Дата документу 29.03.2023 Справа № 331/3918/16-ц
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 331/3918/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Антоненко М.В.
Пр. № 22-ц/807/745/23
29 березня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С.,
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у справі за поданням державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, правонаступником якого є Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями, відносно ОСОБА_3 , стягувач Публічне акціонерне товариство «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ПРИВАТБАНК» (надалі - Банк),
У травні 2016 року державний виконавець Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції звернувся до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із поданням про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Антоненка М.В. (а.с.13).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року (а.с. 17-18) подання державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Прінь В.О. про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями, відносно ОСОБА_3 у цій справі задоволено.
Тимчасово обмежено право виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань без вилучення паспортного документа гр. ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 21-42) просила ухвалу суду першої інстанції у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні подання відмовити/залишити без задоволення.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 43).
Ухвалою апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у цій справі задоволено, поновлено ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у цій справі, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 14 лютого 2023 року (а.с. 47), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.48), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 16 суддів, з яких 12 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).
Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Ухвалою апеляційного суду (а.с.60) розгляд цієї справи було призначено в порядку задоволення клопотання представника боржника (а.с. 55-59, 62-66).
Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як правонаступник в силу вимог закону прав та обов'язків Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції - інформація у загальному доступі в Інтернет - ст. 82 ч. 3 ЦПК України), надав апеляційному суду повідомлення (а.с. 67-68), за змістом якого не представляється можливим надати до суду копії матеріалів вищезазначеного виконавчого провадження або будь - яку інформацію по цій справі, оскільки пошук виконавчих документів здійснюється в Автоматизованій системі виконавчих проваджень, який станом на 06.03.2023 року не працює.
У дане судове засідання повідомлені апеляційним судом з додержанням вимог ЦПК України про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 52, 61, 69), у тому числі боржник через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, всі учасники цієї справи не з'явились, окрім представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я.О. (а.с. 33-36), про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи, що не з'явились, за присутністю представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Савчака Я.О. (а.с. 33-36) в режимі відеоконференції.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника боржника, який у тому числі на запитання апеляційного суду зазначав, що вищезазначене заочне рішення суду відносно боржника не скасовано, проплати за цим рішенням боржником на користь Банку на виконання цього рішення суду не здійснювались, про це рішення та виконавче провадження боржникові не було відомо взагалі до січня 2023 року, поки вона не зацікавились питанням виїзду її за кордон через воєнний стан в Україні, ніяких копій постанов, у тому числі про відкриття виконавчого провадження, від державного виконавця боржник не отримувала, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, судовими рішеннями є ухвали, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи вищезазначене подання державного виконавця, керувався ст. 377-1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції закону до 04.10.2016 року, ст. 6 ЗУ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" та виходив із такого.
Встановлено, що виконанні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження N 50556883 по примусовому виконанню виконавчого листа N 2-3767/11 від 08.11.2011 року виданий Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" (назву якою у подальшому було змінено на АТ «ПРИВАТБАНК» - інформація у загальному доступі в Інтернет - ст. 82 ч. 3 ЦПК України) заборгованості у розмірі 28938, 99 грн.
23.03.2016 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (копія а.с. 5).
Відповідно до довідки ДАІ рухоме майно за боржником не зареєстровано (а.с. 8).
Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно в порядку доступу державних виконавців за боржником зареєстровано нерухоме майно, проте зазначене майно є предметом іпотеки (а.с.9).
За інформацією наданою адресно-довідковим бюро ГУМВС України у Запорізькій області відомості, щодо реєстрації боржника відсутні.
Неодноразовими виходами державного виконавця за місцем мешканням боржника для перевірки його майнового стану, потрапити до будинку не мало можливості, про що були складені відповідні акти. На виклики державного виконавця з'явитися на особистий прийом до Відділу, боржник не реагує.
Боржником рішення суду у визначений державним виконавцем строк самостійно не виконано, у зв'язку з чим, в порядку ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній до 04.10.2016 року, було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Станом на 05.05.2016 року заборгованість боржником не сплачена від виконання своїх обов'язків згідно виконавчих документів по сплаті суми боргу ухиляється. Крім того до державного бюджету України не стягується виконавчий збір в розмірі 10 % від суми боргу.
Стягувач звернувся до Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ (надалі - Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - інформація у загальному доступі в Інтернет - ст. 82 ч. 3 ЦПК України) про направлення до суду подання про тимчасове обмеження виїзду боржника за кордон у зв'язку з не виконанням ним зобов'язань по рішенню суду.
Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України" громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.
При перегляді законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі апеляційний суд має керуватись нормами ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, але враховувати норми ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, якими керувався суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали (03 червня 2016 року).
І хоча в силу вимог ст. 377-1 ч. 2 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, (Вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України) суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Проте, апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає.
Копії матеріалів вищезазначеного виконавчого провадження ВП № 50556883 державним виконавцем апеляційному суду не були надані для долучення до матеріалів справи (інформація а.с. 67). При цьому, державний виконавець не просив відкладати розгляд цієї справи апеляційним судом для надання йому часу для надання останніх у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони боржника.
Проте, при перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції апеляційний суд має виходити саме:
- із наявних у цій справі матеріалів та доказів, наданих державним виконавцем до його вищезазначеного подання суду першої інстанції (а.с. 1-12: а саме: 1-3 - подання державного виконавця, 4- клопотання про розгляд подання без участі державного виконавця, 5 - копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2016 року, 6-7 - копія інформації ПФУ про відсутність інформації відносно боржника, 8 - копія інформації ДАІ про відсутні у боржника автомобілів, 9-копія інформації із Державного реєстру прав на нерухоме майно відносно боржника, 10- копія лише 1 (одного) акту державного виконавця від 04.04.2016 року без зазначення будь-якої адреси взагалі про те, що «двері ніхто не відкрив» без підписів на акті будь-яких заінтересованих осіб, окрім державного виконавця, 11-копрія довіреності державного виконавця,12- копія наказу ВДВС, копії викликів боржника до державного виконавця, на які посилались державний виконавець у своєму поданні і суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі у матеріалах цієї справи відсутні),
- які були предметом дослідження суду першої інстанції у цій справі
- та, відповідно, підставою для задоволення цього подання останнім,
- оскільки, як встановлено апеляційним судом, сам державний виконавець у порушення вимог ст. 377-1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, у судове засідання до суду першої інстанції не з'явився (заява останнього про розгляд справи у його відсутність а.с. 4) та не доводив факт ухилення (свідомого умисного) боржника від виконання вищезазначених зобов'язань за рішенням суду на користь Банку.
Однак, наявними у цій справі вищезазначеними матеріалами виконавчого провадження не спростовуються доводи апеляційної скарги сторони апелянта (боржника) про те, що їй взагалі не було відомо до січня 2023 року (а.с. 21 зворот, 30) про існування вказаного виконавчого провадження, та зокрема його відкриття у 2016 році.
Оскільки, у матеріалах цієї справи відсутні та суду апеляційної інстанції державним виконавцем у цій справі не були надані належні, допустимі (письмові) докази (реєстр рекомендованої пошти та поштове повідомлення про направлення і вручення боржникові державним виконавцем копії вищезазначеної постанови про відкриття виконавчого провадження 23.03.2016 року) на підтвердження того факту, що боржникові ОСОБА_1 (зміна прізвища у зв'язку із укладенням шлюбу ще 21.11.2007 року, копія свідоцтва про шлюб а.с. 41), взагалі було відомо про відкриття вказаного виконавчого провадження.
Ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням…, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Отже, необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за межі України є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань покладених за рішенням суду.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У листі Верховного Суду України «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 01.02.2013 р. судам роз'яснено, що на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Однак, державним виконавцем у цій справі не було надано суду першої інстанції жодних підтверджень, які б свідчили про умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, а саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Наведене свідчить про передчасність та безпідставність звернення із поданням про заборону боржникові ОСОБА_1 виїзду за межі України, оскільки з матеріалів виконавчого провадження не вбачається факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, на момент звернення до суду з поданням, вже відбувся і є об'єктивно наявним.
Також, відповідно до вимог ст. 31 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній до 04.10.2016 року включно, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Відповідно до п. 3 Розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду виконавець повідомляє боржника.
Однак, державним виконавцем до матеріалів подання не долучено докази про здійснення заходів щодо вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, що суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», та про повідомлення боржника про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду, що суперечить п. 3 Розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року.
Зазначене свідчить про необізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його самостійного виконання та його необізнаність про направлення державним виконавцем цього подання до суду.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, (аналог ст. 81 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року) кожна сторона повинна довести обставини які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.
Однак вимоги цієї норми цивільного процесуального закону державним виконавцем не виконані.
Тому, суд першої інстанції, враховуючи те, що у відповідності до ст. 4 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, (аналог - ст. 5 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, у задоволенні подання, яке не ґрунтується на вимогах закону, мав відмовити, як у заявленому без достатніх підстав.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити, ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у цій справі слід скасувати, у задоволенні подання державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, правонаступником якого є Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями відносно ОСОБА_3 у цій справі слід відмовити.
Разом із тим, апеляційний суд вважає за доцільне роз'яснити, що у подальшому державний виконавець не позбавлений права повторно звертатись до суду для вирішення питання про обмеження боржника у праві виїзду за кордон в разі наявності факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього вищезазначеним рішенням суду.
Керуючись ст. ст. 60, 377-1 ЦПК України в редакції, чинній до 14.12.2017 року, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384, п. п. 9, 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 червня 2016 року у цій справі скасувати.
У задоволенні подання державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, правонаступником якого є Олександрівський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, покладені на них судовими рішеннями, відносно ОСОБА_3 у цій справі відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 31.03.2023 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.