УХВАЛА іменем України
18 липня 2006 року. м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі головуючого судді Русинчука М.М., суддів Здрилюк О.Г. та Расевича С.І. при секретарі Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» (далі - ЗАТ «УМЗ») в особі Волинської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги мобільного зв'язку за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - закрите акціонерне товариство «Український мобільний зв'язок»; представник позивача - Качановський Віктор Валерійович; відповідач - ОСОБА_1.
Колегія суддів
встановила:
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2006 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» 531 грн. 66 коп. основного боргу за неоплачені послуги зв'язку, 22 грн. 96коп. пенсійного збору, 8 грн.25 коп. пені, 1065 грн. 08 коп. - штрафу, а всього 1628 грн. 67 коп., та 51 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення та постановити по справі нове рішення, яким в позові до нього відмовити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
ОСОБА_1 першої інстанції встановлено, що 07 березня 2003 року між: ЗАТ »УМЗ» та ОСОБА_1 був укладений договір № НОМЕР_1 про надання про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку та додаткову угоду до договору про надання послуг мобільного зв'язку № НОМЕР_2.
В зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору його борг згідно поданих доказів, перед ЗАТ «УМЗ» становить 1628 грн.67 коп. з них неоплачені послуги зв'язку 531,66 грн., пенсійний збір становить 22,96 грн., пеня складає 8,25 грн. та штраф 1065,8 грн.
Справа № 22-Ц-753 Головуючий в 1 інстанції Кухтей Р.В.
Категорія Доповідач Русинчук М.М.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 36 Закону України «Про телекомунікації» в разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від вартості неоплачених коштів.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при укладенні договору про надання послуг стільникового зв'язку між ним та відповідачем не було досягнуто домовленості щодо вартості наданих послуг.
З матеріалів справи вбачається, що положення укладеного між сторонами договору про надання про надання послуг стільникового радіотелефонного зв'язку та додаткової угоди до договору про надання послуг мобільного зв'язку від 07 березня 2003року в передбаченому законом порядку недійсними не визнавалися та сторонами не оспорювалися.
Згідно п.3.1 вказаного Договору нарахування за надані послуги стільникового
радіотелефонного зв'язку здійснюються згідно з тарифами ЗАТ «УМЗ», які є
невід'ємною частиною договору і до нього додаються. Відповідач користувався наданими позивачем послугами зв'язку і частково проводив їх оплату, що підтверджує наявність між сторонами домовленості щодо вартості цих послуг. Крім цього, як в основному договорі, так і в додатковій угоді вказано вартість однієї хвилини розмови в розмірі 0.44 грн., що і є тарифом на одну із основних надаваних позивачем послуг зв'язку.
Підписавши вказаний договір відповідач тим самим засвідчив свою згоду з усіма його положеннями. В судовому засіданні ОСОБА_1 ніяких доказів відсутності тарифів ЗАТ «УМЗ» під час підписання договору не надав, а тому судова колегія вважає, що в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Відповідно до п.10 ст.1, п.9 ст.2, п.11 ст.4 Закону України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 07.07.2005 року відповідач зобов'язаний сплачувати 6% пенсійного збору від вартості наданих послуг стільникового радіотелефонного зв'язку.
Доводи апелянта про безпідставне нарахування позивачем йому плати за послуги в розмірі 32,7 грн. і збору на обов'язкове пенсійне страхування за період з лютого 2004 року, коли надання йому цих послуг фактично припинено, спростовуються положеннями пункту 2.4 укладеного між сторонами договору (а.с. 6), за яким плата за утримання номеру в мережі (як одну із надаваних позивачем послуг) сплачується і в тому випадку, коли надання послуг призупинено за несплату попередніх рахунків або за заявою абонента. Оскільки в період призупинення надання відповідачеві послуг зв'язку його номер утримувався в мережі до повного припинення дії договору 16 лютого 2005 року (а.с. 11), позивач правомірно до цієї дати проводив нарахування плати за дану послугу в розмірі 32,7 грн. і 6% від цієї суми збору на обов'язкове пенсійне страхування щомісячно.
Апелянт посилається також на те, що судом першої інстанції з нього безпідставно стягнуті штрафні санкції в сумі 1065, 8 грн., оскільки він достроково договір не розривав.
Згідно п. 1.3 Додаткової угоди до Договору про надання послуг мобільного зв'язку від 07 березня 2003року в разі дострокового припинення основного договору на підставі п.5.2 цього договору в зв'язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв'язку, абонент сплачує УМЗ штраф в розмірі 3,65 грн. за кожен день, що закінчився
до закінчення терміну дії основного договору, починаючи з дня відмови від основного договору або припинення його дії.
З матеріалів справи вбачається, що укладений з ОСОБА_1 договір про надання стільникового радіотелефонного зв'язку та додаткова угода до договору про надання послуг мобільного зв'язку від 07 березня 2003року були припинені з 16 лютого 2005 року в зв'язку з несплатою відповідачем вартості наданих йому з боку ЗАТ «УМЗ» послуг відповідно до пункту 5.2 згаданого договору (а.с.11).
За таких обставин суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача в користь позивача штрафні санкції в розмірі 1065,8 грн. за 292 дні, що залишились до закінчення строку дії договору, виходячи з положень пунктів 1.1 і 1.3 укладеної між сторонами додаткової угоди (а.с. 8).
Посилання відповідача на статті 11 і 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції від 1 грудня 2005 року, вимогам яких, на його думку, не відповідають умови основного договору і додаткової угоди, є безпідставними, оскільки на час їх укладення (7 березня 2003 року) і припинення (16 лютого 2005 року) вказані норми ще не набрали чинності і тому за загальним правилами дії актів цивільного судочинства у часі (ст. 5 ЦК України) не можуть поширюватися на спірні правовідносини і застосовуватися при вирішенні розглядуваного спору.
Оскаржуване рішення суду постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а наведені в ньому висновки відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст., 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути
оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до судової колегії в цивільних
справах Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної
сили.