Справа № 465/465/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/134/23 Доповідач: ОСОБА_2
27 березня 2023 року колегія cуддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 лютого 2023 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
В провадженні Франківського районного суду міста Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021141370000289 від 27.10.2021 року про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Прокурор Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_6 подав клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Захисник ОСОБА_7 подала клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 07 лютого 2023 року у задоволенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено, клопотання прокурора задоволено.
Продовжено застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 06 квітня 2023 року включно.
У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали суд вважав за доцільне не призначати обвинуваченому заставу.
Суд мотивував своє рішення тим, що ризики передбачені ст.177 КПК України на той час не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому суд вважав, що слід продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів без визначенням застави згідно вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення із застосуванням насильства й застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим з метою запобігання вищенаведеним ризикам.
На ухвалу суду захисник ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити ухвалу, якою обрати відносно ОСОБА_8 , запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що обґрунтування доцільності продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177-178 КПК України у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Сторона захисту вважає, що жодний із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не існує, оскільки у суду немає законних підстав вважати, що обвинувачений ОСОБА_8 буде переховуватися від суду, оскільки знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, останній не може оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані.
Вважає, що ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами.
На переконання захисника, клопотання про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим, а ризики не підтверджені належними та достатніми доказами, тому вказане клопотання сторони обвинувачення не підлягало задоволенню.
Для забезпечення участі в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_8 розгляд справи було призначено в режимі відеоконференції з ДУ «ЛУВП №19», однак у зв'язку з відсутністю Інтернет-зв'язку у ДУ «ЛУВП №19», забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_8 у судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконферненції не видалось можливим.
Враховуючи думку захисника ОСОБА_7 та прокурора ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, виступ захисника, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора про законність ухвали суду, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
На переконання колегії суддів, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, дотримався вище вказаних вимог Кримінального процесуального закону.
З матеріалів справи вбачається, що на розгляді Франківського районного суду міста Львова знаходиться кримінальне провадження №12021141370000289 від 27.10.2021 про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 07 лютого 2023 року продовжено застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 06 квітня 2023 року включно.
При прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 , суд першої інстанції належним чином врахував наявність обґрунтованої підозри обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, відсутність міцних соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я обвинуваченого, що дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Вирішуючи доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, з врахуванням даних про його особу, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 оскільки встановлені судом обставини свідчать про неможливість запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ( «Летельє проти Франції»).
Враховуючи вище наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, продовжений судом обвинуваченому ОСОБА_8 , на даний час, є відповідним і достатнім у вказаному кримінальному провадженні.
Водночас, апелянтом не доведено, що більш м'які запобіжні заходи зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Щодо доводів захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про незаконність ухвали, то такі є безпідставними, оскільки судом належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також надано мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З огляду на те, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які встановлені судом при обранні запобіжного заходу та подальшого продовження його строку, не зменшились, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, який не пов'язаний із триманням під вартою, як про це просить сторона захисту.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ухвала суду першої інстанції про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 лютого 2023 року про продовження строку запобіжного заходу - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3