що сам віддав телефон ОСОБА_3 , одночасно стверджував, що вибачає обвинуваченого, бере всю відповідальність за вчинок останнього на себе і просить ОСОБА_3 суворо не карати.
Свідок обвинувачення ОСОБА_12 суду показав, що пізно ввечері 27.12.2022 він перебував в будинку ОСОБА_7 , разом з останнім вони вживали спиртні напої і грали в карти. Приблизно о 23 годині до ОСОБА_7 прийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_14 , які деякий час побули в будинку і пішли. Коли брати ОСОБА_3 пішли додому, вони виявили, що в будинку зник мобільний телефон ОСОБА_7 , який до цього знаходився на холодильнику.
Малолітній свідок ОСОБА_14 , в присутності матері - ОСОБА_6 , суду показав, що 27.12.2022 пізно ввечері вони з старшим братом ОСОБА_3 пішли до батька ОСОБА_7 забрати свої речі. Коли вони прийшли до ОСОБА_7 , в будинку останній був з сусідом ОСОБА_12 , вони грали в карти і розпивали спиртні напої. Він особисто забрав свої навушники, що брав брат не бачив. Коли вийшли з подвір'я на вулицю, ОСОБА_3 сказав, що йому потрібно повернутися в будинок. Через декілька хвилин він повернувся, і вони пішли додому, пройшовши невелику відстань, брат витягнув з кишені штанів мобільний телефон ОСОБА_7 , вийняв сім - картки, викинув їх, при цьому пояснив, що взяв мобільний телефон ОСОБА_7 за те, що останній у них викрав господарські інструменти.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 суду показала, що син ОСОБА_3 , з приводу появи у нього мобільного телефону пояснив, що телефон йому дав ОСОБА_7 .
Крім показань потерпілого, свідків, допитаних в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_3 також доводиться відомостями, що містяться у досліджених у судовому засіданні доказах, що надані стороною обвинувачення:
- даними з витягу з ЄРДР, із якого вбачається, що 10.01.2023 до ЧЧ ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшла заява від жителя с. Джурин Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_7 про те, що невідома особа 27.12.2022 приблизно о 23 годині вільного доступу скоїла крадіжку належного йому мобільного телефона (а.с.111);
- даними протоколу прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення від 10.01.2023 (а.с.113 - 114);
- власноручно написаною заявою ОСОБА_3 про те, що він добровільно видає працівникам поліції викрадений ним у ОСОБА_7 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння мобільний телефон (а.с.115);
- даними протоколу огляду речі від 10.01.2023 з фото таблицею, із якого вбачається, що об'єктом огляду є мобільний телефон марки «ТЕСNO» POP, який добровільно видав працівникам поліції ОСОБА_17 і пояснив при цьому, що даний телефон викрав з будинку ОСОБА_7 (а.с. 116 - 117);
- постановою про визнання речовими доказами від 10.01.2023, із якої вбачається, що слідчим СВ ВП №2 Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_18 визнано речовим доказом у справі мобільний телефон «ТЕСNO» POP 2F синього кольору в силіконовому прозорому чохлі, який передано на зберігання власнику - ОСОБА_7 (а.с.118, 126);
- висновком судово - товарознавчої експертизи № 263/264/23 - 21 від 12.01.2023 із якої вбачається, що ринкова вартість мобільного телефону «ТЕСNO» моделі POP 2F фіолетово - синього кольору, станом на 27.12.2022 складала 1237,90 грн, при умові робочого стану та виконанні всіх функцій, що відповідні даній моделі. Ринкова вартість чохла на телефон «ТЕСNO» моделі POP 2F станом на 27.12.2022 складала 17,90 грн. (а.с.121 - 125);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 19.01.2023 року із відеозйомкою вказаного слідчого експерименту, який здійснено із дозволу ОСОБА_7 , з участю понятих та адвоката ОСОБА_19 , де зафіксовано та відтворено показання ОСОБА_3 про подію злочину, а також на підтвердження своїх показів щодо обставин вчинення крадіжки, останній розповів та показав місце, обставини вчинення ним крадіжки телефона у будинку ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 , відтворено, зафіксовано та описано місце, де обвинувачений виявив і викрав мобільний телефон, куди його поклав, місце, де викинув сім - картки (а.с. 127 - 129).
ІІІ. Мотиви, із яких виходив суд при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався
Згідно зі ст. 22 КПК України, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що він 27 грудня 2022 року приблизно о 23 годині, в період дії воєнного стану на території України, неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи у домоволодінні, що розташоване по АДРЕСА_2 та яким користується ОСОБА_7 , в одній із кімнат будинку на холодильнику виявив мобільний телефон, після чого у нього виник умисел на вчинення його крадіжки. Реалізуючи свій злочинний умисел, підбурюваний жагою до легкої наживи, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, умисно, таємно викрав мобільний телефон марки «TECNO» моделі «POP 2F» в прозорому чохлі, що належить ОСОБА_7 , вартість якого відповідно до висновку експерта №263/264/23-21 від 12.01.2023 становить 1237,90 грн. Після чого залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_7 матеріального збитку на загальну суму 1237,90 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягають у крадіжці (таємному викраденні чужого майна) вчиненій в умовах воєнного стану, органами досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.4 ст.185 КК України.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 винуватості у вчиненні злочину суд розцінює як спосіб захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнення відповідальності за скоєне.
IІІ. Дані про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанов Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та №5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують покарання, умови життя та виховання обвинуваченого, який на час вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, вплив на нього дорослих, рівень розвитку та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім, задовільно характеризується за місцем постійного проживання та позитивно за місцем навчання, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, збитків кримінальним правопорушенням потерпілому не заподіяно. Ці обставини суд, відповідно до ст. 66 КК України, відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра ОСОБА_3 не перебуває.
Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 .
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 - Жмеринським районним сектором №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області від 28.02.2023 вбачається, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, народилася та проживає в АДРЕСА_1 разом із матір'ю ОСОБА_6 , братом ОСОБА_14 та сестрою ОСОБА_20 в будинку, що належить матері, умови проживання - задовільні. ОСОБА_3 навчається на першому курсі ДПТНЗ «Мазурівський АЦ ПТО» за спеціальністю «Тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів». У вільний час допомагає матері по домогосподарству, має багато друзів з якими проводить свій вільний час, грає у футбол. Соціальні зв'язки з рідними та близькими позитивні, з людьми з антисоціальною поведінкою зв'язків не підтримує, самооцінка адекватна, фізично розвинутий, агресії відносно оточуючих не проявляє, спиртними напоями не зловживає, матеріально залежить від матері. Має плани на майбутнє, а саме закінчити навчальний заклад, працевлаштуватися та не вчиняти більше правопорушень. За місцем проживання ОСОБА_3 характеризується задовільно, за місцем навчання зарекомендував себе з позитивної сторони, навчається добре, має задовільну пам'ять, веселий, товариський, врівноважений, має повагу та авторитет серед товаришів, підтримує дружні стосунки з однолітками. Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення оцінюється як низький. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як низький. Відповідно до висновку органу пробації - виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. У разі, якщо суд дійде до висновку про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням орган пробації вважає за доцільне покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України (а. с. 75 - 78).
Представники Уповноваженого підрозділу ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , Служби у справах дітей Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомили, що ОСОБА_3 раніше не перебував на обліку в ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області та у Службі в справах дітей Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, в даний час з неповнолітнім проводяться профілактичні заходи, по місцю проживання характеризуються з задовільної сторони. Сім'я належить до категорії соціально-благополучних сімей. При призначенні ОСОБА_3 покарання просять останнього суворо не карати, врахувати, що він вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім та призначити покарання, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Ухвалюючи судове рішення щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим у ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 та виконуючи вимоги ст.ст. 485, 487 КПК України, під час судового розгляду кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім, крім обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, суд з'ясував повні і всебічні відомості про особу ОСОБА_3 , стан здоров'я та рівень його розвитку, інші соціально-психологічні риси, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності, умови життя обвинуваченого, склад його сім'ї, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання дитини, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї, зв'язки і поведінку обвинуваченого поза домівкою, ставлення до навчання.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
ІV. Мотиви призначення покарання
Положеннями ст.50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема справа «Довженко проти України» від 12 січня 2012 року) зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
З урахуванням обставин кримінального провадження, даних про особу неповнолітнього ОСОБА_3 , досудової доповіді з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до частини 5 статті 12 КК України є тяжким злочином, репутації обвинуваченого, наявності обставин, що пом'якшують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах застосування до нього покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст.ст.104, 75 КК України, оскільки, виходячи з роз'яснень, що містяться в абз.2 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 (з наступними змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» та в абз.1 п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням суди у резолютивній частині вироку мають посилатися на статтю 75 КК України, а щодо неповнолітньої особи - ще й на статтю 104 КК як на підстави для прийняття такого рішення; звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням застосовується на тих же підставах, що й дорослих (статті 75-78 КК), з урахуванням особливостей, визначених у ст.104 КК. Таке звільнення допускається лише в разі засудження неповнолітнього до арешту або позбавлення волі (ч.2 ст.104 КК).
Саме таке покарання, на думку суду, є достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, якими керувався суд
Згідно з положеннями п.7 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Відповідно до п.12 ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.
Питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні слід вирішити на підставі ст.100 КПК України, а саме: мобільний телефон «ТЕСNO» POP 2F фіолетово - синього кольору в силіконовому прозорому чохлі слід залишити у власності потерпілого ОСОБА_7 .
За приписами п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
В силу ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відповідно до ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини.
З огляду на зазначене, а також те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_3 навчається, отримує стипендію, а отже має самостійний дохід, суд прийшов до висновку, що процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 566,31 грн. підлягають стягненню на користь держави з неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 .
Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 органом досудового розслідування не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст.368, ч.1 ст.369, ст.ст.373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ст.ст.104, 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у один рік не вчинить нового кримінального правопорушення.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у один рік обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 - не застосовувати.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 566 (п'ятсот шістдесят шість) гривень 31 коп.
Речові докази по справі: мобільний телефон «ТЕСNO» моделі POP 2F фіолетово - синього кольору в силіконовому прозорому чохлі залишити у власності потерпілого ОСОБА_7 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя: ОСОБА_1