Справа № 420/1367/23
30 березня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року включно в сумі 373 475 гривень 86 копійок.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 19.08.2019 року, а останню виплату відповідачем здійснено 30.12.2022 року, то відповідачем затримано розрахунок з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року на 1228 днів.
Ухвалою суду від 30.01.2023 року відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. Звільнення позивача з військової служби відбулося законно, наказ про виключення зі списків особового складу позивачем не оскаржувався та останньому при звільненні не було виплачено лише індексацію грошового забезпечення, розрахунок по всім іншим виплатам проведений. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 у справі № 420/2867/20 було виконано військовою частиною НОМЕР_1 та виплачено ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення. За таких обставин відповідач вважає, що за наявності спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 26.09.2016 року по 18.08.2019 року, проходив військову службу (за контрактом) у Військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.08.2019 року №177 позивача, звільненого (демобілізованого) наказом командира 363 окремого батальйону охорони та обслуговування (по особовому складу) від 12.08.2019 року №37-РС з 18.08.2019 року, у запас за підпунктом «а» пункту 2 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 18.08.2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 від 19.05.2020 року, протягом 2016 року та 2017 року, ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась у зв'язку з відсутністю фінансування.
Спірні правовідносини щодо невиплати індексації грошового забезпечення вирішені Одеським окружним адміністративним судом в межах справи № 420/2867/20, зокрема рішенням по даній справі від 04.06.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати не у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 19.08.2019 року включно; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 19.08.2019 року включно, у сумі 127572,32 гривень - задоволено частково. Бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 19.08.2019 року включно - визнано протиправною. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 19.08.2019 року включно. У решті задоволення позовних вимог - відмовлено.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2020 року у справі №420/2867/20 військовою частиною НОМЕР_1 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2016 року в сумі 3177,03 грн. (а.с.9).
Позивач, непогоджуючись із застосованим при нарахуванні індексації грошового забезпечення базового місяця січня 2016 року звернувся до суду з відповідним позовом.
Спірні правовідносини щодо застосування при нарахуванні індексації грошового забезпечення базового місяця січня 2016 року вирішені Одеським окружним адміністративним судом в межах справи № 420/15978/21, зокрема рішенням по даній справі від 04.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.09.2016 року по 28.02.2018 року включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 26.09.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
30.12.2022 року відповідачем, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 року у справі №420/15978/21, виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 26.09.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року у сумі 64831,90 грн.
Також судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року по справі № 420/2866/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 13.08.2018 року по 19.08.2019року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 13.08.2018 року по 19.08.2019року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 року у справі №420/2866/20 відповідачем 18.08.2020 року виплачено на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2018 року по 2019 рік у сумі 9541,79 грн.
Отже, позивача виключено зі списків особового складу 19.08.2019 року, а останню виплату відповідачем здійснено 30.12.2022 року, тобто відповідачем затримано розрахунок з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року на 1228 днів.
Позивач вважає, що відповідачем має бути відшкодовано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Вказані нормативно-правові акти не визначають підстави та порядок відшкодування військовослужбовцям за затримку виплати належних сум грошового забезпечення, у зв'язку із чим в таких випадках мають застосовуватися норми трудового законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд наголошує, що стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Як встановлено судом, час затримки остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби включає період з 19.08.2019 року (дата виключення зі списків особового складу військової частини) по 30.12.2022 року (дата виплати вищезазначеної суми), що становить 1228 днів.
Грошове забезпечення позивача за червень 2019 року складає 10696,58 грн (а.с.10)
Грошове забезпечення позивача за липень 2019 року складає 10767,75 грн (а.с.10).
Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (10696,58 грн. + 10767,75грн.) : 61 = 351,87 грн.
Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в цьому разі становить 432096,36 грн (351,87 грн х 1228 календарних днів).
Втім, суд звертає увагу на те, що при загальному розмірі несвоєчасно здійснених виплат при звільненні в сумі 77550,72 грн, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 432096,36 грн, істотно перевищує розмір несвоєчасно виплачених сум.
Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі № 480/2577/20 зазначив, що для застосування критеріїв пропорційності розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, судам необхідно з'ясувати загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат для вирахування проценту, що складає грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексація грошового забезпечення та грошова компенсація вартості не отриманого речового майна у співвідношенні до загальної суми, що слугує підставою для застосування такого ж проценту середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні від загальної її суми, який буде визначений належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача, виходячи з принципу пропорційності.
Застосовуючи означені правові позиції до обставин даної справи, суд зазначає наступне.
У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 89659,61 грн, з яких: грошове забезпечення за 19 днів серпня 2019 року - 6227,43 грн. компенсація за невикористану відпустку - 5881,46 грн. індексація грошового забезпечення - 68008,93 грн. (75,85%). грошова компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій - 9541,79 грн. (10,64%).
З врахуванням принципу справедливості та співмірності, а також розміру майнових втрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього грошового забезпечення з врахуванням істотності частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку.
Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі:
432096,36 грн. * 86,49% (75,85% + 10,64%) = 373720,14 грн.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням встановлених та наведених вище судом обставин, позовні вимоги за даним позовом підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року включно та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року включно в сумі 373720,14 грн.
Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо стягнення витрат у вигляду судового збору - відсутні.
Доказів щодо понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не місять.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 262, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.08.2019 року по 29.12.2022 року включно в сумі 373720,14 грн.
Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 30.03.2023 року.
Суддя Н.В. Бжассо