31 березня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/3339/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через адвоката Гулого А.В., за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним наказу та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що позивач є батьком ОСОБА_2 , який проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у складі військової частини НОМЕР_2 . У квітні 2022 року позивач отримав сповіщення про те, що його син під час ведення бою з російськими окупантами 01.04.2022 року зник безвісти (ймовірно загинув) у с. Мирне Запорізької області. За результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 складено акт №19/2 від 26.04.2022 року. На підставі цього акту командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ №20/2 від 26.04.2022 року "Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 ". За висновками службового розслідування військовослужбовця ОСОБА_2 слід вважати як безвісно відсутнього за особливих обставин у зв'язку з неможливістю розшуку на окупованій території. Позивач не погоджується з таким висновком службового розслідування, оскільки вважає, що його син загинув, про що свідчать пояснення військовослужбовців, які буди свідками події, але які не були опитані під час службового розслідування. Наполягає, що розслідування повинно було відбуватися за процедурою, передбаченою Інструкцією про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України №332 від 27.10.2021 року, зі складанням актів за формами НВ-2 та НВ-3. З цих підстав представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 №20/2 від 26.04.2022 року "Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 ";
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 провести повторне розслідування нещасного випадку (смерті), який стався з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі с. Мирне Запорізької області в період проходження військової служби під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №332 від 27.10.2021 року, та з врахуванням висновків суду.
Ухвалою судді від 26.07.2022 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 29.07.2021 року проходив військову службу за контрактом у складі ВМС Збройних Сил України на посаді старшого стрільця - бойового медика 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , на яку був призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №122-РС від 29.07.2021 року, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №142 від 29.07.2021 року. (а.с. 20)
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Указом Президента України від 24.04.2022 року №272/2022 "Про відзначення державними нагородами України" за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі постановлено нагородити орденом "За мужність" III ступеня матроса ОСОБА_2 (посмертно).
У квітні 2022 року позивач, який є батьком ОСОБА_2 , отримав від Олександрійського районного ТЦКСП сповіщення сім'ї №10 від 25.04.2022 року, в якому вказано, що його син - бойовий медик 3 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 , матрос ОСОБА_2 - під час ведення бою з російськими окупантами зник безвісти 01.04.2022 року (ймовірно загинув) у с. Мирне Запорізької області. (а.с. 23)
За результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 , призначеного за наказом командира військової частини НОМЕР_2 №12/2 від 23.04.2022 року, складено акт №19/2 від 26.04.2022 року. (а.с. 28 - 32)
На підставі цього акту службового розслідування командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №20/2 від 26.04.2022 року "Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 " (а.с. 24 - 27), яким наказано:
1. Службове розслідування вважати завершеним.
2. Військовослужбовця військової служби за контрактом матроса ОСОБА_2 слід вважати як безвісно відсутнього за особливих обставин у зв'язку з неможливістю розшуку на окупованій території.
3. Начальнику штабу військової частини НОМЕР_2 завести облік безповоротних втрат особового складу згідно наказу №333 від 26.05.2014 року "Про затвердження інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України".
4. На адресу відділення поліції №1 ЗРУП ГУНП м. Запоріжжя направити повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 258 КК України.
5. Копію службового розслідування стосовно військовослужбовця військової служби за контрактом матроса ОСОБА_2 направити до відома до військової частини НОМЕР_4 .
6. Контроль за виконанням наказу залишити за собою.
7. Наказ довести до особового складу частини, якого він стосується.
Не погодившись з цим наказом, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 55, частини 2 статті 124 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
За визначеннями, наведеними у статті 4 КАС України:
17) публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування;
19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень у позовній заяві зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Позивач оскаржив до суду наказ командира військової частини НОМЕР_2 №20/2 від 26.04.2022 року, який є у розмінні КАС України є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом). Позивач не погоджується з тим, що командування відповідача у вказаному наказі визнало його сина ОСОБА_2 зниклим безвісті, а не загиблим. Обґрунтовуючи порушення цим наказом своїх прав, свобод та інтересів, позивач стверджує, що оскаржуваний наказ порушує його право на соціальний захист як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, зокрема на отримання грошової допомоги у сумі 15 млн. грн., передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно з пунктами 7, 34, 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Контракт припиняється (розривається) зокрема: у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим; у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.
Військовослужбовці, які померли, загинули виключаються зі списків особового складу Збройних Сил України наказами по особовому складу командирів (начальників), яким надано право видавати накази по особовому складу, незалежно від номенклатури призначення.
Наказом Міністерства оборони України №333 від 26.05.2014 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2014 року за №611/25388, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу Збройних Сил України (далі - Інструкція №333), яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІІ Інструкції №333 виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки:
- фізичної особи, визнаної судом безвісти відсутньою, - з дня, зазначеного в рішенні суду;
- військовослужбовців, які померли від хвороб, загинули унаслідок трагічного випадку, - з дня смерті (загибелі) після отримання документів, що засвідчують смерть (загибель).
У главі 7 розділу II Інструкції №333 передбачений такий порядок обліку померлих (загиблих), зниклих безвісти, безвісно відсутніх, захоплених в заручники або інтернованих військовослужбовців і працівників:
7.1. Командир військової частини зобов'язаний у день смерті (загибелі), зникнення безвісти, захоплення в заручники або полон, інтернування військовослужбовця особисто повідомити письмово та через засоби зв'язку військового комісара за місцем проживання сім'ї померлого (загиблого), зниклого безвісти, захопленого в заручники або полон, інтернованого дату і причину смерті (обставини загибелі, зникнення безвісти, захоплення в заручники або полон, інтернування) військовослужбовця.
7.2. Смерть (загибель) військовослужбовця повинна бути зареєстрована в органах РАЦС, а для тих, які перебувають за кордоном, - у дипломатичних представництвах (консульських установах) України.
7.3. Військовослужбовці, які померли (загинули) від захворювання, внаслідок нещасного випадку, від отриманих ними поранення, контузії, травми, каліцтва, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, завданих іншою особою, гострого професійного захворювання (отруєння), одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни, після встановлення причин і обставин смерті (загибелі) та отримання підтвердних документів виключаються наказом по стройовій частині зі списків особового складу військової частини.
7.4. Наказ по стройовій частині є підставою для відправлення за належністю власних речей, цінностей і особистих документів військовослужбовця, який помер (загинув) або визнаний рішенням суду безвісно відсутнім чи оголошений померлим, а також для внесення до облікових документів даних про час і причину виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
7.7. На підставі наказу по стройовій частині в книзі алфавітного обліку особового складу та книзі алфавітного обліку офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу робиться запис із зазначенням дати і причини смерті (загибелі) військовослужбовця, місця поховання, номера наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, коли, кому та за яким номером надіслано Сповіщення.
Відповідно до абзацу 24 пункту 12.7 глави 12 розділу II Інструкції №333 у наказах про виключення зі списків особового складу Збройних Сил померлих (загиблих) вказуються число, місяць, рік народження, з якого часу у Збройних Силах, особистий номер, дата смерті (назва хвороби, від якої помер, причина загибелі), чи пов'язана смерть із виконанням обов'язків військової служби, де похований, прізвище, ім'я, по батькові, роки народження і місце проживання дружини, дітей (у тому числі на яких сплачувалися аліменти) або родичів, які мають право на отримання пенсії за померлого (загиблого), підстави для виключення зі списків особового складу Збройних Сил. При цьому запис про зв'язок смерті з виконанням обов'язків військової служби робиться тільки в тих випадках, коли для цього є підстави. В інших випадках вказуються тільки діагноз хвороби, причина, від якої настала смерть. При вирішенні питання про причину смерті (загибелі) і зв'язок її з виконанням обов'язків військової служби необхідно керуватися вимогами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та матеріалами службового розслідування з приводу смерті (загибелі) військовослужбовця. На безвісно відсутніх та оголошених померлими - число, місяць, рік народження, з якого часу у Збройних Силах, особистий номер, дата, причина і обставини смерті (зникнення безвісти), рішення суду, склад і місце проживання сім'ї, яка знаходиться на утриманні, за необхідності місце поховання.
Розділом ІІІ Інструкції №333 передбачена організація та ведення обліку особового складу в особливий період.
Згідно з пунктом 1.16 глави 1 розділу III Інструкції №333 загиблі та померлі офіцери, особи рядового, сержантського і старшинського складу виключаються зі списків особового складу Збройних Сил наказами по особовому складу в порядку, установленому в пункті 11.3 цієї глави.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу III Інструкції №333 передбачено, що особовий склад, який безповоротно вибув із Збройних Сил унаслідок загибелі (смерті) та з інших причин, становить безповоротні втрати особового складу. Вони розподіляються на бойові та інших загиблих (померлих).
До бойових безповоротних втрат належать особи, які:
- загинули під час виконання бойових завдань;
- загинули від застосування противником зброї масового ураження й інших видів зброї;
- померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва, хвороби та з інших причин під час бойової обстановки, перебування в полоні (у заручниках) або інтернування незалежно від місця смерті;
- загинули внаслідок подій і нещасних випадків, пов'язаних із виконанням завдань командування, під час виконання бойових завдань (аварії літаків, автомашин та іншої бойової техніки, аварії (катастрофи) на залізниці, вибухи мін, виконання рятувальних робіт тощо).
До інших загиблих (померлих) належать особи, які:
- померли від захворювання та з інших причин, не пов'язаних з участю в бойових діях;
- покінчили життя самогубством;
- загинули (померли) від необережного поводження зі зброєю, через порушення заходів безпеки, внаслідок позастатутних взаємовідносин, в аваріях, катастрофах та інших випадках, не пов'язаних із виконанням завдань командування та бойових завдань.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.5 глави 3 розділу III Інструкції №333 у штабах військових частин, в управліннях з'єднань кораблів і суден забезпечення, в яких облік особового складу ведеться в порядку, установленому для штабу військової частини, персональний облік безповоротних втрат особового складу в особливий період ведеться за іменними списками безповоротних втрат особового складу.
Іменні списки безповоротних втрат особового складу складаються на підставі наказів по стройовій частині окремо за кожною категорією особового складу в алфавітному порядку в трьох примірниках із розподілом на бойові та інших загиблих (померлих). Іменні списки звіряються з даними статистичного обліку втрат і подаються до вищого кадрового органу у двох примірниках. Треті примірники іменних списків підшиваються до справи обліку безповоротних втрат військової частини.
У районному (об'єднаному, міському) військовому комісаріаті персонально обліковуються військовослужбовці, які загинули (померли), зникли безвісти, яких визнано відповідним рішенням суду безвісно відсутніми чи оголошено померлими, а також ті, що потрапили в полон, захоплені в заручники або інтерновані, які призивалися (приймалися) на військову службу цим військовим комісаріатом, а також військовослужбовці, які загинули (померли), зникли безвісти, ті, що потрапили в полон, захоплені в заручники, сім'ї яких проживають на території цього району. Облік ведеться на підставі отриманих від військових частин і закладів охорони здоров'я Сповіщень і Повідомлень (додаток 63) від військових комісаріатів.
Для ведення довідкової роботи за запитами (листами) і контролю вручення Сповіщення сім'ї сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти, потрапили в полон, захоплені в заручники або інтерновані, у військовому комісаріаті ведеться Алфавітна книга обліку безповоротних втрат військовослужбовців і призначення пенсій їхнім сім'ям (додаток 64) окремо за кожною категорією особового складу.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 глави 4 розділу III Інструкції №333 облік похованих військовослужбовців (працівників) здійснюється за Іменними списками безповоротних втрат особового складу.
Іменні списки безповоротних втрат особового складу на загиблих (померлих) військовослужбовців (працівників) складаються після видання наказу командира військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця (працівника) зі списків військової частини в зв'язку зі смертю (загибеллю).
Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.4, 5.5 глави 5 розділу ІІІ Інструкції №333 протягом доби після отримання підтвердженої відповідними донесеннями достовірної інформації про загибель (смерть), зникнення безвісти, потрапляння у полон, захоплення в заручники або інтернування на кожного військовослужбовця (працівника) військової частини, який загинув (помер), зник безвісти, потрапив у полон, захоплений у заручники, інтернований у нейтральній державі, складається та надсилається до районного (об'єднаного, міського) військового комісаріату за місцем проживання сім'ї (близьких родичів) Сповіщення. Надсилати Сповіщення безпосередньо сім'ям загиблих (померлих), зниклих безвісти, полонених, захоплених у заручники, інтернованих або їхнім близьким родичам категорично забороняється.
Районний (об'єднаний, міський) військовий комісаріат на підставі одержаних від військових частин Сповіщень зобов'язаний не пізніше семи днів після їх отримання вручити сім'ям (близьким родичам) загиблих (померлих), зниклих безвісти, полонених, захоплених у заручники або інтернованих військовослужбовців (працівників) Сповіщення сім'ї.
Якщо одержане військовим комісаріатом Сповіщення викликає сумніви у його достовірності, військовий комісар зобов'язаний вжити заходів для повного уточнення всіх даних отриманого Сповіщення і лише після підтвердження його достовірності виписати і вручити сім'ї (близьким родичам) загиблого (померлого), зниклого безвісти, полоненого, захопленого в заручники або інтернованого Сповіщення сім'ї. У разі підтвердження недостовірності Сповіщення воно негайно направляється до кадрового органу Генерального штабу. Одночасно про це повідомляється командиру військової частини, начальнику штабу з'єднання або керівнику закладу охорони здоров'я, від якого надійшло Сповіщення.
У разі надходження до військового комісаріату будь-яких змін до раніше одержаного Сповіщення військовий комісар зобов'язаний внести ці зміни до облікових документів військового комісаріату, повідомити про це сім'ю (близьких родичів) загиблого (померлого), зниклого безвісти, полоненого, захопленого в заручники або інтернованого, а якщо ці зміни впливають на виплату пенсії або одержання встановлених пільг, одночасно повідомити про це відповідні органи.
Отримані військовим комісаріатом із військових частин, з'єднань, закладів охорони здоров'я Сповіщення та інші документи, які підтверджують загибель (смерть), зникнення безвісти, потрапляння у полон, захоплення в заручники або інтернування військовослужбовця (працівника), підшиваються до справи.
Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.10.2000 року за №719/4940, підставою для державної реєстрації смерті є зокрема:
а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);
б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);
г) рішення суду про оголошення особи померлою;
ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин", який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:
- особа, зникла безвісти, - фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук;
- особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Відповідно до частин 3, 4 статті 4 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, була оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не було встановлено, проведення розшуку в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.
Статтею 21 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" передбачено, що у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам.
Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію.
Відповідно до частин 1, 4 статті 6 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме).
Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Згідно з частиною 4 статті 285 Цивільного кодексу України у разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, яка здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі статтями 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно зі статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Відповідно до частини 3 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі - постанова КМУ №168), яка стосується виплати додаткової винагороди на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським.
Пунктом 2 постанови КМУ №168 установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.
Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку державного сектору, зазначеного одержувачем у заяві.
Якщо сім'я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.
Згідно з пунктом 2-1 постанови КМУ №168 керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 року № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2023 року за № 176/39232, затверджено Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану (надалі - Порядок і умови №45).
У розділі І Порядку і умов №45 наведені такі Загальні положення:
1.1. Цей Порядок і умови визначають завдання органів військового управління, військових частин, установ, військових навчальних закладів щодо оформлення документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - ОГД), алгоритм її призначення та виплати, перелік необхідних документів.
1.2. ОГД призначається та виплачується у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України (далі - військовослужбовець) під час дії воєнного стану, а також смерті осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого на військовій службі в Збройних Силах України у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (далі - під час захисту Батьківщини).
1.3. Сім'ям загиблих військовослужбовців відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" виплачується ОГД, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
1.4. Особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
1.7. ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. Заява (додаток 1) подається до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦКСП) незалежно від місця реєстрації заявника.
Призначення і виплата ОГД не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Рішення про відмову у призначенні ОГД може бути оскаржене в установленому законодавством порядку до суду.
У розділі II Порядку і умов №45 передбачені документи для призначення та виплати ОГД, які оформлюються в органах військового управління, військових частинах, установах, військових навчальних закладах, підрозділі персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та в Кадровому центрі Збройних Сил України.
Так, згідно з підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу орган військового управління, військова частина, установа, військовий навчальний заклад (далі - військова частина) після видання наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв'язку з загибеллю (смертю внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, що настала не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва)), надсилає до відповідного районного (міського) ТЦКСП:
- витяг з цього наказу;
- витяг з послужного списку особової справи (обліково-послужної картки) про склад сім'ї загиблого (померлого внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва));
- грошовий атестат з інформацією про розмір виплаченої на дату загибелі (смерті) військовослужбовця додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", або витяг з наказу про виплату такої винагороди на дату загибелі (поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану) військовослужбовця.
Розділом III Порядку і умов №45 передбачені повноваження органів військового управління щодо призначення та виплати ОГД, а розділом IV - алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати ОГД.
У додатку 2 до Порядку і умов №45 наведений перелік документів, які надають члени сім'ї до районного (міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД (зокрема, свідоцтво про смерть військовослужбовця).
У додатку 5 Порядку і умов №45 наведений перелік документів, які надсилає районний (міський) ТЦКСП до обласного (Київського міського) ТЦКСП для призначення та виплати ОГД (зокрема, витяг з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв'язку з загибеллю, а в разі відсутності в копії витягу з наказу підтвердження загибелі - завірені копії інших документів військової частини, які це підтверджують (сповіщення, повідомлення, подання до нагородження, матеріали розслідування тощо)).
У додатку 6 Порядку і умов №45 наведений перелік документів, які надсилаються обласним (Київським міським) ТЦКСП для призначення ОГД до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України.
Таким чином, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови КМУ №168, Порядку і умов №45 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України під час дії воєнного стану, члени його сім'ї (зокрема батьки) мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1500 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, що звернулися за її отриманням. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Такий документ мають надати до районного (міського) ТЦКСП члени сім'ї, які звернулися із заявою про виплату допомоги. Інші документи подаються та оформлюються ТЦКСП, військовими частинами, підрозділом персоналу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України та в Кадровому центрі Збройних Сил України. Умовою винесення документів на розгляд комісії Міністерства оборони є отримання підтвердження Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.
Отже право на отримання одноразової грошової допомоги пов'язане саме із загибеллю військовослужбовця у період воєнного стану, а не з фактом його зникнення безвісти за особливих обставин.
Суд установив, що службове розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 було призначено за наказом командира військової частини НОМЕР_2 №12/2 від 23.04.2022 року відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371. Приводом для призначення службового розслідування став рапорт командира 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 від 22.04.2022 року. (а.с. 33)
У ході службового розслідування встановлено, що 01.04.2022 року під час виконання бойового завдання при переході до штурмових дій перехрестя польових доріг (7379), кут посадки (73796) (поблизу н.п. Мирне Гуляйпільського району Запорізької області) противник наніс вогневе ураження по БТР-80, в якому знаходився в складі відділення матрос ОСОБА_2 . Серед поранених, які з місця події були евакуйовані сусідніми бойовими машинами, матроса ОСОБА_2 не було. Після огляду БТР-80, в якому після влучання виникла пожежа, що призвело до детонації боєкомплекту, тіл загиблих військовослужбовців або їх фрагментів, зброї, засобів індивідуального захисту виявлено не було. На даний час БТР-80 виведений з ладу та залишився на місці події, тобто на території, підконтрольній противнику (х: 5273528, у: 7279632), провести його повторний огляд неможливо. Наразі місцезнаходження матроса ОСОБА_2 невідоме, зв'язку з ним немає.
Під час службового розслідування були відібрані письмові пояснення від заступника командира роти вогневої підтримки з озброєння військової частини НОМЕР_2 молодшого лейтенанта ОСОБА_4 та командира 1 роти морської піхоти військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_3 . Останній пояснив, що матрос ОСОБА_2 ймовірно загинув під час попадання снаряду в БТР-80.
Комісія з розслідування дійшла висновку, що матрос ОСОБА_2 зник безвісти за особливих обставин при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації поблизу н.п. Мирне Гуляйпільського району Запорізької області, що пов'язано з виконанням ним обов'язків військової служби, його доля та місце знаходження наразі невідомі.
На підставі матеріалів службового розслідування командир військової частини НОМЕР_2 видав спірний наказ №20/2 від 26.04.2022 року "Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 ".
Станом на день видання цього наказу була відсутня достовірна інформація про загибель (смерть) ОСОБА_2 та відсутнє лікарське свідоцтво про його смерть, яке б могло бути підставою для проведення державної реєстрації смерті органом РАЦС. Правові підстави обліковувати ОСОБА_2 як загиблого були відсутні, а тому зі списків особового складу військової частини він не був виключений і контракт з ним не був припинений.
Після цього матрос ОСОБА_2 обліковувався як зниклий безвісти, а військовою частиною НОМЕР_2 членам його сім'ї щомісяця виплачувалося його грошове забезпечення відповідно до частини 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 року №884.
Суд установив, що військова частина НОМЕР_2 та батьки ОСОБА_2 вживали заходи щодо розшуку зниклого безвісти військовослужбовця та щодо з'ясування обставин його зникнення та вірогідної смерті, за наслідками чого підтверджено його загибель та ідентифіковано тіло (останки).
Так, у вересні 2022 року військовою частиною НОМЕР_2 складено акт про настання смерті №732/1164 від 13.09.2022 року, у якому засвідчено, що ОСОБА_2 помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18 год. 07 хв. при виконанні бойового завдання біля сел. Мирне Гуляйпільського району Запорізької області внаслідок влучання ворожого снаряду від танку по БТР-80, у якому він знаходився. Акт складений військовослужбовцем ОСОБА_5 , який був очевидцем загибелі ОСОБА_2 (а.с. 77)
Після ідентифікації людських останків КУ "Запорізьке бюро судово-медичної експертизи" видало лікарське свідоцтво про смерть №4862 від 13.02.2023 року, згідно з яким ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - селище Мирне Пологівського району Запорізької області, смерть настала в зоні проведення бойових дій, причина смерті не встановлена через обвуглювання тіла. (а.с. 98)
На підставі цих документів Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13.02.2023 року видав свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (а.с. 97)
ОСОБА_2 похований 14.02.2023 року на Старому міському кладовищі міста Олександрії Кіровоградської області. (а.с. 105)
За обліками Олександрійського районного ТЦКСП ОСОБА_2 віднесений до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. (а.с. 104 - 105)
Тож наразі загибель (смерть) ОСОБА_2 підтверджена у встановленому порядку та проведена її державна реєстрація органом РАЦС і серед зниклих безвісти ОСОБА_2 не значиться.
Суду не надано доказів того, що спірний наказ №20/2 від 26.04.2022 року про результати службового розслідування перешкоджав встановленню факту чи причин смерті ОСОБА_2 чи проведенню її державної реєстрації органом РАЦС.
Наявність свідоцтва про смерть ОСОБА_2 дає позивачу право як члену сім'ї загиблого військовослужбовця звернутися до районного ТЦКСП за призначенням одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168. Військова частина повинна надати до ТЦКСП витяг з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв'язку з загибеллю, як документ, що підтверджує загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану, та грошовий атестат про виплату військовослужбовцю на дату загибелі додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ №168.
Твердження позивача про те, що за фактом загибелі (смерті) ОСОБА_2 має бути проведено спеціальне розслідування нещасного випадку та складені акти за формами НВ-2 та НВ-3, суд відхиляє з таких підстав.
Так, наказом Міністерства оборони України №332 від 27.10.2021 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021 року за №1667/37289, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (надалі - Інструкція №332).
У розділі І "Загальні положення" Інструкції №332 містяться зокрема такі норми:
1. Ця Інструкція визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов'язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).
2. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
3. Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил, але не пов'язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.
Розділ ІІ "Розслідування та облік нещасних випадків" Інструкції №332 містить зокрема такі норми:
1. Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби.
3. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.
У разі переформування військової частини, у якій стався такий нещасний випадок, розслідування проводиться її правонаступником, а у разі ліквідації військової частини за відсутності її правонаступника встановлення факту настання нещасного випадку розглядається в судовому порядку.
Якщо рішенням суду встановлено факт настання нещасного випадку, розслідування організовує та проводить вищий орган військового управління, якому підпорядковувалася ліквідована військова частина.
7. Нещасні випадки зі смертельним наслідком або внаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми, групові нещасні випадки та випадки зникнення або смерті військовослужбовців підлягають спеціальному розслідуванню та розслідуються з урахуванням вимог розділу III цієї Інструкції.
8. Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п'яти робочих днів з дня її утворення.
Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана:
- обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо;
- з'ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;
- визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції;
- скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2, наведеною у додатку 4 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2), та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов'язків військової служби за формою НВ-3, наведеною у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід'ємну частину.
До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).
9. Якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини.
10. Обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є:
- виконання потерпілим військовослужбовцем службових обов'язків згідно з розпорядком дня військової частини, у тому числі у відрядженні;
- виконання потерпілим військовослужбовцем державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
- перебування потерпілого військовослужбовця у складі добового наряду;
- виконання завдань відповідно до розпоряджень та наказів командира військової частини в позаслужбовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні на території військової частини та поза її межами;
- прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, пішки або на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
- виконання дій, що не входять до кола службових обов'язків потерпілого військовослужбовця, а саме: із запобігання виникненню аварій або рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;
- участь у спортивних змаганнях та інших масових заходах і акціях, які проводяться військовою частиною самостійно або за рішенням старшого командира;
- прямування потерпілого військовослужбовця до місця відрядження і у зворотному напрямку на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;
- заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або дій, зазначених в абзаці восьмому цього пункту, незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків позаслужбового характеру, що підтверджено висновком відповідних органів;
- отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
- раптове погіршення стану здоров'я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов'язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров'я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;
- смерть військовослужбовця внаслідок захворювання або травми, отриманих ним раніше під час виконання обов'язків військової служби, що підтверджено медичним висновком;
- оголошення судовим рішенням військовослужбовця померлим.
11. Обставини, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби:
- перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;
- перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;
- погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником);
- алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;
- використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;
- навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;
- навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю;
- самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;
- природна смерть внаслідок вроджених вад здоров'я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.
17. Командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3. Матеріали розслідування (затверджені акти за формами НВ-2 та НВ-3 разом з додатками) зберігаються в діловодстві військової частини, а їх завірені копії надаються (надсилаються):
- безпосередньому командиру для вручення потерпілому, членам його сім'ї чи уповноваженій ними особі;
- начальнику відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов'язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо);
- командирам військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні;
- командиру військової частини, у штаті якої перебуває потерпілий, якщо військовослужбовець був тимчасово відряджений з цієї військової частини.
У разі незгоди потерпілого військовослужбовця, або членів його сім'ї, або особи, яка представляє їх інтереси, з висновками комісії з розслідування вони мають право протягом місяця, починаючи з дати отримання акта за формою НВ-2, подати скаргу старшому командирові або до органу, що здійснює контроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням нещасних випадків, чи звернутися до суду у визначений законом строк.
Аналіз цим норм свідчить, що Інструкція №332 визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Збройних Сил України, отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв'язку з виконанням обов'язків військової служби. Ця Інструкція не поширюється на військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об'єднаних сил. Випадки зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців внаслідок бойових уражень або дій з боку противника є бойовими людськими втратами і обліку як нещасні випадки не підлягають.
ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок бойових уражень та дій з боку противника в районі ведення бойових дій, під час ведення бою з російськими окупантами, та віднесений до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.
Оскільки смерть ОСОБА_2 не є нещасним випадком, то відсутні підстави для організації та проведення спеціального розслідування нещасного випадку відповідно до Інструкції №332.
Позивач не надав суду доказів того, що відповідач чи інші суб'єкти владних повноважень, які уповноважені вирішувати соціальні питання щодо встановлення/надання пільг чи компенсацій членам сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оспорюють факт загибелі (смерті) ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 при виконанні ним обов'язків військової служби під час дії воєнного стану в районі ведення бойових дій, чи не визнають причинно-наслідкового зв'язку між смертю військовослужбовця ОСОБА_2 і воєнними діями.
Доводи представника позивача про те, що позивач для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови КМУ №168, повинен подати саме акти за формами НВ-2 та НВ-3 як документи, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, суд визнає безпідставними.
Згідно з вимогами Порядку і умов №45 документами, які підтверджують загибель військовослужбовця під час дії воєнного стану та подаються у переліку необхідних документів, є свідоцтво про смерть, витяг з наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв'язку з загибеллю, лист Кадрового центру Збройних Сил України щодо віднесення загиблого військовослужбовця до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану. Лише у разі відсутності підтвердження загибелі у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу, військовою частиною до ТЦКПС надається інший документ, який підтверджує загибель (сповіщення, повідомлення, матеріали розслідування, подання до нагородження). У Порядку і умовах №45, а також у додатках 2, 5, 6 до них відсутня вказівка про обов'язкове надання актів розслідування нещасного випадку за формами НВ-2 та НВ-3, як умови призначення одноразової грошової допомоги.
Матеріали справи не містять доказів того, що висновки проведеного відповідачем службового розслідування чи формулювання, наведені у спірному наказу, стали підставою для відмови позивачу у призначенні йому пільг чи компенсацій, зокрема одноразової грошової допомоги з підстав нескладення відповідачем актів за формами НВ-2 та НВ-3.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Порушення вимог закону рішенням, діями, чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту є підставою для прийняття рішення про відмову у позові.
Право на оскарження індивідуального акта суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №9901/415/18).
Тож суд прийшов до висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 №20/2 від 26.04.2022 року "Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти за особливих обставин матроса ОСОБА_2 " не вплинув на права чи інтереси позивача та не призвів до юридичних наслідків для нього.
Цей наказ, який є розпорядчим документом командира військової частини з адміністративно-господарської діяльності, не є фактом, від якого залежить виникнення, реалізація, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Отже цей наказ не стосується прав та обов'язків позивача, відтак не порушує їх, а тому у задоволенні позову про визнання його протиправним та скасування слід відмовити.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку (смерті), який стався з ОСОБА_2 , відповідно до Інструкції №332, також задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні його позову, то підстав для стягнення на його користь понесених судових витрат немає.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш