31 березня 2023 року м.Кропивницький Справа № 340/664/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. В.Перспективна, 55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25000, код ЄДРПОУ 43995486) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:
- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Олександрійської територіальної громади, Кіровоградської області (назва отримувача: ГУК у Кіров.обл./тг м.Олексан/18050400; код отримувача 37918230; номер рахунку UA068999980314060699000011561; код класифікації доходів бюджету 18050400) заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб -підприємців другої групи в сумі 8763,30 грн. в т.ч. 5842,20 грн. основного зобов'язання та 2921,10 грн штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою судді від 23 лютого 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідно до приписів ч.8 ст.126 КАС України.
Поштова кореспонденція, яка була направлена відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.28).
Відповідно до ч. 4 ст. 124 КАС України у разі відсутності юридичної особи за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судова повістка вручена їй належним чином.
За таких обставин судом було здійснено всі заходи для реалізації відповідачем права судового захисту своїх прав та інтересів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (надалі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 Кодексу).
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3 статті 8 ПК України).
Згідно із підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить єдиний податок.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу ХІV ПК України.
В пункті 291.3 статті 291 ПК України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Положеннями пункту 291.4 статті 291 ПК України передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень.
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 ПК України, ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до пункту 293.3 статті 293 ПК України, відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Судом встановлено, що 14.02.2019 року ОСОБА_1 був зареєстровий, як фізична особа - підприємець.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» -Установити у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173,00 гривень».
У 2019 році Відповідач повинен був щомісячно сплачувати єдиний податок 2 групи в розмірі 834.60 грн., що становить 20% від 4173,00 грн.».
Відповідно до довідки про заборгованість, розрахунку податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб - підприємців 2 групи та інтегрованої картки, «Відповідач» має заборгованість в сумі 5842,20 грн. в т.ч. 5842,20 грн. основного зобов'язання (за період березень -вересень 2019 року).
01.08.2019 року контролюючий орган провів перевірку Відповідача.
За результатами перевірки було складено акт № 005957/11-28-53-06/ НОМЕР_1 .
Перевіркою було встановлено порушення пп 295.1 ст. 295 ПК України, а саме Відповідачем не дотримано строки сплати суми єдиного податку за березень - липень 2019 року.
01.08.2019 року контролюючий орган, на підставі акту перевірки № 005957/11-28-53-06/ НОМЕР_1 , виніс податкове повідомлення - рішення № 0093735306 форми «Ш», яким застосував до Відповідача штрафні (фінансові) санкції за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 2086,50 грн.
Податкове повідомлення - рішення № 0093735306 отримане Відповідачем - 23.08.2019 року.
24.10.2019 року контролюючий орган провів перевірку Відповідача.
За результатами перевірки було складено акт № 009477/11-28-53-08/ НОМЕР_1 .
Перевіркою було встановлено порушення пп 295.1 ст. 295 ПК України, а саме Відповідачем не дотримано строки сплати суми єдиного податку за серпень, вересень 2019 року.
24.10.2019 року контролюючий орган, на підставі акту перевірки № 009477/11-28-53-08/ НОМЕР_1 , виніс податкове повідомлення - рішення № 0142415308 форми «Ш», яким застосував до Відповідача штрафні (фінансові) санкції за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 834,60 грн.
Податкове повідомлення - рішення № 0142415308 було надіслане на адресу Відповідача, однак поштовий конверт з податковим повідомленням рішенням було повернуто до контролюючого органу, причиною не вручення зазначено - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що податковим органом винесено податкову вимогу за №86351-53 від 23.04.2019 року, однак поштовий конверт з податковою вимогою було повернуто до контролюючого органу, причиною не вручення зазначено -«за закінченням встановленого терміну зберігання». На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.
З огляду на викладене суд приходить до переконання, що вимоги позивача про стягнення з відповідача податкового боргу згідно вищенаведених декларацій у загальному розмірі 8763,30 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Олександрійської територіальної громади, Кіровоградської області (назва отримувача: ГУК у Кіров.обл./тг м.Олексан/18050400; код отримувача 37918230; номер рахунку UA068999980314060699000011561; код класифікації доходів бюджету 18050400) заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб -підприємців другої групи в сумі 8763,30 грн. в т.ч. 5842,20 грн. основного зобов'язання та 2921,10 грн штрафних (фінансових) санкцій
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник