Справа № 420/4503/23
31 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Департаменту Патрульної поліції (вул.Федора Ернста, буд.3, м.Київ, 03048) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення із ОСОБА_1 на користь Департаменту Патрульної поліції зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення в розмірі 4945,39 грн.,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Департаменту Патрульної поліції до ОСОБА_1 за результатом якого позивач просить:
стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції зайво виплачене грошове забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення у розмірі 4945,39 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень тридцять дев'ять копійок);
стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції. У період дії воєнного стану з 23.04.2022 по 03.05.2022 відповідач не вийшов на службу без поважних підстав, що є грубим порушенням службової дисципліни. До відповідача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби та наказом від 01.06.2022 року звільнено зі служби з 01.06.2022 року. Відповідача із наказом ознайомлено. Наказ про звільнення відповідачем не оскаржено. Виходячи із того, що за час прогулів відповідачу нараховано грошове забезпечення, виникла необхідність стягнення зайво виплачених сум.
Ухвалою суду від 10.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).
Відзив на адміністративний позов в установлений строк до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1,2,4,5,8 та 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1 та 2 частини першої статті 18, частини другої статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого та третього пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до Відповідача Наказом Департаменту патрульної поліції № 287 від 19.05.2022 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 01.06.2022 року старшого лейтенанта поліції Дядченка Сергія Віталійовича інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) з 01 червня 2022 року.
Позивач не погоджуючись із Наказом Департаменту патрульної поліції №287 від 19.05.2022 та Наказом Департаменту патрульної поліції №815 о/с від 01.06.2022 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про скасування вказаних вище наказів та поновлення його на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди (справа № 420/9710/22). 17 січня 2023 року Одеським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 420/9710/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.01.2023 року).
Відповідно до п.67 Наказу Департаменту патрульної поліції №287 від 19.05.2022 Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції доручено здійснити перерахунок та утримання грошового забезпечення, виплаченого особам, які притягаються до дисциплінарної відповідальності, за час фактичних прогулів з 23.04.2022 до 03.05.2022.
Відповідач був відсутній на службі без поважних причин з 23.04.2022 до 03.05.2022, а наказ Наказу Департаменту патрульної поліції №287 у якому містилась вимога про здійснення перерахунку та утримання грошового забезпечення за час фактичних прогулів з 23.04.2022 до 03.05.2022 був виданий 19.05.2022.
Відповідно до Наказу по особовому складу № 1778 о/с від 14.12.2021 року Відповідачу надано щорічну оплачувану відпустку строком з 03.01.2022 по 03.02.2022. Тобто, Відповідачу надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік згідно з вимогами частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» у кількості 15 діб.
Відповідно до Наказу по особовому складу № 815 о/с від 11.06.2022 року інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Херсонській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01 червня 2022 року в поліції із відрахуванням грошового забезпечення за 2 доби надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Відповідачеві було надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік та додаткову за стаж служби ним використану всього у кількості 15 діб, однак, відпрацьовано у 2022 році було за 13 днів відпустки.
Згідно з розрахунком зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення, проведеного ВОП УФЗБО вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача перед Департаментом патрульної поліції становить 4945,39 грн.
Відповідач у добровільному порядку суму боргу не сплатив.
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про примусове стягнення заборгованості.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України "Про Національну поліцію".
Частиною 1 статті 17 Закону України Про Національну поліцію, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до пп.1,2 ч.1 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України Про Національну поліцію вбачається, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до вимог ст. 60 Закону України Про Національну поліцію, відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно із п.4 ч.10 ст.62 Закону України Про Національну поліцію поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.94 Закону України Про Національну поліцію поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з п.9 ст.93 Закону України Про Національну поліції поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
Відповідно до п.1 розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення Поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 вбачається, що цей Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО).
Згідно з п.8 розділу 1 вищезазначеного Порядку вбачається, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Питання повернення зайво виплаченого грошового забезпечення поліцейському не врегульовано положеннями спеціального законодавства. У той же час такі питання унормовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин повний календарний місяць, за який здійснюються розрахунки щодо нарахування заробітної плати, то заробітна плата (основна посадовий оклад, тарифна ставка, оклад) працівникові за цей місяць не нараховується. Якщо працівник був відсутній на робочому місці без поважних причин окремі дні (години), то основна заробітна плата нараховується виходячи з відпрацьованого працівником робочого часу (фактично виконаної роботи).
Так, відповідно до ст.127 КЗпП України в період роботи можливо відрахуванні із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, за наказом (розпорядженням) роботодавця для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування, при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки, п при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації.
Так, судом встановлено, що відповідно до Наказу по особовому складу № 1778 о/с від 14.12.2021 року Відповідачу надано щорічну оплачувану відпустку строком з 03.01.2022 по 03.02.2022. Тобто, Відповідачу надано щорічну чергову оплачувану відпустку за 2022 рік згідно з вимогами частини першої статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» у кількості 15 діб.
Відповідно до Наказу по особовому складу №815 о/с від 11.06.2022 року інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Херсонській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 01 червня 2022 року в поліції із відрахуванням грошового забезпечення за 2 доби надмірно нарахованої частини чергової оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
З доданого до позову розрахунку вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 7832,61 грн зайво виплаченого грошового забезпечення, з якого: з 23.04.2022 до 30.04.2022 - 3360,00 грн; з 01.05.2022 до 03.05.2022 - 1219,37 грн; у місяці звільнення - 366,02 грн та відрахування за зайво використану відпустку тривалістю 2 дні в лютому 2022 року у сумі - 797,99 грн (за вирахуванням податків). Загальна сума заборгованості перед ДПП становить 3360,00 + 1219,37 + 366,02= 4945,39грн..
Оскільки відповідач отримав безпідставно грошові кошти (надмірно нараховані та виплачені), та вже не проходить службу в Нацполіції, тому підлягають застосуванню норми ст.136 КЗпП України та статті 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Оскільки обидва випадки набуття грошового забезпечення без достатніх підстав в даному спорі присутні, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення позивачу у розмірі 7832,61 грн.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).
З викладеного суд робить висновок, що витрати суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб'єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб'єкту владних повноважень, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Департаменту Патрульної поліції (вул.Федора Ернста, буд.3, м.Київ, 03048) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення із ОСОБА_1 на користь Департаменту Патрульної поліції зайво виплаченого грошового забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення в розмірі 4945,39 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ: 40108646) зайво виплачене грошове забезпечення за період невиходу на службу та за невідпрацьований час у місяці звільнення у розмірі 4945,39 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сорок п'ять гривень тридцять дев'ять копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Єфіменко