справа№380/1308/23
28 березня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку від 26.12.2022 яке прийняте відносно ОСОБА_1 інспектором прикордонної служби вищої категорії - майстром 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (тип А) сержантом ОСОБА_2 , як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону;
- зобов'язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_1 на перетин державного кордону України, як здобувачу фахової передвищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.
Ухвалою від 26.01.2023 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 26.12.2022 мав намір перетнути державний кордон України через міжнародний пункт пропуску «Шегині», оскільки з 01.10.2022 зарахований на навчання за денною формою в Економіко-гуманітарну академію у Варшаві. Позивач зазначає, що для перетину державного кордону України ним було надано всі необхідні документи, однак 26.12.2022 уповноваженим працівником інспектором прикордонної служби вищої категорії - майстер 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «Шегині» (тип А) сержантом ОСОБА_3 було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку.
Позивач стверджує, що оскаржуване рішення та дії відповідача щодо відмови в перетинанні кордону порушують його законне право на освіту, право вільно залишати територію України, враховуючи відсутність щодо нього обмежень.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач 28.02.2023 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що згідно ст.22 Закону №3543 визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим ст.23 Закону №3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Так зокрема, згідно абз.2 ч.3 ст.23 Закону №3543 призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти. Відповідач зазначає, що станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством. Водночас законом була передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, яка надається, зокрема, здобувачам освіти. При цьому така особа при перетині кордону в пункту пропуску повинна надати документи, які б підтверджували її право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та виїзд з України. Зазначає, що наявність у позивача права на відстрочення від призову на військову службу під час мобілізації не гарантує йому беззаперечного права на перетинання державного кордону для виїзду з України, оскільки в силу положень п.2-6 Правил таким правом позивач в умовах воєнного стану не наділений.
Із вказаних підстав вважає спірне рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується його паспортом громадянина України № НОМЕР_2 від 28.07.2021.
Згідно довідки Економіко-Гуманітарного Університету у м.Варшава від 08.10.2022 ОСОБА_1 зараховано на період з 01.10.2022 по 30.09.2025 на денну форму навчання першого ступеня (бакалавріат) за напрямком підготовки : Адміністрація на платній основі на 1 курс денної форми навчання. Освіта за денною формою навчання почнеться 01.10.2022.
26.12.2022 позивач прибув до міжнародного автомобільного пункту пропуску «Шегині» з метою перетину державного кордону України для виїзду на навчання до Республіки Польща.
Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, з метою проходження паспортного контролю позивач інспектору прикордонної служби надав наступні документи:
- паспорт громадянина України № НОМЕР_2
- студентський квиток від 26.10.2022 № НОМЕР_3 ;
- довідку про прийняття іноземця на навчання денної форми від 08.10.2022;
- запрошення Економіко-гуманітарного Університету у м.Варшава №8973/А/Р/2022 від 12.10.2022;
- посвідчення про приписку до призовної дільниці №16/67Є-01/1 від 11.01.2018;
- довідку Шевченківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м.Дніпропетровська №3858 від 29.11.2022.
Проте 26.12.2022 інспектором прикордонної служб вищої категорії - майстром 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип А) майстром сержантом ОСОБА_2 було прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку з підстав ненадання відповідних документів для перетину державного кордону.
Підставою до його прийняття зазначено, що на підставі ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» громадянина України ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду з України з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, так як він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
Не погодившись рішенням про відмову у перетинанні державного кордону України від 26.12.2022 позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку законності оспорюваного рішення, суд застосовує наступні правові норми.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначені Закон України "Про прикордонний контроль" від 05.11.2009 № 1710-VI (далі - Закон № 1710-VI).
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Закону № 1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.
Частиною 1 ст. 14 Закону № 1710-VI передбачено, зокрема, що громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв'язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері врегульований Законом України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21.01.1994 № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Частиною 1 ст. 6 Закону № 3857-XII встановлені підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України. Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: 1) він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю, - до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; 3) стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; 4) він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; 5) він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; 9) він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду; 10) він є керівником юридичної особи або постійного представництва нерезидента (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, наданими відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), що не виконує встановленого Податковим кодексом України податкового обов'язку щодо сплати грошових зобов'язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу в сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, - до погашення суми такого податкового боргу, у зв'язку з яким таке обмеження встановлюється.
Суд зазначає, що вищевказані підстави для тимчасового обмеження громадян у виїзді за межі території України є чинними за відсутності особливих правових режимів, які вводяться в дію Указом Президента України та затверджуються Верховною Радою України.
Одним із таких правових режимів є правовий режим воєнного стану, який введений в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), норми якого суд застосовує в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Статтями 1 і 2 Закону № 389-VIII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
За правилами п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", внесені часткові зміни до статті 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 воєнний стан в Україні продовжений з 05:30 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 воєнний стан в Україні було продовжений з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 продовжений строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" постановлено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" № 3857-ХІІ правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначений порядок перетинання громадянами України державного кордону.
За змістом пункту 2 Правил у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Згідно з пунктом 2-6 Правил у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до визначень, які наведені у статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ):
- мобілізаційна підготовка - комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період;
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Разом з цим, статтею 23 Закону № 3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що військовозобов'язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану.
Водночас, згідно з пунктом 2-6 Правил таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ.
Як встановлено судом, позивач є здобувачем вищої освіти у навчальному закладі Економіко-Гуманітарний Університет у м.Варшава, тобто належить до категорії осіб, зазначених у абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, а тому не наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану.
Разом з тим, суд зауважує, що у посвідченні про приписку до призовної дільниці №16/67Є-01/1 призовника ОСОБА_1 у графі "Рішення призовної комісії" вказано, що він має право на відстрочку від призову на строкову військову службу згідно ч.9 ст. 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Також згідно з довідкою для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти, асистентів-стажистів, аспірантів та докторантів, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти №3858 від 29.11.2022, виданою Шевченківським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки м.Дніпропетровська ОСОБА_1 , відповідно до ч.9 ст.17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивач має право на відстрочку від призову на строкову військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (на строкову військову службу). Заперечень щодо його виїзду з України у встановленому порядку для продовження навчання за кордоном немає.
Варто відмітити, що стаття 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначає право призовника на відстрочку від призову на строкову військову службу та передбачає, що відстрочка надається призовнику за рішенням районної (міської) призовної комісії відповідно до цього Закону, зокрема, для здобуття освіти.
Частина дев'ята цієї ж статті передбачає, що право на відстрочку від призову на строкову військову службу для здобуття освіти також мають громадяни України, які в рамках міжнародних договорів України навчаються у закладах освіти інших держав.
Отже, стаття 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" є правовою підставою для відстрочки від призову на строкову військову службу.
Натомість правовою підставою для відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації є стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Втім, суд відмічає, що ні посвідчення про приписку до призовної дільниці №16/67Є-01/1, ні довідка №3858 від 29.11.2022 не містять посилань на положення статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як на підставу для відстрочки від призову позивача.
Суд звертає увагу позивача також і на те, що право на відстрочення від призову на строкову військову службу та право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану під час мобілізації не є тотожними за своєю правовою природою.
Відтак, наявність у позивача права на відстрочку від призову на строкову військову службу (ч. 9 ст. 17 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу") не надає позивачу права на перетин державного кордону.
Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України прийняте відповідачем у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому підстави для визнання його протиправним відсутні.
Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову.
За правилами статті 139 КАС України у разу відмови у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 293 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.