30 березня 2023 року Справа № 280/580/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (вул. Космічна, буд. 8, с. Михайло-Лукашеве, Вільнянський район, Запорізька область, 70042) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Михайло -Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Михайло - Лукашівської сільської ради щодо не прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 від 13 серпня 2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та зобов'язати Михайло - Лукашівську сільську раду Вільнянського району Запорізької розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 від 13 серпня 2021 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняти рішення по суті відповідно до вимог ст. 118 Земельного Кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.08.2021 звернулася до Михайло-Лукашівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою, в якому, посилаючись на приписи статті 121 Земельного кодексу України просив передати їй у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 2321587000:03:002:0097), розташовану на території Михайло-Лукашівської сільської ради. Розгляд проекту рішення “Про надання дозволу ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства” відбувся на пленарному засіданні дванадцятої сесії сільської ради 09.09.2021, але проект рішення не набрав потрібної більшості голосів для прийняття рішення, а тому проект було відхилено і відповідно цьому рішення було не прийнято. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною. Звертає увагу, що за результатами розгляду заяви позивача відповідач фактично не прийняв ані рішення про задоволення, ані рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 30.01.2023 визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та поновлено такий строк. Відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
23.02.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та з посиланням на норми Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), Закону України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), Регламенту роботи Михайло-Лукашівської сільської ради восьмого скликання, затвердженого на другій позачерговій сесії Михайло-Лукашівської сільської ради рішенням №3 від 09.12.2020, вказує, що розгляду заяв, клопотань та звернень громадян, які в подальшому планується розглядати на засіданні постійних комісій ради та пленарному засіданні сесії, передує їх опрацювання відповідними посадовими особами ради на предмет їх відповідності та прийняття законного рішення. З посиланням на норму статті 59 Закон №280/97-ВР вказує, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Проект рішення, який не набрав необхідної кількості голосів для прийняття відповідного рішення вважається відхиленим, а рішення щодо по проекту рішення - не прийнятим. Саме про факт не набрання необхідної більшості голосів було поінформовано позивачу в листі Михайло-Лукашівської сільської ради від 17.09.2021 №1191, що підтверджується результатами поіменного голосування по проекту рішення. Звертає увагу, що сільська рада, як орган місцевого самоврядування, не приймає рішення про “відмову у наданні дозволу”. Зазначене не передбачено вимогами чинного законодавства, та є таким, що суперечить будь-яким принципам місцевого самоврядування, виконавської дисципліни працівників ради, обов'язкам посадових осіб та органів місцевого самоврядування. Наголошує на тому, що у спірних правовідносинах Михайло-Лукашівська сільська рада жодним чином не порушила вимоги чинного законодавства, діяла виключно в інтересах об'єднаної територіальної громади, що є її головною метою, а також використовувала своє законне право володіння та розпоряджеогам чинного законодавства. Звертає увагу, що за результатами розгляду заяви позивача відповідач фактично не прийняв ані рішення про задоволення, ані рішення про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Просить у задоволенні позову відмовити.
06.03.2023 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав свої аргументи, наведені у позовній заяві. Звертає увагу, що відповідно до результату поіменного голосування проекту рішення №56, складеного 09.09.2021, результатами голосування визначено, що за прийняття рішення надано 0 голосів, проти 17, утримались - 2. Оскільки “проти” прийняття проекту рішення №56 “Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства” подано 17 голосів і лише 2 депутата “утримались” рішення не може вважатись таким, що відхилене, а рішення щодо прийняття проекту рішення - не прийнятим. Регламент відповідача не містить інформації щодо визначення термінів “відхилене” або “не прийняте” рішення та порядок визнання рішення відхиленим або не прийнятим. Вказує, що відповідач визнає відповідність клопотання позивача вимогам чинного законодавства та відсутність підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, визначених Земельним кодексом України. Крім того, посилається на те, що рішення про включення спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги у формі аукціону прийнято відповідачем 21.10.2021, в той час як клопотання позивача від 13.08.2021 було винесено на розгляд сесій сільської ради, яка відбулась 09.09.2021, подальше прийняття рішень з приводу розпорядження спірною земельною ділянкою не впливає на визнання оскаржуваного рішення незаконним.
14.03.2023 відповідач подав до суду заперечення, в яких не погодився з доводами відповідача, викладених у відповіді на відзив, з підстав, наведених, у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 звернулася до Михайло-Лукашівської сільської ради з клопотанням від 13.08.2021, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки орієнтованою площею 2 га, розташованої за межами населеного пункту поблизу с. Васильківське на території Михайло-Лукашівської сільської ради (кадастровий номер земельної ділянки 232 1587000 03 002 0097 із земель комунальної власності, для введення особистого селянського господарства, для подальшої передачі у власність.
Листом від 17.09.2021 №1191 відповідач повідомив позивача про те, що у відповідності до вимог чинного законодавства та Регламенту Михайло-Лукашівської сільської ради посадовими особами сільської ради було підготовлено проект рішення “Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства”, який було включено до розпорядження сільського голови від 25.08.2021 №115 ОД “Про скликання дванадцятої сесії Михайло-Лукашівської сільської ради восьмого скликання” та опубліковано на офіційному вебсайті Михайло-Лукашівської сільської ради в терміни та спосіб визначені чинним законодавством України. Відповідно до пункту 3 розпорядження головам постійних комісій сільської ради було рекомендовано розглянути питання, внесені на восьму сесію Михайло-Лукашівської сільської ради восьмого скликання на засіданнях постійних комісій ради.
Так, проект рішення “Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства” було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, комунальної власності, житлово комунального-господарства, енергозбереження та транспорту, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою (протокол №6 від 18.06.2021) та на спільному засіданні постійних комісій сільської ради з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва, регуляторної політики та з питань освіти, культури, інформаційної політики, молоді, спорту та туризму, соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики та регламенту (протокол №7 від 08.09.2021).
За результатом розгляду вищезазначеного проекту рішення, постійними комісіями сільської ради було рекомендовано включити проект рішення до порядку денного пленарного засідання дванадцятої сесії сільської ради.
Розгляд проекту рішення “Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для введення особистого селянського господарства” відбувся на пленарному засіданні дванадцятої сесії сільської ради 09.09.2021. Слід зазначити, що в ході активного обговорення порушеного питання, відповідний проект рішення не набрав потрібної більшості голосів для прийняття рішення, а тому кожен проект було відхилено і відповідно цьому, рішення було не прийнято.
Відповідно до результату поіменного голосування проекту рішення №56 від 09.09.2021 “Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства” за прийняття рішення надано 0 голосів, проти 17, утримались - 2.
Не погодившись з вищевказаним рішенням щодо розгляду клопотання позивача в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзаці 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (тут й надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).
Частинами 3 та 4 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 5 статті 46 цього Закону передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що фізичні особи на підставі клопотання, до якого додані графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, мають право отримати у власність земельні ділянки комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування, прийнятим у місячний строк, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Як вбачається з матеріалів справи, за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою від 13.08.2021 відповідачем був підготовлений проект рішення “Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства”, який був включений до порядку денного пленарного засідання дванадцятої сесії Михайло-Лукашівської сільської ради. Вказаний проект не набрав більшості голосів для прийняття рішення, у зв'язку з чим рішення не було прийнято. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Вказане дає підстави для висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання позивача Михайло-Лукашівська сільська рада у встановлений законом місячний строк не прийняла жодного управлінського рішення, передбаченого нормами статті 118 Земельного кодексу України, ані про надання, ані про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що відповідачем допущено бездіяльність, яка полягає в не прийняті у встановлений частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України строк рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у його наданні за наслідками розгляду клопотання позивача від 13.08.2021.
Суд звертає увагу, що результат поіменного голосування проекту рішення №56 від 09.09.2021 “Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства” не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою від 13.08.2021 є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, суд виходить з наступного.
Як було встановлено судом, Михайло-Лукашівська сільська рада за результатами розгляду клопотання позивача не прийняла ані позитивного рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ані мотивованої відмови у його наданні. Вказане дає підстави для висновку, що відповідач не досліджував подане позивачем клопотання та додані до нього документи на предмет наявності підстав для надання дозволу або відмови у його наданні, тобто не розглянув клопотання по суті.
Таким чином, оскільки подане позивачем клопотання не було розглянуто відповідачем по суті (не прийнято рішення за наслідками розгляду клопотання), суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у відповідності до вимог земельного законодавства та прийняти рішення по суті порушених у клопотанні питань у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищенаведене, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що за приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.
Враховуючи задоволення позову, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (вул. Космічна, буд. 8, с. Михайло-Лукашеве, Вільнянський район, Запорізька область, 70042) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області щодо не прийняття рішення у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою від 13.08.2021.
Зобов'язати Михайло-Лукашівську сільську раду Вільнянського району Запорізької області розглянути по суті клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 13.08.2021 та прийняти рішення по суті порушених у клопотанні питань у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн. (одну тисячу місдесят три гривні 60 коп.)
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.03.2023.
Суддя А.В. Сіпака