Справа № 420/1235/23
31 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого по справі судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «АЛІБІ» до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «АЛІБІ» до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України), за результатом розгляду якого позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року №UА500500/2022/200374/2, прийняте Одеською митницею Державної митної служби України.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору до митного оформлення було надано достатньо доказів. Проте, Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів визначено за другорядним методом.
Ухвалою суду від 31.01.2023 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
16.02.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 22UA500500044083U1 від 29.11.2022 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
12.04.2021 року ПП «АЛІБІ» уклало з фірмою «CASUL-COOPERATIVA FGROPECUARIA DE PARAPUA» (Бразилія) (Продавець), Контракт №2021-1-ВR-CAS від 12.04.2021 року, відповідно до предмету якого Продавець продає, а Покупець купує товар, надалі іменований «Товар», згідно Специфікацій (Проформа Інвойсів), які додаються до Контракту і є невід'ємними частинами цього Контракту (а.с.19).
22.07.2022 року сторони контракту погодили поставку товару за специфікацією №7 від 22.07.2022 року на суму 31460 доларів США, а саме: Арахіс сирий, лущений, не очищений, не обсмажений і не приготований іншим способом, не подрібнений. Калібр ядра 38/42. Сорт "Раннер". Без додавання ароматизаторів, солі та ін. Упаковка: 25 кг. Дата виготовлення (упаковки): 07.2022 р. Врожай 2022 р. Торгова марка "LIZA". Термін придатності - 12 місяців. Вагою 22000кг (а.с.22).
На підставі вказаної специфікації №7 фірмою «CASUL-COOPERATIVA FGROPECUARIA DE PARAPUA» оформлено інвойс №РС 203/22 від 01.09.2022 року до Контракту №2021-1-ВК-СА8 від 12.04.2021 року на товар Арахіс сирий, лущений, не очищений, не обсмажений і не приготований іншим способом, не подрібнений. Калібр ядра 38/42. Сорт "Раннер". Без додавання ароматизаторів, солі та ін. Упаковка: 25 кг. Дата виготовлення (упаковки): 07.2022 р. Врожай 2022 р. Торгова марка «LIZA». Термін придатності - 12 місяців. Вагою 22000кг. Умови поставки DAP Одеса Україна.
Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення №32 від 29.07.2022 року на суму 6325 доларів США, позивачем, здійснено передплату за контрактом №2021-1-ВК-СА8 від 12.04.2021 року за специфікацією №6 від 07.07.2022 та за специфікацією №7 від 22.07.2022 року.
За платіжним дорученням №35 від 06.10.2022 року на суму 28314 доларів США позивачем здійснено оплату решти вартості товару згідно умов інвойсу № РС 2037/22 від 01.09.2022 року
З метою здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці Держмитслужби подано митну декларацію (МД) № 22UA500500044083U1 від 29.11.2022 року, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - за ціною договору.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом до митного оформлення було надано: зовнішньоекономічний Контракт №2021-1-ВR-CAS від 12.04.2021 року, спеціфікацію №7 від 22.07.2022 року, рахунок-фактуру (інвойс) РС 203/22 від 01.09.2022 року, пакувальний лист РС 203/22 від 01.09.2022 року, коносамент НLCUEURO2207ВQIO від 13.09.2022 року, прайс-лист виробника від 22.07.2022 року, автотранспортна накладна № 20221429 від 22.11.2022 року (0730), сертифікат про походження товару ВЯ041АС0220061410000 від 17.10.2022 року, транзитний документ 22РL321050NU5IM467 від 22.11.2022 року, платіжне доручення на оплату товару №32 від 29.07.2022 року, платіжне доручення на оплату товару №35 від 06.10.2022 року, інформація про позитивні результати проходження фіто-санітарного контролю 9264705 від 24.11.2022 року.
Проте, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у інвойсі від 01.09.2022 № РС203/22 зазначено що за поставкою була здійснена оплата у розмірі 31460 дол. США, що не відповідає сумі зазначеній в банківському платіжному документу №32 від 29.07.2022 року 6325 дол. США., та №35 від 06.10.2022 28314 доларів США.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ, декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати каталоги, фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
30.11.2022 року декларантом позивача надано до митного органу лист з поясненнями №30-11-2022 та стосовно надання додаткових документів, а саме каталогів фірми-виробника, висновків експертних організацій, тощо зауважено, що вже надано прайс-лист Продавця та комерційну пропозицію згідно яких можливо підтвердити складові митної вартості товару. Також звернуто увагу на те, що копія митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову надавалась раніше разом з митною декларацією. Декларантом додано експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову та зазначено, що від декларанта було надано всі додаткові документи довідно до вимог частин 3 та 4 статті 53, статей 54, 57 МКУ.
Митним органом, саме, Одеською митницею (код ЄДРПОУ ВП 44005631), за результатами розгляду, наданих декларантом документів та пояснень, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року №UА500500/2022/200374/2.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МКУ, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
З огляду на ч.1 ст.53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч.6 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 МКУ, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Перевіряючи правильність висновків митного органу, судом встановлено наступне.
Відповідач, в оскаржуваному рішенні зазначив наступне:
1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у інвойсі від 01.09.2022 № РС203/22 зазначено що за поставкою була здійснена оплата у розмірі 31460 дол. США, що не відповідає сумі зазначеній в банківському платіжному документу №32 від 29.07.2022 року 6325 дол. США., та №35 від 06.10.2022 28314 доларів США.
Суд звертає увагу на те, що в п.2.1 Контракт №2021-1-ВR-CAS від 12.04.2021 року зазначено, що товар поставляється на умовах вказаних у специфікації (проформа інвойс).
При цьому, умови поставки DAP зазначені як у специфікації №7 так і в інвойсі №РС 203/22 від 01.09.2022 року відповідно до яких і здійснювалось замовлення і поставка товару.
В свою чергу, відповідно до Правил Інкотермс-2010 згідно з базисом DAP (Delivered At Place - Поставка в місце призначення), Продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення.
За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець. За таких обставин транспортні витрати покладаються на продавця і продавець не зобов'язаний повідомляти покупця про свої понесені витрати та документально їх підтверджувати.
Отже, доводи відповідача щодо заявлення декларантом в митній декларації неповних та недостовірних відомостей про митну вартість та числових значень її складових є необґрунтованими.
Щодо розбіжностей у наданих до митного органу платіжних документах суд зазначає, що вартість поставленої партії товару за інвойсом № РС203/22 від 01.09.2022 року склала 31460 доларів США.
Декларантом позивача до митного органу були надані платіжне доручення №32 від 29.07.2022 року на суму 6325 доларів США, за яким позивачем здійснено передплату за контрактом №2021-1-ВК-СА8 від 12.04.2021 року за специфікацією №6 від 07.07.2022 та за специфікацією №7 від 22.07.2022 року та платіжне доручення №35 від 06.10.2022 року на суму 28314 доларів США, за яким позивачем здійснено оплату решти вартості товару згідно умов інвойсу № РС 2037/22 від 01.09.2022 року.
В той же час, суд звертає увагу, що відповідачем, суду не доведено, в чому саме полягають виявлені ним розбіжності, в поданих для митного оформлення документах, та який вони мають вплив на правильність визначення митної вартості, що передбачено ч.3 ст.53 МК України; які саме складові митної вартості не підтверджені документально; та яких саме відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, не вистачає.
Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).
З урахуванням, встановлених судом обставин, суд вважає, що доводи митного органу про наявність розбіжностей, у поданих до митного оформлення документах, не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
Відтак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.
Суд, також, не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані позивачем - є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належить до скасування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що відповідач по справі прийняв рішення про коригування митної вартості, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України, застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, за наявності законних підстав для застосування основного методу за ціною договору.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що за звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн., який має бути стягнутий з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову Приватного підприємства «АЛІБІ».
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 139, 205, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальність «АЛІБІ» до Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 року №UА500500/2022/200374/2, прийняте Одеською митницею (код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АЛІБІ» (код ЄДРПОУ 32642097) суму сплаченого судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - Приватне підприємство «АЛІБІ» (провулок Онілової, 8/10, м.Одеса, 65011; код ЄДРПОУ 32642097).
Відповідач - Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078; код ЄДРПОУ ВП 44005631).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 30.03.2023 року.
Суддя Н.В. Бжассо