справа № 2а-6061/10/0670
категорія 3.4
10 серпня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвин О. Т.,
суддів: Попової О.Г.
Черняхович І.Е.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 < Текст > до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України < Текст > про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої заробітної плати,-
встановив:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду в якому зазначає, що в 2005 році він працював суддею Збаразького районного суду Тернопільської області. Посилався на те, що Кабінетом Міністрів України 30 червня 2005 року було прийнято постанову №514 „Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України”, якій надана зворотна дія в часі-набрання її чинності з 1 червня 2005 року. Зазначеним в постанові особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.
Що ж стосується суддів усіх судів, то лише 3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 „Про оплату праці суддів”, якою підвищено їм посадові оклади пропорційно до окладів Голови та заступників Голови Верховного Суду України. Однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє, з 1 січня 2006 року (п.5 постанови Кабінету Міністрів України).
Вважаючи, що впродовж семи місяців він отримував значно меншу заробітну плату, позивач просив стягнути з Державної судової адміністрації України на його користь недоотриману недоотриману заробітну плату за період 01 червня по 01 січня 2006 року та зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України для проведення вказаних виплат.
Позивач у судове засідання не прибув, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Представники Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України в судове засідання не прибули, в запереченнях, надісланих до суду, позов не визнали, просили розглянути справу без участі представників.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Оскільки всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши та оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав .
В судовому засіданні встановлено, що позивач в 2005 році працював суддею Збаразького районного суду Тернопільської області і відповідно до Конституції України та Закону України „Про статус суддів” має право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Відповідно до ст.44 Закону України „Про статус суддів”, заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Тобто, відповідно до норм вказаного Закону, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст.44 цього Закону в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче від визначеної Законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканості суддів.
Кабінет Міністрів України лише 3 вересня 2005 року привів посадові оклади суддів у відповідність з вимогами ст.44 Закону України „Про статус суддів”, однак не усунув порушення вимог цього Закону і не привів оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладом Голови Верховного Суду України, а саме з 1 червня 2005 року, оскільки надав Постанові №865 від 3 вересня 2005 року „Про оплату праці суддів” чинності з 1 січня 2006 року(п.5 Постанови).
Постановою Вищого Адміністративного Суду України від 16 травня 2007 року за позовом ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, визнано п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 „Про оплату праці суддів” незаконним. Цією ж постановою суду допущено поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України №865, визнано, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року №513 та №514 з питань оплати праці керівників судів, тобто з 1 червня 2005 року.
За таких обставин, оскільки пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865 було порушено право позивача на оплату праці з 1 червня 2005 року, то його вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Згідно висновку аудитора за сім місяців 2005 року позивачем недоотримано 27254,96 грн. заробітної плати та 33519,36 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати з червня 2005 року по липень 2008 року (а.с.6-9). Відповідачі погодились з таким розрахунком, не оспорили його, а тому він приймається судом, і вказані в висновку суми недоотриманої заробітної плати та компенсації втрати грошових доходів слід стягнути на користь позивача.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про судоустрій України”, ст.ст.120,126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, відповідно до ст.48 Бюджетного Кодексу України та п.1ч.4 Положення про Державне казначейство України, здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Крім того, Державним бюджетом України в 2005 році Державній судовій адміністрації України були встановлені бюджетні призначення за програмою „Виконання рішень судів на користь суддів”.
Враховуючи викладене суд вважає, що неодотриману заробітну плату, позивачу слід стягнути з Державної судової адміністрації України, зобов'язавши Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою „Виконання рішень судів на користь суддів”.
Керуючись ст.130 Конституції України, ст.44 Закону України „Про статус суддів”(в редакції до 30 липня 2010 року), ст.ст. 159-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України по нарахуванню та виплаті ОСОБА_2 заробітної плати не в повному розмірі за період з 01червня 2005 по 01січня 2006 року.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_2 27254,96 грн. недоотриманої заробітної плати з 01 червня 2005 року по 01 січня 2006 року та 33519,36 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати за період з 01 червня 2005 року по 01липня 2008 року, а всього стягнути 60774,32 грн. .
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги ротягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Т. Літвин
судді: О.Г. Попова
І.Е. Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: < Дата >
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.