Копія
Справа № 2-440/10
2 вересня 2010 року. Локачинський районний суд Волинської області
в складі: головуючої - судді Вознюк І.І.,
за участю секретаря - Марчук Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачах
справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі про визнання дій відповідача неправомірними та нарахування підвищення до пенсії як особі, якій надано статус дитини війни,
26 серпня 2010 року позивач звернувся з даним позовом до суду. Позовні вимоги мотивує тим, що він має статус дитини війни і вправі одержувати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте це підвищення позивачу в такому розмірі не нараховувалося і не виплачувалося.
Просить відновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача незаконними та зобов'язати управління Пенсійного фонду доплатити підвищення до пенсії з 09.07. по 31.12.2007 року, з 22.05 по 31.12.2008 року, з 01.01. по 31.12.2009 року, з 01.01. по 31.08.2010 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, просить розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. В запереченні проти позову зазначив, що УПФ не є розпорядником коштів Державного бюджету України. З 2008 року підвищення до пенсії виплачувалося позивачу у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Позивач пропустив строк звернення до суду. Просить в задоволенні позову відмовити.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні (а.с.6).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію названої статті на 2007 рік було зупинено Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (№1-29/07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": п. 12 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням ст. 111 та ст. 111, за якою таке підвищення до пенсії виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). Тому позовні вимоги про нарахування даного підвищення за період з 1 січня до 9 липня 2007 року задоволенню не підлягають.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107-VІ частина перша даної статті була викладена в наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюються дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року (№ 1-28/08) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II вищенаведеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Позовні вимоги про нарахування даного підвищення за період з 1 січня до 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають, так як в цей період часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Статтями 21, 22 Конституції України передбачено, що права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Статтею 64 визначено вичерпний перелік таких випадків.
У п. 17 рішення Європейського суду з прав людини від 6 вересня 2007 року по справі "Сікорська проти України" зазначено, що асигнування на виплати державою боргів може спричинити деяку затримку у виконанні рішень за рахунок бюджету Уряду, проте брак коштів у держави не виправдовує невиконання рішення, винесеного проти неї, чим порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нормативно-правовим актом, що визначає зміст поняття та розмір мінімальної пенсії за віком, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", отже, саме його слід застосовувати у частині визначення мінімального розміру пенсії.
Як вбачається ст.ст. 256, 257, ч.1 ст.261, ч.5 ст.267 ЦК України загальна позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Зазначені позивачем причини пропущення строку звернення до суду відносяться до поважних, а тому його необхідно поновити.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з цього часу необхідно нараховувати допомогу згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
На день розгляду справи дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ніякими законодавчими актами не зупинялася, а тому позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії за 2009 - серпень 2010 року рік є підставними.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку, що позивач має право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2009 р. по 31.08.2010 р., дії відповідача в частині невиплати позивачу підвищення до пенсії в належному розмірі є неправомірними, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Враховуючи, що відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» Пенсійний фонд України, його підприємства, установи, організації звільняються від сплати державного мита, стягнення судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп., як за вимогу немайнового характеру, покласти на державу в особі Управління державного казначейства у Локачинському районі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 та 22.05.2008 років, суд
позов задовольнити частково.
Визнати дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком неправомірними.
Управлінню Пенсійного фонду України в Локачинському районі Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня 2009 року, з 1 січня по 31 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути в користь ОСОБА_1 з Управління державного казначейства у Локачинському районі 8 грн. 50 коп. судового збору та з управління Пенсійного фонду України в Локачинському районі 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.
Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення і може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області через Локачинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в той же термін з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.
Головуюча / підпис/
Оригіналу відповідає
Суддя Локачинського районного суду І.І. Вознюк