справа № 380/3447/23
31 березня 2023 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1, Головне управління ПФУ в Житомирській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2, Головне управління ПФУ у Львівській області) у якій просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача-1 № 133950008843 від 08.02.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачці;
- зобов'язати відповідача-2 зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1) позивачці періоди роботи з 01.10.2021 по 25.01.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля»;
- зобов'язати відповідача-2 призначити з 01.02.2023 позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», з врахуванням вказаного періоду страхового стажу та пільгового стажу (стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1).
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що їй протиправно не зараховано період роботи з 01.10.2021 по 25.01.2023 до стразового та до пільгового стажу, оскільки таке незарахування обґрунтовано тим, що за вказаний період роботодавцем позивачки не сплачено страхові внески. Позивачка вважає, що обов'язок зі сплати страхових внесків покладено на роботодавця, та невиконання такого обов'язку не може бути додатковим тягарем для працівника щодо реалізації права на отримання соціальної виплати (пенсії), у зв'язку з чим звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 23.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16912 від 13.03.2023), в якому проти позову заперечив. Зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці за принципом екстериторіальності. Повідомив, що на пільгових умовах відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах, із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Так вказав, що відповідно право впродовж спірного періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Зазначив також про те, що період роботи позивачки з 01.10.2021 по 25.01.2023 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового та пільгового стажу, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Просив відмовити у задоволенні позову.
На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20583 від 27.03.2023), у якому проти позову заперечив. Зазначив, що період роботи позивачки з 01.10.2021 по 25.01.2023 на ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля» не зараховано до страхового та пільгового стажу, оскільки підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 зокрема працює з 12.06.2015 підземним роздавальником вибухових матеріалів з повним робочим днем під землею, направлена на підземну дільницю для виконання гірничих робіт в шахті на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля». Вказані обставини також підтверджуються довідкою відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» № 3/04-55 від 16.02.2023.
На заяву ОСОБА_1 від 01.02.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058), Головне управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення № 133950008843 від 08.02.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказаним рішенням встановлено наявність необхідного віку для призначення пенсії, та наявність страхового стажу в розмірі 32 роки 3 місяці 25 днів, пільгового стажу - 6 років 6 місяців 15 днів. При цьому, відповідачем-1 не зараховано до страхового та пільгового стажу роботи періодів роботи позивачки з 01.10.2021 по 25.01.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» з огляду на те, що підприємством не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-1, та вважаючи, що у неї є право на призначення пенсії, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд керується таким.
Згідно зі статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України від 09.07.2003 № 1058 - IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (надалі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до абзацу 1 п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.
Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Крім того, при вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Як вже встановлено судом, у період роботи з 01.10.2021 по 25.01.2023 позивачка працювала підземним роздавальником вибухових матеріалів з повним робочим днем під землею, направлена на підземну дільницю для виконання гірничих робіт в шахті на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля».
Наведені вище норми Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1, які регламентують порядок звернення за пенсією та її перерахунок, не передбачають подання окремої заяви про врахування всіх періодів роботи особи, що звертається за перерахунком пенсії, поряд з документами, що підтверджують набутий особою стаж.
На підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу за спірний період (довідка форми ОК-5), судом встановлено, що у спірний період позивачці нараховано та виплачено заробітну плату, на яку відповідно, нараховувалися страхові внески, тому у відповідачів відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача вказаний період його роботи.
Отже, періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі - працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески (єдиний внесок), повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески, чи ні.
Крім того, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача (форма ОК-5) відомостей про сплату роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за спірний період не є підставою для позбавлення особи права на пенсію, оскільки ця особа не може нести відповідальність замість роботодавця.
З огляду на наведене, суд зазначає, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законі права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії особи періодів її роботи на такому підприємстві.
Позбавлення працівника соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на підприємстві внаслідок невиконання підприємством обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16) /п.14/, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, які, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
При цьому, пільговий характер виконуваної роботи не спростовано відповідачем-1 в спірному рішенні. Крім того, такий характер підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудового книжки або відповідних записів у ній № 3104-38 від 25.01.2023, наказами «Про затвердження переліку посад, професій, умов, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах», які видані ВП «Шахта «Відродження» ДП «Львіввугілля».
Оскільки з наявних у справі письмових доказів встановлено, що з 01.10.2021 по 25.01.2023 позивачка працювала у Відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля», за вказаний період роботодавцем нараховано та виплачено заробітну плату позивачці, на яку в свою чергу нараховувалися страхувальником страхові внески, тому у відповідачів були відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу позивача вказаний період його роботи.
За таких обставин, враховуючи, що записи у трудовій книжці позивачки підтверджують характер роботи позивачки у період з 01.10.2021 по 25.01.2023 за Списком № 1, що надає право на включення цього періоду з 01.10.2021 по 25.01.2023 до стажу та право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відмова відповідача-1 у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058 є протиправною.
В частині позовної вимоги зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 25.01.2023, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У ході судового розгляду судом не встановлено обставин, а відповідач заперечуючи проти позову не навів аргументів, які б свідчили, що для прийняття рішення на користь позивача (про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1) не виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов'язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Водночас, суд не підміняє пенсійний орган, оскільки не приймає рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивачці, а, враховуючи висновки суду у даній справі, зобов'язує відповідача-2 прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього, передбачених законом та наданих позивачем документів.
При цьому, ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату, а ухвалення рішень, які безпосередньо не призводять до змін в обсязі прав, та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає змісту цього поняття.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Суд вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Разом з цим, у рішенні ЄСПЛ «Салах Шейх проти Нідерландів» визначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що обраний позивачкою зобов'язальний спосіб захисту в частині зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 є достатнім та повною мірою сприятиме ефективному відновленню порушеного права позивачки.
При цьому, відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Отже, спірні періоди зараховуються також і при визначенні розміру пенсії, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Ураховуючи те, що відповідачем-2 не дотримано зазначених критеріїв при розгляді звернення позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, такі дії не можуть вважатись правомірними.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на кількість відповідачів у справі, а також висновки суду про задоволення позовних вимог повністю суд доходить висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по 536,80 грн сплаченого судового збору на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003 м. Житомир вул. О. Ольжича 7; код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885), про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 133950008843 від 08.02.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.10.2021 по 25.01.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля».
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 01.02.2023 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчисленої з урахуванням абзацу 3 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», з врахуванням періоду страхового стажу та пільгового стажу з 01.10.2021 по 25.01.2023 на відокремленому підрозділі «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля».
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп. сплаченого судового збору.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 536 (п'ятсот тридцять шість) гривні 80 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур