про забезпечення позову
31 березня 2023 року 320/8356/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання нечинними окремих положень адміністративних договорів та зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати п.п. 2.1.5., п.п. 2.2.4., п.п. 2.2.9., п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3., п. 3.4., п. 3.5., п. 3.6, п.п. 3.6.1., п.п. 3.6.2., п.п. 3.6.3., п.п. 3.6.4., п.п. 3.6.5, п.п. 3.6.6., п.п. 3.6.7., п.п. 3.6.8., п.п.3.6.9., п.п. 3.6.10., п. 3.7., п. 3.8., п. 3.9., п. 3.10., п. 3.11., п. 3.12., п. 3.13., п. 3.14., п. 3.15., п. 3.16., п. 3.17., п. 4.4., п. 4.5., п. 4.7., п. 4.8., п. 4.10. Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22, від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" та Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- визнати протиправними та скасувати п.п. 2.2.2., п. 4.1., п. 4.2., п. 4.3., п. 4.4., п. 4.5., п. 4.6., п.п. 4.6.1., п.п. 4.6.2., п.п. 4.6.3. п.п. 4.6.4., п.п. 4.6.5., п.п. 4.6.6., п.п. 4.6.7., п.п. 4.6.8., п.п. 4.6.9., п. 4.7., п. 4.8., п. 4.9., п. 4.10., п. 4.11., п. 4.12., п. 4.13., п. 4.14., п. 4.15., п. 4.16., п. 4.17., п. 4.18., п. 4.19., п. 4.20., п.п. 4.20.1., п.п. 4.20.2., п. 4.21., п. 4.22., п. 4.23., п. 4.1., п. 4.1.1., п. 4.2., п. 4.З., п. 4.4., п. 4.5., п. 4.6., п.п. 4.6.1., п.п. 4.6.2., п.п. 4.6.3., п.п. 4.6.4., п.п. 4.6.5., п.п. 4.6.6., п.п. 4.6.7., п.п. 4.6.8., п. 4.7., п. 4.8., п. 4.9., п. 4.10., п. 4.11., п. 4.12., п. 4.13., п. 4.14., п. 4.15., п. 4.16., п. 4.17., п. 4.18., п. 4.19., п. 4.20., п.п. 4.20.1., п.п. 4.20.2., п.п. 4.21., п. 5.5., п. 5.6., п. 5.7., п. 5.8., п. 5.9., п. 5.10., п. 5.12., п. 5.13., п. 5.14., п. 5.15., п. 5.16., п. 5.17., п. 5.18., п. 5.19., п. 5.20., п. 5.21., п. 5.22. Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" та Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- визнати протиправними та скасувати п.п. 2.2.2., п. 4.1., п.п. 4.1.1., п. 4.2., п. 4.3., п. 4.4., п. 4.5., п. 4.6., п.п. 4.6.1., п.п. 4.6.2., п.п. 4.6.3., п.п. 4.6.4., п.п. 4.6.5., п.п. 4.6.6., п.п. 4.6.7., п.п. 4.6.8., п. 4.7., п. 4.8., п. 4.9., п. 4.10., п. 4.11., п. 4.12., п. 4.13., п. 4.14., п. 4.15., п. 4.16., п. 4.17., п. 4.18., п. 4.19., п. 4.20., п.п. 4.20.1., п.п. 4.20.2., п. 4.21., п.п. 2.1.6.1., п. 5.6., п. 5.7., п. 5.8., п.п. 5.8.1., п. 5.9., п. 5.10., п. 5.11., п. 5.12., п. 5.13. Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" та Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);
- зобов'язати Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до пункту 3.1. Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22 від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" та Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виклавши його в наступній редакції:
"Контроль за виконанням умов Договору здійснюється Організатором на підставі п. 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, шляхом звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті для здійснення заходів державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт";
- зобов'язати Департамент транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести зміни до пункту 4.1. Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" та Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), виклавши його в наступній редакції:
"Контроль за виконанням умов Договору здійснюється Організатором на підставі п. 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, шляхом звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті для здійснення заходів державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
30.03.2023 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- заборонити Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22, від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року;
- заборонити Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" умов Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22 від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що між Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" укладено Договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22 від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року, відповідно до умов яких відповідач надає позивачу право надавати транспортні послуги з виконання перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва.
Водночас, 06.03.2023 на електронну адресу ТОВ "Союз-Авто" надійшло повідомлення від Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про проведення перевірки щодо виконання умов договорів від 06.03.2023 №053-2117, відповідно до якого відповідачем буде проведено чергову перевірку дотримання ТОВ "Союз-Авто" умов укладених з Департаментом договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва.
При цьому, як зазначає позивач, перевірка дотримання перевізником умов договорів може мати наслідком розірвання таких договорів в односторонньому порядку.
Позивач вказує, що підставою для його звернення до суду є відсутність у відповідача компетенції самостійно здійснювати перевірку виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
У той же час, на переконання позивача, у разі невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу достроково розірвати договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, по яким проведені та будуть проведені перевірки, за результатами яких відповідач може в односторонньому порядку розірвати такі договори, для позивача настануть негативні правові наслідки у вигляді позбавлення права позивача на здійснення перевезень пасажирів, тобто на здійснення його законної господарської діяльності, що в результаті вплине на майнові права заявника у вигляді матеріальних збитків, а саме: як реальних у вигляді необхідності утримувати автобуси, у тому числі сплачувати лізингові платежі, які задіяні на вказаних маршрутах, так і упущену вигоду у вигляді недотриманих доходів через позбавлення заявника права на здійснення перевезень.
На підтвердження підстав для застосування заходів забезпечення, позивач зазначає, що у разі розірвання договорів в односторонньому порядку за процедурою, встановленою Договорами про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, це позбавить підприємство можливості належного виконання своїх зобов'язань перед державою та іншими кредиторами, неможливості проведення повного розрахунку із кредиторами і як наслідок до подальшого зростання сум зобов'язань, що призведе до банкрутства підприємства.
Крім того, за твердженням позивача, невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ТОВ "Союз-Авто" умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом, може призвести до продовження з боку відповідача вчинення протиправних дій, спрямованих на організацію та проведення таких перевірок без законного права на такі перевірки.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваних дій та пунктів договорів, а тому є необхідність застосувати заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вищенаведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд також звертає увагу, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Зазначені в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності учасників справи.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуальної рівності.
Крім того, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
У зв'язку з цим суд у кожному випадку повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічні правові висновки зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №640/2326/19.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Однак, передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду є протиправні, за твердженням позивача, дії відповідача по організації і проведенню перевірок за відсутності у останнього компетенції самостійно здійснювати перевірку виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує на те, що невжиття таких заходів унеможливить ефективний судовий захист та поновлення порушених прав, а також вплине на майнові права заявника у вигляді понесення матеріальних збитків. На його переконання, у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу достроково розірвати договори про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, по яким проведені та будуть проведені перевірки, за результатами яких відповідач може в односторонньому порядку розірвати такі договори, для позивача настануть негативні правові наслідки у вигляді позбавлення права позивача на здійснення перевезень пасажирів, тобто на здійснення його законної господарської діяльності, що в результаті вплине на майнові права заявника у вигляді матеріальних збитків, а саме: як реальних у вигляді необхідності утримувати автобуси, у тому числі сплачувати лізингові платежі, які задіяні на вказаних маршрутах, так і упущену вигоду у вигляді недотриманих доходів через позбавлення заявника права на здійснення перевезень.
Також, на підтвердження підстав для застосування заходів забезпечення, позивач зазначає, що у разі розірвання договорів в односторонньому порядку за процедурою, встановленою Договорами про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, це позбавить підприємство можливості належного виконання своїх зобов'язань перед державою та іншими кредиторами, неможливості проведення повного розрахунку із кредиторами і як наслідок до подальшого зростання сум зобов'язань, що призведе до банкрутства підприємства.
Крім того, на підтвердження підстав для застосування заходів забезпечення позивач вказує, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ТОВ "Союз-Авто" умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом, може призвести до продовження з боку відповідача вчинення протиправних дій, спрямованих на організацію та проведення таких перевірок без законного права на такі перевірки, що призведе до необхідності позивачу подальшого звернення до суду за захистом свого порушеного права по кожній перевірці.
Як було зазначено вище, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України законодавчо регламентовано підстави для вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, правова конструкція згаданої норми не вимагає встановлення судом на цій стадії протиправності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень, а обмежується достатністю виявлення лише "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача.
Водночас, такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.
Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність самих таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
Аналогічну правову позиції викладено у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 826/16509/18 та від 06 лютого 2019 року справа № 826/13306/18, від 28 січня 2021 року у справі №ЗД/460/11/20.
Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також, у рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтовані твердження, що права та інтереси Товариства будуть порушені, і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, Товариству необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для відновлення своїх прав та інтересів.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як було зазначено вище, відповідно до ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є обґрунтовані доводи позивача про відсутність у відповідача компетенції самостійно здійснювати перевірку виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування на дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Таким чином, перевіривши зазначені у поданій заяві доводи позивача на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, про наявність підстав та необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, за переконанням суду, дійсно невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду поданої заяви не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, суд вважає вимушеним заходом, оскільки, як уже зазначено в даній ухвалі, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому, застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності укладених договорів і наявності обставин, як підстав для задоволення позову.
У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
У контексті наведеного суд зазначає, що визначений даною ухвалою суду спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. При цьому, наявність чи відсутність у відповідача компетенції самостійно здійснювати перевірку виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування буде перевірена за наслідками розгляду по суті адміністративної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2021 у справі №640/4452/21 та від 13.01.2021 у справі №640/24209/20.
Окрім того, суд звертає увагу, що заборона відповідачу вчиняти певні дії не скасовує чинність договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, ніяк не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє відповідачу вчиняти в односторонньому порядку дії щодо розірвання вказаних договорів та щодо проведення перевірок виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" умов зазначених договорів до вирішення спору в даній справі.
Додатково суд зазначає, що заборона відповідачу вчиняти певні дії, не призведе до негативних наслідків та не завдасть шкоди будь-яким іншим зацікавленим особам, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, вжиття заходів забезпечення позову захистить майнові права позивача до прийняття судом рішення по суті заявлених вимог.
На підстав вище зазначеного та як встановлено матеріалами справи, підставою заяви про забезпечення позову є обґрунтовані доводи позивача, що діями відповідача може бути спричинена значна шкода ТОВ "Союз-Авто", відшкодування якої неминучу пов'язане із труднощами, а тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" про забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22, від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року - до набрання рішенням суду у справі №320/8356/23 законної сили.
3. Заборонити Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" умов Договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування м. Києва №7/22 від 13 січня 2022 року, №3/22 від 13 січня 2022 року, №4/22 від 13 січня 2022 року, №5/22 від 13 січня 2022 року, №1/22 від 13 січня 2022 року, №6/22 від 13 січня 2022 року, №9/22 від 13 січня 2022 року, №04/21 від 14 липня 2021 року, №05/21 від 14 липня 2021 року, №06/21 від 14 липня 2021 року, №10/06 від 10 червня 2022 року, №74/17 від 17 лютого 2017 року, №76/17 від 17 лютого 2017 року, №79/17 від 17 лютого 2017 року, №80/17 від 17 лютого 2017 року, №75/17 від 17 лютого 2017 року, №81/17 від 17 лютого 2017 року, №82/17 від 17 лютого 2017 року, №77/17 від 17 лютого 2017 року, №78/17 від 17 лютого 2017 року, №29 від 05 лютого 2020 року, №36-19 від 20 червня 2019 року, укладених з Департаментом транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - до набрання рішенням суду у справі №320/8356/23 законної сили.
4. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
5. Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" (код ЄДРПОУ 30729545, адреса: 04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, буд. 10-А, корп. 2, кв. 35).
6. Боржником у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 37405284, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6).
7. Роз'яснити учасникам справи, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
8. Копію ухвали надіслати (надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Балаклицький А. І.