20 березня 2023 року м. Рівне №460/48951/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Марчук Р.І.,
відповідача: представник Білик М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила суд:
-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2021 №1161217000708, №1161317000708, №1161417000708, №1161517000708, №1161617000708.
Мотивуючи вимоги позову ОСОБА_1 зазначала, що в період з 01.11.2019 по 26.06.2020 вона здійснювала підприємницьку діяльність, перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, була платником єдиного податку 2 групи із застосуванням максимальної ставки єдиного податку - 20% від розміру мінімальної заробітної плати. Зауважувала, що відповідно до п.296.1. ст.296 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть тільки облік отриманих доходів. Тому, контролюючий орган безпідставно зазначав щодо необхідності ведення позивачем обліку витрат. З огляду положення ст.296 Податкового кодексу України, позивач вважала, що донарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб і військового збору при проведенні нею фінансово-господарської діяльності в періоді нарахування та сплати єдиного податку за 2019-2020 роки є не тільки безпідставним, але й незаконним, як і встановлення порушення, яке пов'язане з припущенням, що для перевірки не надано ще певних документів, понад тi, що визначені у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 06.02.2023 на 09:30 год.
Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов від 03.02.2023, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що проведеною перевіркою позивача встановлено, що за період здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 не нараховувався та не виплачувався дохід фізичним особам за сільськогосподарську продукцію, в тому числі шкури тварин, не утримувався та не перераховувався з нього податок, а також не подавалися до контролюючого органу розрахунки суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, суми утриманого з них податку. Відповідачем наголошено, що відповідно до наданих позивачем документів встановлено відсутність факту оплати придбаної сировини, а саме: шкірсировини, шкур, що свідчить про їх безоплатне отримання; не надано жодного документа, який підтверджував би придбання та використання позивачем у господарській діяльності солі чи інших матеріалів з метою консервування шкур; докази використання ФОП ОСОБА_1 праці найманих працівників, сертифікати якості товару, висновок державної ветеринарної лабораторії відсутні.Крім того, відповідач зазначав, що позивачем протиправно не подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку ФОП ОСОБА_2 . З огляду на не оподаткування позивачем доходу, отриманого як додаткове благо, контролюючим органом правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, а також донараховано військовий збір, застосовано штрафні (фінансові) санкції. Враховуючи викладене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 06.02.2023 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 02.03.2023 о 09:30 год.
02.03.2023 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2023 до 10:30 год.
03.03.2023 позивачем подано відповідь на відзив, у якій висловлено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.
У судовому засіданні, призначеному на 20.03.2023, представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з наведених у відзиві підстав. Просила повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 26.06.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб внесено запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 .
У період з 07.10.2021 по 13.10.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-платника ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 23.10.2019 по 26.06.2020, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.10.2019 по 26.06.2020.
За результатами проведеної перевірки Головне управління ДПС у Рівненській області склало акт перевірки від 22.10.2021 №7154/17-00-07-08/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Висновками Акта перевірки встановлено наступні порушення:
-п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, а саме: платником податків ОСОБА_1 не забезпечено зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборiв протягом установлених строків їх зберігання та ненаданняконтролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Кодексом;
-п.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, а саме: не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2019 та 2020 р.;
-абз."е" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 Податкового кодексу України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 1921590,26 грн., отриманий як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 345886,25 грн., в т.ч. за 2019 рік в сумі 231187,28 грн. та за 2020 рік в сумі 114698,97 грн.;
-пп.1.2 пп.1.3 пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 1921590,26 грн., в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір в сумі 28823,86 грн., в тому числі - за 2019 рік - 19265,61 грн. (1284373,80 грн.*1,5%=19265,61 грн.) та за 2020 рік -9558,25 грн. (637216,46 грн.*1,5%=9558,25 грн.);
-п.51.1 ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України, а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків ОСОБА_2 .
На підставі висновків Акта перевірки, 05.11.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
-№1161217000708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 33640,26 грн., у тому числі 28823,86 грн. основного платежу та 4816,40 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
-№1161317000708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1020, 00 грн.;
-№1161417000708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1020,00 грн.;
-№1161517000708 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 340, 00 грн.;
-№1161617000708 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 403683,07 грн., у тому числі 34886,25 грн. основного платежу та 57796,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби України від 01.11.2022 №13631/6/99-00-06-01-04-06 (отримане позивачем 07.11.2022) податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.
Не погодившись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішення позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Як вбачається з матеріалів Акта перевірки, ФОП ОСОБА_1 у період з 01.11.2019 по 26.06.2020 здійснювала господарську діяльністьзгідно з КВЕД: 46.24 - оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (платник єдиного податку ІІ групи із застосуванням ставки єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати).
За період з 01.11.2019 по 31.12.2019 позивачем отримано дохід в розмірі 1284373,80 грн.; за період з 01.01.2020 по 26.06.2020-637216,46 грн.
Нараховано та сплачено авансовими платежами податків за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 - 1669,20 грн. (єдиний податок); за період з 01.01.2020 по 26.06.2020 - 5667,60 грн. (єдиний податок).
Контрагентами-покупцями позивача у періоді, що перевірявся податковим органом, були ПрАТ "Шкіряник" та ТзОВ "Стронг Експо".
Зі змісту Акта перевірки також слідує, що при перевірці позивача контролюючим органом були використані наступні документи: відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів, податкові декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, договори, накладні, ТТН, акти прийому-передачі, банківські виписки, книга обліку доходів, первинні документи, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.
Так, судом встановлено та підтверджено відповідачем, що в ході проведення перевірки, позивачем, зокрема,надавалися податковому органу копії договорів купівлі-продажу від 01.11.2019 №1, від 09.04.2020, видатковихнакладних вiд 04.11.2019 № 1, вiд 19.11.2019 № 2, вiд 05.12.2019 №3, від 05.12.2020 № 0000001 та TTH вiд 04.11.2019 № 1, вiд 19.11.2019 № 2, вiд 05.12.2019 №3, вiд 25.02.2020 №1/0220, вiдповiдно до яких ФОП ОСОБА_1 відвантажено ПРАТ "Шкіряник" та ТОВ "Стронг Експо" товар - "шкіри ВРХ". Також позивач надавала до перевірки Договори-Заявки про надання транспортних послуг №1-11 від 04.11.2019, №3-11 від 18.11.2019 та №1-12 від 05.12.2019, укладені між ФОП ОСОБА_1 - Замовник, та ФОП ОСОБА_2 - Перевізник, про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу.
07.10.2021, на підставі пп.20.1.2, 20.1.6 та 20.1.14п. 20.1 ст. 20, п. 85.2, 85.4, 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України та у зв'язку з проведенням позапланової виїзноїперевірки ОСОБА_1 , було під підпис вручено Запит про надання документiв/копійдокументів від 07.10.2021 №1, яким позивач повідомлена про необхідність надати у термiндо 12 год. 00 хв. 11.10.2021 документи/копії документів, засвідченіпідписом посадовоїособи та скрiпленi печаткою (за наявності), в тому числі відомості про фізичних осіб, вяких проводилася закупiвля сировини та завірені копії документів, підтверджуючі фактипридбання сировини та розрахунки з такими особами із зазначенням обсягів придбання,вартості, сум виплаченого доходу таким особам, утриманих та перерахованих податків зтакого доходу, тощо.
На вказаний запит, документів які б підтверджували би факт закупівлісировини - шкур, зокрема її оплати, ФОП ОСОБА_1 до перевірки ненадано, про що складено акт від 13.10.2021 № 467/17-00-07-08.
Також відповідач наголошував, що позивач не надала до перевірки документів, що підтверджували б придбання та використання у господарській діяльності солі чи інші матеріали з метою консервування придбаних шкур.
Зауважував, що процес мокросоління потребує значної фізичної праці, проте наймані працівники у процесі здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 не використовувалися.
Вказував, що до перевірки ОСОБА_1 надано Договір купівлі-продажу № 1 вiд 01.11.2019 вiдповiдно до умов якого, Продавець-ФОП ОСОБА_1 зобов'язуєтьсяпередати у власність Покупця - ПрАТ "Шкіряник" належний товар, а Покупецьзобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах Договору. Відповіднодо пп.1.2.1 п. 1.2 Договору найменування товару "Шкіри ВРХ". Згідно з пп.1.2.4 п. 1.2 Договоруякість товару повинна відповідати ГОСТу 28425-90 та бутидосліджене в державній ветеринарній лабораторiп.
Вiдповiдно до умов Договору купівлі від 09.04.2020 Продавець - ФОП ОСОБА_1 зобов'язується передати у власність Покупця - ТзОВ "Стронг Експо" належний товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар таоплатити його вартість на умовах Договору.
Проте, до перевірки платником податків не надано жодного сертифікату якості товару та висновку державної ветеринарної лабораторії.
Ненадання вказаних документів слугувало підставою для висновківподаткового органу про недотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо не забезпечення зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та ненадання контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю, а також про отримання позивачем шкірсировини та шкур безоплатно, як додаткове благо.
Отже, у порушення п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, абз. "в" п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179, абз. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, позивачем не подано декларації про майновий стан та доходи за 2019 та 2020 роки, а також не оподатковано отриманий дохід в сумі 1921590,26 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
З такими висновками податкового органу суд не погоджується, з огляду на наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
За правилами п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.
За вимогами, які діяли у відповідний спірний період (23.10.2019-26.06.2020) платники єдиного податку поділялися на групи за такими правилами:
1) перша група - це фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;в редакції Законів України № 540-IX від 30.03.2020, № 466-IX від 16.01.2020 - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень; в редакції Законів України №540-IX від 30.03.2020, № 466-IX від 16.01.2020 - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (не поширюється на ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, що відносяться виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи);
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;в редакції Законів України №540-IX від 30.03.2020, № 466-IX від 16.01.2020 - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень.
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до пп.298.1.1п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
За вимогами пп.5 п.298.3 цієї статті, у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості, як обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.
За правилами п.293.1, 293.2, 293.3 ст.293 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно з п.296.1 ст.296 Податкового кодексу Україниплатники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги, у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.
Платники єдиного податку третьої групи (юридичні особи) використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень пунктів 44.2, 44.3 статті 44 цього Кодексу.
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.
Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи. (п.296.2 ст. 296 Податкового кодексу України).
Як встановлено судом і не є спірним у справі, у період, що перевірявся, позивачздійснювала господарську діяльність з оптової торгівлі шкірсировиною, шкурами та шкірою.
Облік отриманих доходів здійснювала у довільній формі шляхом ведення книги обліку доходів, що підтверджено матеріалами справи.
При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства, так як до перевірки не надано жодних документів, які підтверджують факт придбання нею товару (шкірсировини та шкір).
Суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство, зокрема норми ст.291, 296 Податкового кодексу України не зобов'язують платника єдиного податку 2 групи вести облік понесених витрат.
Суд ще раз наголошує, що згідно п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік шляхом відображення лише отриманих доходів.
Отже, такі фізичні особи-підприємці не повинні підтверджувати первинними документами витрати на придбання товарів/послуг, а повинні вести облік доходів у відповідності та з урахуванням вимог п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України. Водночас, такі фізичні особи-підприємці повинні підтверджувати факт включення або не включення певних доходів до загального складу доходу (ст.292 Податкового кодексу України).
Таким чином, твердження податкового органу про не надання документів, які підтверджують придбання та походження товару суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, в ході судового розгляду справи не підтвердились висновки податкового органу про безоплатне отримання ФОП ОСОБА_1 товарів на суму 1921590,26 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Відповідно до абз. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно з ст.176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані:
а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;
в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;
г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;
ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;
д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;
е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку;
в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;
г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;
ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України).
З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VІІІ від 28.12.2014, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.
Так, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України, а саме: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором резидента є доходи, визначені ст.163 Податкового кодексу України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходу, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність згідно зі статтею 178 цього Кодексу.
Згідно з п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Отже, військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу. Ставка збору встановлена на рівні 1,5 відсотка.
З урахуванням вимог, визначених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.
Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом.
Враховуючи той факт, що наявними у матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт правомірності перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування 2-ї групи, а також факт отримання доходів від зайняття діяльністю за видом діяльності згідно КВЕД: 46.24- оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою, протягом 2019 року та з 01.01.2020 по 26.06.2020, суд дійшов до висновку про безпідставність та недоведеність тверджень контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 абз. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 179.7 ст. 179 та пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.6 п.16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.
Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1, п.44.3 ст.44, п.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз."в" п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, то суд зауважує наступне.
Відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Так судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що у позивача були наявні та надані в межах проведення перевірки всі первинні документи, складені в порядку, передбаченому ст.44, 291, 296 Податкового кодексу України, які стосуються обліку оподатковуваного доходу позивача.
Отже, висновки ГУ ДПС у Рівненській області про порушення п.44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України є безпідставними.
Оскільки в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про безоплатне отримання товарів як додаткове благо позивачем на суму 1921590,26 грн., а відтак і донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб та військового збору, то і висновок податкового органу про необхідність подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019т за 2020 рік суд вважає безпідставним та неправомірним.
Щодо висновку про порушення п.51.1 ст.51, пп."б" п.176.2 ст.176 розділу ІV Податкового кодексу України, а саме: платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 не подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків ОСОБА_2 , то суд враховує наступне.
Як було встановлено судом, до перевірки позивач надавала Договори-Заявки про надання транспортних послуг №1-11 від 04.11.2019, №3-11 від 18.11.2019 та №1-12 від 05.12.2019, укладені між ФОП ОСОБА_1 - Замовник, та ФОП ОСОБА_2 - Перевізник, про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу.
Податковий орган вважає, що позивач зобов'язана була подавати в період, що перевірявся,податковий розрахунок форми 1 ДФ згідно зі ст.176 Податкового кодексу України.
Згідно з пп."а", "б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:
а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;
б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Поряд з цим, згідно з п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Судом встановлено і підтверджено відповідачем у справі, що договори про надання транспортних послуг були укладені між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Отже, ОСОБА_2 мав статус фізичної особи-підприємця.
Відтак, в силу вимог п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України позивач не мала обов'язку подавати податкові розрахунки форми 1 ДФ.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним позивачем індивідуальним актам в контексті недотримання відповідачем ч.2 ст.2 КАС України при їхньому прийнятті, суд також звертає увагу на таке.
За змістом п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
Відповідно до змісту п.2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок), акт документальної перевірки - документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки та відображає її результати.
Згідно з п.5 розділу ІІ вказаного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.
Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Аналізуючи зміст наведених норм, Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 в справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що встановивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Як встановлено під час судового розгляду, позивач 23.10.2019 була зареєстрована суб'єктом господарювання.
Позивачем згідно норм чинного податкового законодавства подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та взято на облік як платника єдиного податку другої групи.
Разом з тим, діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена 26.06.2020, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №260500060002008453, та не заперечується відповідачем.
Таким чином, на момент проведення перевірки контролюючим органом (з 07.10.2021 по 13.10.2021) процедура припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 була завершеною, через що у контролюючого органу не було правових підстав для проведення перевірки позивача відповідно до пп.78.1.7. п.78.1 ст.78 ПК України у жовтні 2021 року, тобто, після державної реєстрації припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В спірних правовідносинах відповідач не виконав покладений на нього обов'язок, а саме не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
На підставі викладеного в його сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2021 №1161217000708, №1161317000708, №1161417000708, №1161517000708, №1161617000708.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2021 №1161217000708, №1161317000708, №1161417000708, №1161517000708, №1161617000708.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4397,04 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 30 березня 2023 року
Суддя С.А. Борискін