31 березня 2023 року м. Рівне №460/2510/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо відмови у списанні безнадійного боргу, який рахується за ОСОБА_1 поза межами 1095 днів у сумі 146 948,71 грн. відповідно податкового повідомлення-рішення №0035272/5202-1705 від 23.03.2018, податкового повідомлення-рішення №0035271/5202-1705 від 23.03.2018, податкового повідомлення-рішення №0019508-5213-1705 від 04.03.2019, податкового повідомлення-рішення №0019509-5213-1705 від 04.03.2019; 2) зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу ОСОБА_1 безнадійним та його списання згідно заяви ОСОБА_1 від 22.12.2022 б/н з урахуванням висновків суду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2022 року ОСОБА_1 направив до ГУ ДПС у Рівненській області заяву про списання податкового боргу в розмірі 146948,71грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0035272/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019508-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019, №0035271/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019509-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019. 28.01.2023 позивачем було отримано відповідь ГУ ДПС у Рівненській області від 16.01.2023 року в якій відповідач вказав на відсутність підстав для списання податкового боргу посилаючись на введення в Україні воєнного стану та зупинення перебігу строків, передбачених Податковим кодексом України. Вважаючи дії ГУ ДПС у Рівненській області щодо не списання податкового боргу в розмірі 146 948,71 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0035272/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019508-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019, №0035271/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019509-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019 - протиправними позивач звернувся із даним позовом. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідачем поданий відзив на позовну заяву. Вимоги відзиву обґрунтовано тим, що за даною заборгованістю не минув строк позовної давності, визначений статтею 102 Податкового кодексу України, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ внесено зміни до Податкового кодексу України, зокрема підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 522, відповідно до абзацу 4 якого передбачено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Водночас, враховуючи запровадження в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану, підрозділ 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 69. Відповідно до п.69.9 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення за результатами камеральних перевірок, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, складення актів, подання та розгляду заперечень, додаткових документів та пояснень, визначення грошових зобов'язань, прийняття, надсилання та оскарження податкового повідомлення-рішення, адміністративного арешту майна за результатами фактичних перевірок. За наведених підстав просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 02.02.2023 позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши позовну заяву, відзив та матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив та врахував таке.
23.03.2018 ГУ ДФС у Рівненській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Рівненській області) було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0035272/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за 2017 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 18 585,60 грн.;
№0035271/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за 2017 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 91 454,40 грн.
04.03.2019 року 2018 ГУ ДФС у Рівненській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Рівненській області) було прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0019508-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019 про визначення суми податкового зобов'язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1441,55 грн.
№0019509-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019 про визначення суми податкового зобов'язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 35 467,16 грн.
Вказані суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості не були сплачені добровільно ОСОБА_1 та станом на 30.01.2023 року мають статус податкового боргу.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи витягами з інтегрованої картки платника податку (а.с.21-26).
20.12.2022 року ОСОБА_1 направив до ГУ ДПС у Рівненській області заяву про списання податкового боргу в розмірі 146948,71грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0035272/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019508-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019, №0035271/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019509-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019.
28.01.2023 ОСОБА_1 було отримано відповідь ГУ ДПС у Рівненській області від 16.01.2023 року в якій відповідач вказав на відсутність підстав для списання податкового боргу посилаючись на введення в Україні воєнного стану та зупинення перебігу строків, передбачених Податковим кодексом України.
Вважаючи дії відповідача - ГУ ДПС у Рівненській області щодо не списання податкового боргу в розмірі 146 948,71 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0035272/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019508-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019, №0035271/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018, №0019509-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019 - протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції'), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із підпунктом 14.1.11 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній таких ознак:
а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;
и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотеко держателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов'язання є недійсними.
Таким чином, невиконання платником податку обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Проте, за наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний.
Відповідно до пп. 19-1.1.22 п. 19.1 ст. 19 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, підлягає списанню.
У підпункті 101.2.3 пункту 101.2 цієї статті визначено, що під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності - 1095 календарних днів.
Згідно з пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Відповідно до пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Отже, списання безнадійного податкового боргу, в тому числі податкового боргу, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Станом на момент звернення до суду за позивачем рахувався податковий борг із датою виникнення понад 1095 днів на загальну суму 146948,71грн відповідно до податкового повідомлення-рішення:
№ 0035272/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за 2017 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 18 585,60 грн.;
№ 0035271/5202-1705 від 23.03.2018 по терміну сплати 29.08.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за 2017 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 91 454,40 грн.
№ 0019508-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019 про визначення суми податкового зобов'язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 1441,55 грн.
№ 0019509-5213-1705 від 04.03.2019 по терміну сплати 26.08.2019 про визначення суми податкового зобов'язання за 2018 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 35 467,16 грн.
Вказані грошові зобов'язання виникли у 2018 та 2019 роках і є узгодженими.
Відтак, 1095-нний строк по податковому повідомленню-рішенню № 0035272/5202-1705 від 23.03.2018 та № 0035271/5202-1705 від 23.03.2018 сплинув 29.08.2021, а по податковому повідомленню-рішенню № 0019508-5213-1705 від 04.03.2019 та № 0019509-5213-1705 від 04.03.2019 - 29.08.2022 року, відповідно.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 зі змінами та доповненнями з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України установлено карантин.
Абзацом десятим пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Вказана норма була викладена в такій редакції згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13 травня 2020 року № 591-IX (далі Закон № 591).
Водночас, суд дійшов висновку про неможливість застосування абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким зупинено застосування строку давності до процедури стягнення контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання, що встановлений пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України з огляду на наступне.
Положеннями статті 102 Податкового кодексу України, окрім вказаного строку, встановлено різні строки давності в податкових відносинах та порядок їх застосування, зокрема, строки визначення контролюючим органом грошового зобов'язання платника податків в різних випадках; строк подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування; строк застосування штрафних санкцій; тощо.
Як вбачається з назви Закону № 591-IX, метою його законодавчого регулювання є підтримка платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Як вказано в розділі 2 до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)», якому після прийняття Верховною Радою України було присвоєно номер № 591-IX: «Метою вказаного законопроекту є необхідність продовжити дію податкових пільг та спрощень адміністративних процедур на період здійснення обмежувальних карантинних заходів встановлених Кабінетом Міністрів України.
Законопроект направлений на захист як малого так і великого бізнесу від негативних наслідків, у зв'язку з невикористанням економічного потенціалу».
Розділ 1 Пояснювальної записки містить такі обґрунтування необхідності прийняття законопроекту: «…у зв'язку із продовженням дії обмежувальних карантинних заходів виникла необхідність у продовженні строків дії окремих пільг та послаблень адміністрування для платників податків… вбачається за необхідне, продовжити строки дії пільг та адміністративних спрощень на період, який буде прямо прив'язаний до закінчення карантину».
Зважаючи на наведене, є очевидними висновки, що зупинення перебігу строку стягнення податкових органом визначеного платнику податків грошового зобов'язання суперечить меті законодавчого регулювання Закону № 591-IX, оскільки встановлення вказаного строку саме по собі спрямоване на захист прав та інтересів платників податків, і, відповідно, його скасування погіршує становище платників щодо захисту їх прав від неналежного урядування контролюючого органу, тоді як Закон № 591-IX спрямований на встановлення додаткових пільг для платників податків.
Відтак, застосування до приписів абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України до спеціального строку, що обмежує право контролюючого органу на стягнення узгодженого податкового зобов'язання та штрафних санкцій що нараховуються у випадку невчасної сплати цього зобов'язання, суперечать основним засадами законодавчого регулювання відповідних правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідач посилається на карантинні обмеження як на причину не звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу в межах 1095-денного строку визначеного законодавством. Однак не вказує яким саме чином неможливість вчинення процесуальної дії була пов'язана з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В контексті наведеного слід зазначити, що діяльність Головного управління ДПС у Рівненській області під час дії карантинних заходів припинена не була, а тому відповідач не був позбавлений процесуальної можливості звертатися до суду із заявами, клопотаннями у визначеному законом порядку.
Також варто зазначити, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 липня 1989 року у справі «AlimentariaSanders S.A. v. Spain» (AlimentariaSanders S.A. проти Іспанії).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Більше того, до моменту встановлення карантину 18.03.2020 відповідач не звертався з відповідними вимогами про стягнення податкового боргу більше двох років. Тому посилання на зупинення строків визначених статтею 102 Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованим.
Щодо зупинення строків давності, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України під час дії в Україні воєнного стану, то суд звертає увагу на наступне.
Згідно п. 102.9 ст. 102 Податкового кодексу України (в редакції чинній на дату подання заяви про списання податкового боргу), на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
По-перше, суд зазначає, що вказана норма Податкового кодексу України не містить визначення, що Законом зупинено перебіг строку, передбачено п. 102.4 ст. 102 ПК України.
По-друге, Законом України № 2719-IX від 03.11.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», який набрав чинності 25.11.2022, підпункт 69.9 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено в новій редакції:
Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім:
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
Таким чином, вказаним законом було відновлено контролюючому органу строки щодо заходів з погашення податкового боргу платників податків.
Отже, суд дійшов до висновку, що у податкового органу існувало право на стягнення протягом 1095 днів з наступного дня після настання певної події - неподання податкової декларації, звіту, та/або спливу граничного строку сплати грошових зобов'язань, а також після фактичного подання декларації, але не пізніше наступних 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Натомість, вчинення контролюючим органом дій, спрямованих на погашення податкового боргу, після спливу 1095-денного строку з дати виникнення податкового боргу, не відповідає положенням Податкового кодексу України.
Верховний Суд у рішенні від 06.02.2018 по справі К/9901/99/17 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.
Відповідно до п. 101.4 ст. 104 ПК України, органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
Ураховуючи викладені вище положення Податкового кодексу України, податковий борг із датою виникнення понад 1095 днів, який станом на момент звернення до суду становив 146948,71грн, підлягав визнанню безнадійним, що не було враховано відповідачем.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем було неправомірно, за відсутності правових підстав не проведено належного дослідження підстав виникнення всього боргу позивача та відмовлено у списанні такого згідно заяви ОСОБА_1 від 22.12.2022 року.
В контексті наведеного, суд вважає за необхідне звернути увагу на статтю 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка захищає право особи на справедливий суд.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 24465/04, Суд дійшов висновку, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав..».
Аналіз практики Європейського Суду з прав людини дає підстави для висновку, що дана стаття, поміж іншого, закріплює принцип юридичної визначеності, який, в свою чергу, є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.
Крім того, даний принцип є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання).
У рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 20.10.2011, заява № 29979/04, зазначено, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії», п. 74).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вказаного Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до пунктів 2, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу ОСОБА_1 безнадійним та його списання згідно заяви ОСОБА_1 від 22.12.2022 б/н з урахуванням висновків суду.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1073,60грн, що підтверджується квитанцією № 32528798800006248989 від 01.02.2023 (оригінал якої знаходиться в матеріалах справи), а тому судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача - Головного управління ДПС у Рівненській області.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо відмови у списанні безнадійного боргу, який рахується за ОСОБА_1 поза межами 1095 днів у сумі 146948,71грн відповідно податкового повідомлення-рішення № 0035272/5202-1705 від 23.03.2018, податкового повідомлення-рішення № 0035271/5202-1705 від 23.03.2018, податкового повідомлення-рішення № 0019508-5213-1705 від 04.03.2019, податкового повідомлення-рішення № 0019509-5213-1705 від 04.03.2019.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Рівненській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу ОСОБА_1 безнадійним та його списання згідно заяви ОСОБА_1 від 22.12.2022 б/н з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 31 березня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя Т.О. Комшелюк