31 березня 2023 року Справа № 160/1043/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.01.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», в якій просить визнати бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ( код ЄДРПОУ - 14316882) протиправною, що полягає у невиплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 20000 гривень 00 копійок ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ); стягнути з Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ( код ЄДРПОУ - 14316882) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 20000 гривень 00 копійок.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що перед звільненням 21.12.2022 року на адресу відповідача було направлено заяву від 21.12.2022 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Але в день звільнення та по теперішній час їй не виплачена грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна. 16.01.2023 року, в телефонному режимі, позивачеві було повідомлено про те, що грошова компенсація за належні до видачі мені предмети речового майна складає 20000 гривень 00 копійок. В свою чергу заяву позивача від 21.12.2022 року про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна відповідач отримав 30.12.2022 року. Відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у невиплаті під час звільнення грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна та не проведенні з нею повного розрахунку грошового забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 року, надано докази сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Заперечуючи проти позовної заяви, відповідачем 16.02.2023 року до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до абз. 2 п. 22 постанови КМУ від 14 серпня 2013 р. № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», яка регламентує правовідносини щодо отримання речового майна особами рядового і начальницького складу «Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі». Кошторисом видатків на 2023 рік по загальному фонду передбачено фінансування вищезазначених видатків в сумі 40 000,00 грн. на рік. (копія кошторису додається). Станом на 01.01.2023 року згідно зі звітом «Потреба в коштах для виплати грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування осіб рядового і начальницького складу органів, установ та навчальних закладів ДКВС України» наявна заборгованість по виплаті грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна в сумі 186 273,41 грн. - 11 (одинадцяти) особам рядового і начальницького складу установи (копія звіту додається). Грошова компенсація колишньому співробітнику ОСОБА_1 за належні до отримання предмети речового майна особистого користування у сумі 14 063, 63 грн. (чотирнадцять тисяч шістдесят три грн. 47 коп.) буде виплачена після отримання бюджетних коштів на зазначені цілі в порядку черговості відповідно до вимог законодавства.
Частинами 5 та 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на посаді психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи в Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".
Згідно витягу з наказу від 28 грудня 2022 року № 242/ОС-22 «Про особовий склад» відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та пункту 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за власним бажанням, зокрема, майора внутрішньої служби ОСОБА_1 (Д-008154), психолога відділу соціально-виховної та психологічної роботи, 31 грудня 2022 року.
Відповідно наказу вислуга років позивача на 31.12.2022 року в календарному обчисленні становить 10 (десять) років 06 (шість) місяців 08 (вісім) днів, у пільговому обчисленні - 14 (чотирнадцять) років 11 (одинадцять) місяців 28 (двадцять вісім) днів.
Відповідно пункту 8 частини І розділу III наказу Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 вислуга років служби для виплати вихідної допомоги складає 10 (десять) років 06 (шість) місяців 08 (вісім) днів.
Наказом від 28.12.2022 року №242/ОС-22 встановлено виплатити позивачу компенсацію за предмети речового майна.
21.12.2022 року позивачем направлялась заява Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№4)" про виплату їй у зв'язку зі звільненням зі служби грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Відповідно довідки № 13 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна від 23 січня 2023 року, яка надана Державною установою" Дніпровська установа виконання покарань (№4)" сума до виплати становить 14063,47 грн.
При звільненні 31.12.2022 року позивачу не була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд враховує наступне.
Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року № 2713-IV визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження (далі Закон № 2713-IV).
Відповідно до статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
На осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби», затверджений Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі по тексту Порядок № 578), який визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Пунктом 2 Порядку №578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.
Пунктом 23 Порядку № 578 визначено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.
За приписами пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.
Відповідно до пункту 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було виплачено позивачеві компенсацію за невикористане речове майно у розмірі 14063,47 грн., що нарахована згідно з довідкою Державної установи " Дніпровська установа виконання покарань (№4)" від 23.01.2023 року №13 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Таким чином, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що після звільнення позивача зі служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України за нею зберігається право на грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачеві грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 14063,47 грн., є протиправною.
Відповідна правова позиція також узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у його постановах від 23.08.2019 року у справі №2040/7697/18 та від 30.07.2020 року у справі №820/5767/17, яка є обов'язковою для застосування судом першої інстанції відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача на те, що відповідач з об'єктивних обставин за відсутності фінансування не мав та не має можливості виплатити позивачеві грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, оскільки зазначені відповідачем обставини не звільняють його від обов'язку виконати вимоги нормативно-правових актів, які є чинними та не скасовані у встановленому законодавством порядку.
Щодо позовних вимог в частині стягнення за рахунок коштів Державної установи " Дніпровська установа виконання покарань (№4)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неналежні до видачі предмети речового майна у сумі 20000 гривень 00 копійок, суд зазначає, що належним способом захисту прав буде покладення обов'язку на відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належні до отримання предмети речового майна, відповідно в задоволенні вимоги про стягнення коштів належить відмовити.
При цьому, судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що вартість належних до отримання предметів речового майна становить не 20 000 грн., як про те зазначалось позивачем, а 14 063,47 грн.
Оскільки відповідачем протиправно не виплачено грошову компенсацію вартості за невикористане речове майно, належним способом захисту порушеного права буде зобов'язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» здійснити виплату на її користь грошової компенсації за неотримане речове майно.
За таких обставин, позовну заяву слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 1073,60 грн., адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення прав позивача та дійшов висновку про задоволення основної позовної вимоги.
Судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
На підставі викладеного та керуючись статтями 8, 9, 72, 77, 139, 241 - 246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» (49006, м. Дніпро, вул. Надії Алесєєнко, буд. 80, код ЄДРПОУ 14316882) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо невиплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 14 063,47 гривень ОСОБА_1 .
Зобов'язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 14063,47 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська