31 березня 2023 року м. Житомир справа № 240/6236/23
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - позивач, управління, боржник) із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 02.03.2023 ВП № 66895361 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн;
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 02.03.2023 ВП № 66895361 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Представник управління обґрунтовуючи позовні вимоги вказав, що на виконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021, прийнятого у справі № 240/15926/20, боржником проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 60% від суми заробітку, зазначеного у довідках, виданих Лугинською районною радою №№ 39, 70, 72 від 03.08.2020, про що повідомлено державного виконавця у межах виконавчого провадження ВП 66895361, відкритого на підставі виконавчого листа № 8793 2021 р. від 20.08.2021. Звертає увагу суду, що як у вимозі державного виконавця від 22.12.2022, так і у вимозі від 31.01.2023 зобов'язано Головне управління виконати постанову суду в повному обсязі, але без конкретизації в якій саме частині постанова суду підлягає виконанню: чи в частині нарахування чи у частині виплати заборгованості. Тобто, у жодній з вищеперерахованих вимог державного виконавця не було зобов'язано управління виконати судове рішення саме у частині виплати заборгованості. Наголошує, що позивачем донараховано кошти ОСОБА_1 на виконання рішення суду, за період з 03.08.2020 по 31.07.2021 у розмірі 118 221,21 грн, тобто виконано судове рішення повно та неухильно, до винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови.
Представник позивача, вважає, що підстави для винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем відсутні, а тому така підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
30.03.2023 від представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (далі - відповідача, відділ) надійшов до суду відзиву на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки станом на 02.03.2023 рішення суду не виконане боржником без поважних причин, донарахована сума доплати нарахована, втім не виплачена стягувачу, що слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на боржника на користь держави у розмірі 5100 грн.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне вказати наступне.
На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі № 240/15926/20 Житомирським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист, який стягувачем пред'явлено до виконання та на підставі якого державним виконавцем відкрите виконавче провадження №66895361 (постанова від 23.09.2021).
22.12.2022 та 31.01.2023 (повторно) державним виконавцем на адресу боржника направлено вимоги, якими зобов'язано управління в п'ятиденний термін з моменту отримання вимоги державного виконавця виконати вищевказане рішення суду в повному обсязі з наданням підтверджуючих документів, у разі неможливості виконання вказати причини та надати підтверджуючи документи.
У відповідь на вимогу державного виконавця від 31.01.2023 управлінням надіслано до відділу лист, яким проінформовано, що на даний час виплачена заборгованість за рішеннями суду, які набрали законної сили по 30.06.2020. Виплата заборгованості, що утворилася за рішенням суду прийнятим у справі № 240/15926/20, може бути проведена за умови надходження відповідного бюджетного фінансування управлінню. До надісланого листа представником управління додано: витяг з підсистеми "Реєстр судових рішень", розрахунок суми, що підлягає виплаті по пенсійній справі ОСОБА_1 та відомості про здійснений перерахунок пенсії.
06.03.2023, в межах вказаного виконавчого провадження (ВП № 66895361) державним виконавцем винесено постанову, якою за невиконання рішення суду без поважних причин накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Вказану постанову, як відмічено у позовній заяві, отримано управлінням 06.03.2023.
Не погоджуючись із винесеною постановою державного виконавця представник позивача звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-19) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
За змістом ст. 5 Закону № 1404-19 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами першої, другої статті 63 Закону № 1404-19, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 75 цього ж Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Тобто даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому саме причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Також обов'язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб'єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 17.07.1997. Отже її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Проаналізувавши вищевикладені норми, суд вважає за необхідне вказати, що підставою для застосування штрафу до боржника є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.
Так, в процесі судового розгляду справи встановлено, що на виконання рішення суду управлінням здійснено донарахування коштів, що підлягають виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 01.07.2021 у справі №240/15926/20.
За змістом розрахунку, який міститься в матеріалах справи, з 01.08.2021 виплата пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням позиції викладеної у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №240/15926/20, здійснюється у розмірі 16 630,10 грн. При цьому, як стверджує представник позивача виплата донарахованих коштів у розмірі 118 221,21 грн буде здійснена ОСОБА_1 після надходження фінансування у порядку черговості надходження судового рішення до боржника.
В контексті викладеного, слід відмітити, що рішення суду виконано позивачем лише в частині нарахування. Втім, суд вважає за необхідне зауважити, що здійснення перерахунку та нарахування пенсії є лише передумовою її виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки судовим рішенням зобов'язано боржника не лише провести перерахунок, але й виплатити стягувачу ( ОСОБА_1 ) суму перерахованої пенсії.
З метою спонукання позивача виконати судове рішення державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2021, якою зобов'язано боржника виконати судове рішення протягом 10 робочих днів, складено вимоги від 22.12.2022 та від 31.01.2023 щодо виконання такого рішення в п'ятиденний термін з моменту отримання такої вимоги. Втім судове рішення, в частині виплати, на момент винесення оскаржуваної постанови не було виконано.
При цьому, в ході розгляду спірних правовідносин, не встановлено об'єктивної неможливості невиконання рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2021 у справі №240/15926/20 в частині виплати ОСОБА_1 донарахованої суми.
Статтею 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Забороняється розрив у строках фінансування витрат на виплату пенсій у різних адміністративно-територіальних одиницях.
Крім того, згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі Положення № 28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Підпунктами 7, 8 пункту 4 Положення № 28-2 передбачено, що управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах (у тому числі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області) серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій. Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області виключно за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Втім, суд вважає, що позивачем не вжито всіх необхідних заходів для виконання судового рішення в частині виплати грошових коштів.
Разом з тим, суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що вимогами державного виконавця не конкретизовано в якій саме частині постанова суду підлягає виконанню: чи в частині нарахування чи у частині виплати заборгованості, оскільки виконання рішення суду у повному обсязі, включає в себе, в даному випадку і нарахування і виплату донарахованої суми.
Невиконання в повному обсязі рішення суду, яке набрало законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляє пенсіонера права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішення суду, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" від 27.07.2004 (№ 67534/01).
За таких обставин постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Корнєєва М.М. від 02.03.2023 ВП №66895361 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн є правомірною та винесеною відповідно до вимог чинного законодавства.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ:13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в особі відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області (площа Соборна, 1, м.Житомир,10014. ЄДРПОУ: 43315602) про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст рішення складено: 31.03.2023.