31 березня 2023 року № 320/4724/23
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 : з 01.04.2019 пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.03.2020 пенсії за вислугу років, з 30.07.2020 пенсії по інвалідності, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №06/1019 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.02.2021 пенсії по інвалідності на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 06/1020 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 : з 01.04.2019 пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.03.2020 пенсії за вислугу років, з 30.07.2020 пенсії по інвалідності, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №06/1019 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.02.2021 пенсії по інвалідності на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №06/1020 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2022 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 » №06/1020 від 20.01.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2022 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 » №06/1020 від 20.01.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію пенсії за вислугу років за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати суми індексації пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Після призначення розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, а в подальшому пенсії по інвалідності (з надбавками, підвищеннями та індексацією) на час подання позову розмір пенсії становить 22 119,56 грн, однак пенсія виплачується з обмеженням її максимального розміру в розмірі суми 20 930,00 грн, в тому числі з 01.03.2022 нараховується однак не виплачується індексація базового ОСНП в сумі 2 085,99 грн.
На виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва №640/4078/21 від 17.02.2022 Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки виготовлено та надано оновлені довідки про розмір його грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023, які були направлені до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для проведення перерахунку з урахуванням грошового забезпечення визначеного у них, однак, пенсійним органом відмовлено у проведенні перерахунку пенсії з тих підстав, що діючим законодавством не передбачено здійснення відповідного перерахунку пенсії.
Крім того, позивач стверджує, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно запровадило обмеження виплат пенсії максимальним розміром.
На підтвердження протиправності дій відповідача, позивач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262, на підставі якого відповідач обмежує розмір призначеної позивачу пенсії.
Крім того, позивач вважає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», має право на індексацію призначеної йому пенсії з 01.03.2022 та компенсацію за невчасно виплачену індексацію.
Невчинення відповідачем дій щодо перерахунку та виплати позивачу пенсії з наведених вище підстав, останній вважає протиправним, а відновлення своїх порушених, свобод та інтересів поновленими лише шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі наданих довідок та з визначеною законодавством індексацією пенсійних виплат.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.162 КАС України, щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.
Таким чином, керуючись положеннями ч.6 ст.162 КАС України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку пенсії.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату на підставі довідок про розмір грошового забезпечення із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що видані Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, за результатами розгляду звернення позивача, листом-відповіддю повідомлено позивача, що підстави для перерахунку пенсії на підставі довідок виданих Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки відсутні у зв'язку з відсутністю нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів за якими має проводитися перерахунок пенсії, після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18.
Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із ч.2 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Статтею 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.2 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
За частинами 1, 2, 4 ст.63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною 18 ст.43 Закону №2262-ХІІ встановлено, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч.3 ст.51 згаданого Закону перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Поряд з цим п.1 Порядку №45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 1 п.5 Порядку №45 у редакції Постанови №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 12.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатку 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені зі служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (зі змінами), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1.
Відповідно до п.24 Порядку №3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі ст.63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток №5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку №45.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, яка набрала чинності з 01.03.2018, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за особливості проходження служби військовослужбовцям в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, порядок та умови виплати якої визначається керівниками державних органів залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних обов'язків за посадою (абзац четвертий підпункту 1 пункту 5 Постанови №704); надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу (п.п.6 п.6 Постанови №704).
Підпунктом 2 п.5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Отже, з 05.03.2019 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18 щодо військових пенсіонерів виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення.
Більш того, аналогічні принципи щодо наявності підстав для видачі оновлених довідок вказані в постанові Верховного Суду від 02.08.2022 у справі 440/6017/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 105564668).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Узагальнюючи вказане вище, суд зазначає, що Верховним Судом із спірного питання неодноразово сформована правова позиція щодо підстав для видачі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення, при цьому суд вказує, що дати для видачі таких довідок є ознаками виключно конкретних судових справ, відповідно, приходить до висновку про те, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог ст.43 і 63 Закону №2262-ХІІ та ст.9 Закону №2011-ХІІ та вказаних у довідках.
Разом із цим до моменту отримання належної довідки в пенсійного органу не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача.
Водночас відповідно до п.4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
Згідно з ч.2 і 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до ст.10 Закону №2262-ХІІ обов'язок нарахування та виплати пенсій покладено на органи Пенсійного фонду, які здійснюють нарахування пенсій на підставі наданих документів, відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення зазначених у довідках.
Згідно з п.9 порядку №45 Головне управління має право перевіряти правильність складання довідок щодо формального змісту, однак права самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку не має.
Таким чином, органи Пенсійного фонду здійснюють перерахунок пенсій на підставі довідок про складові оновленого грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, які видані відповідними міністерствами та відомствами.
Як встановлено судом, Київським міським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки були виготовлено та надано до пенсійного органу довідки №ВСЗ/9286 від 27.12.2022 станом на 05.03.2019, №06/1019 від 20.01.2023 станом на 01.02.2020, №06/1020 від 20.01.2023 станом на 01.01.2021 про розмір грошового забезпечення позивача, для перерахунку пенсії.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням відомостей, викладених в оновлених довідках, однак, відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі отриманої довідки. Тобто, відповідач фактично відмовив позивачу у перерахунку пенсії на підставі вищевказаних довідок.
Беручи до уваги викладене, суд звергає увагу, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють відповідний орган Пенсійного фонду України.
При цьому, перерахунок може бути здійснено після надходження до органу Пенсійного фонду довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій військовослужбовців.
У даному випадку видача оновлених довідок пов'язана із реалізацією Постанови №103 та 704, наслідками подальшого визнання нечинною Постанови №103 у частині, тобто видача оновленої довідки спрямована на поновлення прав позивача, пов'язаних з відповідними рішенням Кабінету Міністрів України щодо проведення перерахунку пенсії, а відтак вказана довідка за своєю суттю є формою реалізації рішення Уряду.
Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві вчинено протиправні дії щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 на підставі довідки №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, з 01.03.2020 на підставі довідки №06/1019 від 20.01.2023, з 01.02.2021 на підставі довідки №06/1020 від 20.01.2023 щодо розмірів грошового забезпечення.
Зазначений висновок суду в цілому відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.10.2019 у справі №553/3619/16-а.
Таким чином позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача у відмові в перерахунку пенсії позивачу на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023 є такими, що підлягають задоволенню.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З системного аналізу вказаних норм ст.245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з ч.2 і 3 ст.51 Закону №2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Як було встановлено вище, позивач має право на перерахунок пенсії з 01.04.2019, з 01.03.2020, з 01.02.2021, втім відповідачем протиправно було відмовлено у задоволенні такої заяви, у зв'язку з цим суд приходить до переконання про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачеві на підставі вказаних довідки.
Щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром, суд вказує на таке.
Як видно з дослідженого судом розрахунку пенсії по інвалідності по пенсійній справі №2601045078 на ім'я ОСОБА_1 , пенсія проводиться із застосуванням максимального розміру пенсії.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в цій частині, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1-1 Закону №2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п.8 розд.II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI викладено ч.5 ст.43 Закону №2262-ХІІ в наступній редакції: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII ч.5 ст.43 Закону №2262-ХІІ доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
У подальшому відповідно до підр.3 п.1 розд.I Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту резервістів, які постраждали внаслідок участі в антитерористичній операції, та членів їх сімей» від 12.04.2016 №1080-VIII ст.43 Закону №2262 після ч.3 доповнено двома новими частинами, у зв'язку з чим ч.5 цієї статті стала ч.7 без змін у змісті.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з п.2 резолютивної частини рішення №7-рп/2016 положення ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Конституційний Суд України у п.2.1 рішення зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 20.12.2016.
Згідно Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2017, у ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII слова і цифри «у період з 01.01.2016 по 31.12.2016» замінено словами і цифрами «по 31.12.2017».
Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, норми ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ не відновлені, хоча внесені зміни стосовно продовження періоду тимчасового обмеження максимального розміру пенсії.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Вказане вище означає, що протягом 2019 року та у подальшому ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2020 по справі №522/16881/17, від 09.02.2021 по справі №1640/2500/18 та від 17.05.2021 по справі № 343/870/17.
Крім цього, обмеження максимального розміру пенсії були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI).
Згідно статті 2 Закону №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати 10740 гривень.
Проте застосування відповідачем положень ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» фактично суперечить висновкам, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, згідно з якими обмеження пенсії максимальним розміром особам, які отримують пенсію за Законом №2262, не відповідає ст.17 Конституції України.
Вказаним рішенням Конституційного Суду України осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виключено з категорії пенсіонерів, до яких можуть застосовуватися обмеження максимального розміру пенсії, запроваджені Законом України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи.
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 24.09.2021 у справі №370/2610/17, від 27.01.2022 по справі №240/7087/20.
При цьому слід зазначити, що у 2019-2022 роках будь-яких змін до ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не вносилося.
Відповідно до ст.2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (VanOosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Суд зауважує, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу на підставі оновлених довідок, відповідач виклав свою позицію щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки без обмеження максимального розміру.
Тобто, в даній ситуації суд приходить до висновку, що при перерахунку пенсії позивача на підставі оновлених довідок наданих уповноваженим органом відповідач, з урахуванням вказаної вище позиції застосує до позивача обмеження щодо розміру суми пенсії, чим саме змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом, вирішення якого вимагатиме значного проміжку часу.
Суд зауважує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
На переконання суду, позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір, крім того у відповідності до наявної в матеріалах справи копії листа встановлено заперечення пенсійного органу щодо виплати позивачу пенсії у розмірі якому просив позивач у своїй заяві, свідчить про наявність спору в даній частині.
Таким чином, перерахунок та виплата пенсії позивача на підставі довідок про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023 має здійснюватися без обмеження максимального розміру пенсії, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача провести виплату пенсії з 01.03.2022 з врахуванням індексації пенсії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, суд зазначає наступне.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами ст.1 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ч.1 ст.2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Підстави для проведення індексації визначені ст.4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві проведено позивачу перерахунок індексації суми пенсії з 01.03.2022.
Матеріалами справи підтверджується, що пенсійний орган з 01.03.2022 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, однак обмежив розмір пенсії до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. При цьому між сторонами справи не має спору щодо розміру такої індексації.
Згідно з розрахунком пенсії за вислугу років по пенсійній справі позивача, останньому проведено індексацію пенсії з 01.03.2022 у розмірі 2 085,99 грн та індексація збільшення пенсії на 25% в сумі 521,50 грн.
Виплата пенсії з урахуванням максимального розміру пенсії складає 20 930,00 грн.
Тобто, в результаті проведеного з 01.03.2022 перерахунку пенсії у зв'язку з нарахуванням індексації, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, розмір пенсії обмежений до виплати десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.
За викладених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, не здійснюючи позивачу виплату перерахованої з 01.03.2022 на підставі оновленої довідки пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Суд вважає, що попри наявність в Постанові №118 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на момент здійснення відповідачем такого перерахунку пенсії позивача у зв'язку із проведенням його індексації, чинної норми, яка б визначала розмір такого максимального обмеження, закон не містить, оскільки положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України, внаслідок чого втратили чинність з дати ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.
Щодо вимоги нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невиплату нарахованої індексації, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, позивач стверджує, що в зв'язку з несвоєчасністю виплати індексації позивачу, у нього наступає право на компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасність виплати за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати суми індексації пенсійного забезпечення.
Суд звертає увагу, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).
Так, згідно із абз.8 п.4 Порядку №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України затверджений Порядок №159.
Відповідно до п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.
Враховуючи вищевикладене, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Крім того, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.
Отже, нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат.
Використане у ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п.4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Оскільки тривала невиплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати, сталися з вини відповідача, зокрема мають місце факт нарахування та факт невиплати індексації пенсійного забезпечення позивача, то останній має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації пенсійного забезпечення (базового ОСНП) та індексації збільшення пенсії з 01.03.2022 по день фактичної виплати індексації.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність, в тому числі і від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у відмові провести перерахунок та виплату пенсії на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023, в обмеженні максимального розміру щомісячної пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, невиплаті нарахованих виплат індексації, та зобов'язанні Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідок Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки №ВСЗ/9286 від 27.12.2022, №06/1019 від 20.01.2023, №06/1020 від 20.01.2023 без обмеження її максимальним розміром та з 01.03.2022 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», і виплатити недоплачені раніше суми пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору як особа з інвалідністю ІІ групи. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 : з 01.04.2019 пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.03.2020 пенсії за вислугу років, з 30.07.2020 пенсії по інвалідності, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №06/1019 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.02.2021 пенсії по інвалідності на підставі довідки про розмір грошового забезпечення № 06/1020 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульвара-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ): з 01.04.2019 пенсії за вислугу років на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ВСЗ/9286 від 27.12.2022 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.03.2020 пенсії за вислугу років, з 30.07.2020 пенсії по інвалідності, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №06/1019 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром; з 01.02.2021 пенсії по інвалідності на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №06/1020 від 20.01.2023 без обмеження пенсії максимальним розміром.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у виплаті пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.03.2022 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 » №06/1020 від 20.01.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульвара-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.03.2022 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 №118, на підставі довідки Київського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки «Про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 » №06/1020 від 20.01.2023, без обмеження пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульвара-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену індексацію пенсії за вислугу років за період з 01.03.2022 по день фактичної виплати суми індексації пенсії.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Перепелиця А.М.