31 березня 2023 року Справа № 160/20440/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо не направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації та прибуття до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 01.03.2022 року;
- зобов'язати Павлоградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки визнати протиправним та скасувати наказ про призов на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Павлоградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини по стройовій частині в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Павлоградський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини щодо зарахування до списків в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
27.12.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
24.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено співвідповідачем - Військову частину НОМЕР_1 в адміністративній справі №160/20440/22.
21.03.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно було надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
27.03.2023 року представник ОСОБА_1 на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 року подав до Дніпропетровського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Дана заява обґрунтовано тим, що 24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з триваючою широкомасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан. Також зазначено що під час дії ситуації, що загрожує національній безпеці України, 01.03.2023 року позивача було мобілізовано до лав Збройних сил України та відправлено для несення служби у Військову частину НОМЕР_1 . Крім цього, представник позивача зазначає, що позивач з лютого по листопад 2022 виконував військові обов'язки, а з 05.06.2022 року по 30.06.2022 року та з 01.07.2022 року по 31.07.2022 року приймав участь у бойових діях. Також представник позивач зауважує, що позивач звернувся за правовою допомогою у листопаді 2022 року.
Враховуючи вказане, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що «застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п.29, від 26.07.2007)».
З огляду на це, в контексті обставин справи, суди повинні звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 30.06.2022 року у справі №120/1966/21-а.
Суд вважає за необхідне повторно зазначити, що вказана позовна заява була подана до суду 22.12.2022 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції, яка наявна в матеріалах справи.
Суд вказує, що з військового квитка позивача вбачається, що позивача було призвано на військову службу 01.03.2022 року.
Як встановлено судом з наказу Військової частини НОМЕР_1 №448-П від 05.12.2022 року позивач 31.10.2022 року вчинив правопорушення, передбачене частиною 4 статті 408 Кримінального кодексу України, а саме: самовільно залишив військову частину під час несення служби.
Крім цього, представник позивача фактично зазначає, що з листопада 2022 року позивач не виконує військові обов'язки. Також з довідки за формою ОК-5 також вбачається, що в листопаді 2022 року за позивача не було сплачено страхові внески та не нараховувалась позивачу заробітна плата.
З означеного випливає, що позивач з 31.10.2022 року фактично не виконує військові обов'язки.
Таким чином, так як строк звернення до суду в даному випадку закінчився 01.04.2022 року, суд дійшов висновку, що з 02.04.2022 року по 31.10.2022 року (день фактично припинення несення служби) даний строк пропущений позивачем з поважних підстав, а саме: з огляду на проходження ним військової служби.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача щодо введення на території України воєнного стану, як підстави для поновлення пропущеного строку, суд зазначає наступне.
Суд акцентує увагу, що позивачем не наведено жодних обставин, які пов'язані із введеним в Україні воєнним станом та які ускладнювали позивачу або його представнику - адвокату, звернутися до суду з даною позовною заявою в період після закінчення несення військової служби, а саме: з 01.11.2022 року по 22.12.2022 року.
Посилання на сам факт введеного в Україні воєнного стану не може бути поважною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Оскільки сам факт пропуску строку повинен бути безпосередньо пов'язаний із обставинами, які істотно ускладнювали звернення до суду у встановлений законом строк та, які, в свою чергу, неопосередковано пов'язані із введеним воєнним станом в державі.
Суд звертає увагу, що позивач самовільно залишив військову частину 31.10.2022 року, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином з цієї дати воєнний стан як підстава поновлення позивачу пропущеного строку звернення до адміністративного суду не може вважатися поважною, з огляду на фактичне припинення позивачем несення військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем фактично пропущено строк звернення до адміністративного суду, який почав обліковуватись з 01.03.2022 року, враховуючи закінчення несення військової служби 31.10.2022 року та звернення до суду з даною позовною заявою 22.12.2022 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, є безпідставними та необґрунтованим, а отже не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ч.3 ст.123 КАС України, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 122, 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Павлоградського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський