ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2023 р. справа № 300/128/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
судді Біньковської Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправними дії щодо проведення виплати пенсії з обмеженням її максимального розміру; зобов'язати виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром; зобов'язати провести розрахунок та виплату заборгованості пенсії з 01.12.2019 без її обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 січня 2021 року у справі №300/1296/19.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №300/6498/21 відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області” про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій станом на листопад 2019, однак під час перерахунку пенсії відповідач протиправно обмежив розмір його пенсії максимальним розміром, який не перевищує 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, проте пенсійний орган протиправно відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позов. Зазначає, що максимальний розмір пенсії позивача згідно статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774 змінами, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зауважує, що наведена норма неконституційною не визнавалася та є чинною, натомість визнавалися неконституційними зміни до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII про обмеження максимального розміру пенсії на 2016 рік. Сама стаття 43 щодо максимального розміру пенсії чи на 2017 рік, чи на 2018 рік, а також на 2019, 2020 та 2021 роки не визнавалися неконституційними і на теперішній час є чинними. Звертає увагу на пропущення позивачем строку звернення до суду. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.46).
Позивач скористався правом подання відповіді на відзив, в якій не погоджується із доводами відповідача з підстав, аналогічних позовній заяві. Зазначає, що про обмеження максимального розміру його пенсії десятьма прожитковими мінімумами для працездатних осіб пенсійний орган повідомив листом від 21.10.2022 (а.с.56).
Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.
ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №300/6498/21, яке набрало законної сили 03.03.2022, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 за №988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції”, наказу Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06.04.2016 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області” від 23.06.2021 №1067, із врахуванням проведених платежів. У позовній заяві ОСОБА_1 помилково покликається на рішення суду від 31.01.2021 у справі №302/1296/19.
Із змісту протоколу за пенсійною справою №003001594 (МВС) від 20.10.2022 слідує, що загальний розмір пенсії ОСОБА_1 з надбавками внаслідок перерахунку склав 32046,77 грн., до виплати визначено 20270,00 грн. (а.с.26).
За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 21.11.2022 №4566-4336/К-02/8-0900/22 повідомив позивача про те, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 у справі №300/6498/21 пенсійним органом у траві 2022 року проведено перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.12.2019. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 продовжують діяти показники , що набули чинності 1 грудня 2021 року. В подальшому встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2022 - 1934,00 грн., з 01.07.2022 - 2027,00 грн., з 01.12.2022 - 2063,00 грн. Тому відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачувалась в максимальному розмірі з 01.07.2021 - 1854,00 грн. (нараховано 28111,20 грн.), з 01.01.2022 - 19340,00 грн. (нараховано 32046,77 грн.), з 01.07.2022 - 20270,00 грн. (нараховано 32046,77 грн.). Зазначено, що надалі пенсія ОСОБА_1 буде підвищуватися у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, передбаченого Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. (а.с.54).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі, зокрема, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” (надалі також - Закон № 2262-XII).
Статтею 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
08.07.2011 прийнято Закон України №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 (надалі також - Закон №3668-VI), частиною другою якого було визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим ж Законом №3668-VI внесено зміни до статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зокрема, частину 5, яка із врахуванням змін, внесених Законом №1080-VIII від 12.04.2016 є частиною 7, викладено в наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність"” (підпункт 8 пункту 6 розділу II).
В подальшому, із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII вказану частину статті 43 Закону №2262 доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" є нечинною.
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який згідно Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
На переконання суду, внесення Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 у відсутню частину 7 статті 43 змін, що полягають у зміні слів і цифр, свідчить про його нереалізованість.
Тобто, внесені вказаним Законом №1774-VIII до частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18, від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", в редакції на час спірних правовідносин, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Із матеріалів справи слідує, що позивач отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 2010 року, отже дія вказаних положень Закону №3668-VI щодо визначення максимального розміру пенсії не застосовується до пенсії позивача.
За приписами статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На час спірних правовідносин спеціальний закон - Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не передбачає обмежень пенсії, призначених згідно цього закону, максимальним розміром.
Закон №2262-XII є спеціальним у спірних правовідносинах, а тому саме його норми слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Суд зауважує, що положення ст.2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням ч.7 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Разом з цим, застосування положень Закону №3668-VI щодо пенсіонерів органів внутрішніх справ заперечує наслідки прийняття рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, яким фактично встановлено, що обмеження пенсії максимальним розміром не відповідає статті 17 Конституції України.
На переконання суду, невизнання в окремому порядку неконституційним допоміжного (доповнюючого) Закону№3668-VI не змінює правового регулювання спірних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Подібний висновок також викладений у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20 та від 25.07.2022 у справі №580/3451/21.
Щодо доводів відповідача про те, що спірні правовідносини вже були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19), і касаційний суд вже сформував правовий висновок в цій категорії справ, то суд вважає їх необґрунтованими. У справі №580/234/19 (справа розглянута у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду) вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно із пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 за №418 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 за №713). У вказаній справі зазначено, що позивач одержує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” як працівник льотного складу. В контексті правовідносин, що склалися, Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом №3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Проте у справі, що розглядається та у справі №580/234/19 йдеться про застосування формально різних правових актів: Закону №2262-XII і Закону №3668-VI, та, відповідно, різних норм матеріального права.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.
За таких обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, приймаючи до уваги те, що обмеження пенсії максимальним розміром порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, суд зазначає, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу у виплаті перерахованої на підставі довідки за №1067 від 23.06.2021, наданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України», пенсії без обмеження її максимальним розміром, діяв всупереч приписам Конституції України та Закону №2262-ХІІ.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 у справі № 3-102/2021(231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Цим рішенням визначено, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Підсумовуючи наведене вище, суд з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01.12.2019 з обмеженням максимального розміру та зобов'язати відповідача здійснити з 01.12.2019 виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром, суд зазначає, що перерахунок пенсії на підставі цього рішення ще не здійснено, відтак спору щодо подальшої виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, на час розгляду цієї справи немає, а тому в задоволенні цієї вимоги, з огляду на її передчасність слід відмовити.
Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з приводу пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом, суд зазначає наступне.
Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III “Про громадянство України” заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.
В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Системний аналіз вказаної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає. Такого особливого визначення правовідносин, яке врегульовано положеннями частини 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ не міститься в жодній із статей Закону №1788-ХІІ і Закону №1058-ІV. Умовами застосування вказаної норми права є дії уповноваженого органу, який повинен самостійно видати у відношенні до пенсіонера (колишнього військовослужбовця), без активних дій такої особи, відповідну довідку для проведення перерахунку його пенсії.
Також суд звертає увагу на відсутність у спірних правовідносинах "триваючої пасивної поведінки позивача". Вчинення уповноваженим органом і органом пенсійного фонду дій на забезпечення своєчасного перерахунку пенсії не залежить від волі позивача, а повинні в силу вимог нормативно-правових актів самостійно вчинятися останніми.
З огляду на особливість спірних правовідносин і фактичних обставин, твердження відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, визначених Великою Палатою Верховного Суду в судовому рішенні в справі №510/1286/16-а, предмет судового розгляду якої стосувався особи, якій пенсію призначено як державному службовцю, є необґрунтованими.
Крім того, із матеріалів справи слідує, що 21.10.2022 позивач дізнався (із протоколів за пенсійною справою від 01.03.2022, від 01.07.2021, від 20.10.2022) про обмеження максимальним розміром основного розміру його пенсії. Відповідь пенсійного органу за результатами його звернення датована 21.11.2022. До суду із позовом ОСОБА_1 звернувся 11.01.2023, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
Згідно із частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 858,88 грн. (80% задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Івано-Франківській області” від 23.06.2021 №1067, без обмеження пенсії максимальним розміром, із врахуванням проведених платежів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.