Дата документу Справа № 336/1854/22
Єдиний унікальний № 336/1854/22 Головуючий в 1 інст. Щаслива О.В.
Провадження №33/807/186/23 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С.
23 березня 2023 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю ОСОБА_1 , адвоката Шевченко А.В. розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжявід 24 жовтня 2022 р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір.
Згідно з оскаржуваною постановою, суддя суду першої інстанції встановив, що 30.04.2022 року о 17 год. 44 хв., ОСОБА_1 , біля будинку № 9 по вул. Вороніна в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом «КІА», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місті зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого водій зобов'язаний на вимогу робітника поліції пройти у встановленому законом порядку медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Від керування відсторонений, про повторність попереджений.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційною суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що вважає постанову, такою, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав. Так вказує, що судом про час, місце та дату судових засідань він не був повідомлений, оскільки повістки надсилались не за місцем його реєстрації та мешкання. Внаслідок чого, справу розглянуто без його участі, тим самим був позбавлений реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Зазначає, що співробітники поліції при складанні протоколу навмисно зазначили невірні відомості щодо його адреси, для розгляду справи без його участі, а також не допитали свідків, які перебували разом із ОСОБА_1 .
Вказує, що не керував транспортним засобом, а перебував в автомобілі разом із знайомими на парковці. Також зазначає, що дійсно у цей день вживав алкогольні напої та надав відмову від проходження медогляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки не здійснював жодних порушень та не керував автомобілем. Жодного доказу факту керування ним транспортним засобом матеріали адміністративної справи не містять.
Звертає увагу суду, що дана справа була повернута суддею Дацюк О.І. на доопрацювання до УПП в Запорізькій області, для встановлення наявності відеозапису з фіксацією факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки співробітник поліції посилався на існування такого відеозапису. Проте, до суду надійшла відповідь про відсутність такого відеозапису. Просить постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2022 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , думку адвоката Шевченко А.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідаючи на доводи апелянта щодо порушення судом права на захист ОСОБА_1 , оскільки справу розглянуто у його відсутність, а судові повістки надсилалися не за місцем його реєстрації чи місця мешкання, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був присутнім при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 266876 від 30.04.2022 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП, його особу було встановлено паспортом громадянина України.
ОСОБА_1 знав про наявність складеного відносно нього протоколу і був зобов'язаний цікавитись відомостями про рух справи про адміністративне правопорушення та прибути до суду для участі в судовому засіданні.
Інформація про завчасне публікування списків справ, призначених до розгляду в кожному суді України, у тому числі в Шевченківському районному суді м.Запоріжжя, на офіційному сайті, дошці об'яв, є загальновідомою.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апелянта щодо порушення судом вимог ст. 277-2, ст. 268 КУпАП, оскільки в матеріалах справи дійсно відсутні відомості щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи, призначеної на 24 жовтня 2022 року.
Апеляційним судом права, передбачені ст. 268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду, виклику його та адвоката до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов'язана виключно із волевиявленням особи і останній реалізував їх при апеляційному перегляді справи.
В суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Шевченко А.В.
Отже, сукупність наведених обставин, на думку апеляційного суду, не дають підстав для скасування судового рішення з наведеного вище мотиву.
Перевіряючи інші доводи ОСОБА_1 , апеляційна інстанція виходить з наступного.
Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції.
Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 266876 від 30.04.2022 року та визнаних судом доведеними підтверджується: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та актом огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у зв'язку з виявленням ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличчя; відеозаписом, доданим до матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Умови та послідовність дій поліцейських по виявленню у водіїв транспортних засобів ознак, зокрема, алкогольного сп'яніння, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (в подальшому Порядок № 1103) та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому Інструкція № 1452/735).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан, зокрема алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Доводи апелянта, що він не керував транспортним засобом і щодо відсутності відеозапису цього факту,апеляційний суд, проаналізувавши зібрані по справі докази, вважає непереконливими.
При цьому, особливості цього провадження дійсно засвідчують відсутність фіксації щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, однак факт керування підтверджується іншими доказами у справі, які суд не може залишити без уваги.
Так, відомостями відеоматеріалу зафіксовано, що 30.04.2022 р. об 17.52 хв. з водійської двері виходить чоловік, особу якого встановлено і ним виявився ОСОБА_1 , інший чоловік перебуває біля пасажирської двері. Поліцейський повідомляє про фіксування перебування ОСОБА_1 за кермом, на що останній вказує, що не хоче скандалу. Далі поліцейський повідомляє про керування ОСОБА_1 автомобілем без документів, а останній намагається домовитися із ними вказуючи, що завтра він їм віддячить. Працівник правоохоронного органу неодноразово пропонує пройти освідування на місці за допомогою приладу Драгер або у лікаря-нарколога, також зазначає про право водія відмовитися від запропонованого огляду. На що ОСОБА_1 повідомляє, що вживав сьогодні алкоголь, але його ніхто не зупиняв, і покидає місце зупинки. Далі, зафіксовані обставини події мали місце вже після складеного відносно ОСОБА_1 протоколу і засвідчують передачу автівки тверезому водію - ОСОБА_2 , запитання працівника поліції у ОСОБА_1 про отримання ним копії протоколу, на що останній вказує, що його ніхто не зупиняв і по цьому питанню він не буде розмовляти. Поліцейський повідомляє, що відносно ОСОБА_1 буде складаний протокол. Далі ОСОБА_1 знову пропонує працівнику поліції домовитися, проте поліцейський запитує про бажання ОСОБА_1 отримати копію протоколу і повідомляє, що також буде складено постанову про керування автомобілем без документів.
Отже, сукупність зафіксованих обставин не надає сумніву щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а поведінку ОСОБА_1 працівник поліції, за обставин зупинки автівки під керуванням даної особи, вірно розцінив як відмову водія від проходження огляду, про що повідомив останньому.
При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що автомобіль стоїть на проїзній частині дороги, а не парковці, як зазначав ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що додатково свідчить про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Також, з оглянутого відеозапису вбачається у ОСОБА_1 присутні візуальні ознаки алкогольного сп'яніння, млява мова та порушення координації рухів, що надавало працівникам поліції підстави пропонувати пройти відповідний огляд.
Крім того, наявним у справі відеозаписом зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: пропозицію працівника поліції пройти освідування на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, роз'яснення ОСОБА_1 про складання відносно нього протоколів.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 після оглянутого відеозапису підтвердив, що саме він вийшов із водійського місця автомобіля, також вказав, що того дня був випивший.
Отже, з огляду на сукупність встановлених обставин керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказаний час та у зазначеному місці є підтвердженим, а позиція останнього спрямована на уникнення від адміністративної відповідальності за допущене правопорушення.
Що стосується доводів апелянта, що суд не допитав свідків, які перебували з ним на місці події, то апеляційний суд зауважує, що ні ОСОБА_1 , ні його захисник відповідних клопотань при перегляді справи апеляційним судом не заявляли.
Тому, з урахуванням наведеного, посилання в апеляційній скарзі на необхідність закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення суд вважає безпідставними та не знаходить підстав для їх задоволення.
Обставини правопорушення й вина порушника в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України підтверджуються зібраними по справі доказами, згідно ст. 251 КпАП України.
При перевірці висновків в постанові суду першої інстанції, у відповідності до приписів ст. 294 КУпАП, апеляційним судом не встановлено обставин, які б підтверджували доводи апеляційної скарги та спростовували зазначені висновки.
Доводи апеляційної скарги не містять жодної конкретної обставини або доказу щодо незаконності судового рішення, в них зазначені лише формальні посилання на нібито неправильні висновки суду.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, а тому висновок місцевого суду викладений у постанові про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є законним та обґрунтованим, тому відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст.33 КУпАП на накладено стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
У відповідності до ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2022 р., якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду М.С. Тютюник