Справа № 644/1322/21 Номер провадження 22-ц/814/2949/23Головуючий у 1-й інстанції Бабенко Ю.П. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
29 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів
третя особа: ОСОБА_3
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 16 січня 2023 року, прийнятого під головуванням судді Бабенко Ю.П. в м.Полтаві (дата складання повного тексту не зазначена),-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з даним позовом. Зазначала, що з 23.08.2014 року по 26.11.2019 року перебувала з відповідачем у шлюбі, від якого мають дочку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що після розлучення дитина проживає з нею і самотужки вона не зможе забезпечити належний рівень життя дитині.
Посилаючись на те, що батько працездатний, отримує дохід та його стан здоров'я дозволяє працювати, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 100% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, щомісячно з дня подачі цієї позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття та в цьому ж розмірі стягнути аліменти за минулий період, починаючи з 26 листопада 2019 року і до дня подачі цієї позовної заяви.
Уточнивши позовні вимоги, додала до прохальної частини позовної заяви вимогу щодо стягнення з відповідача на свою користь понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 16 січня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2800 гривень щомісячно, починаючи з 22.02.2021 року й до досягнення дитиною повноліття.
Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів з 26.11.2019 року по 21.02.2021 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9000 грн.
Стягнуто ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішення оскаржив ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частинах стягнення аліментів в розмірі 2800 грн. та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн. та ухвалити нове рішення, призначивши аліменти на дитину в розмірі 849,90 грн. щомісячно, але не більше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та зменшити стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до 2700 грн.
Вважає, що при визначені розміру аліментів судом не враховано наявність у відповідача на утриманні повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та розміру його заробітної плати, яка складає 5428,92 грн. з доплатами до мінімальної заробітної плати в 6700 грн.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК України).
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони у справі з 23.08.2014 року по 26 листопада 2019 року перебували в шлюбі, який
було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу проживає разом із матір'ю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що батько дитини працездатний, отримує дохід та його стан здоров'я дозволяє йому працювати, а тому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 100% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку.
Районний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, взяв до уваги матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у відповідача на праві спільної сумісної власності квартири та те, що перша дитина відповідача ОСОБА_6 досягла повноліття і аліменти на неї з відповідача не стягуються.
Колегія суддів, оцінюючи доводи апеляційної скарги, виходить з положень ст. 180 СК України, за змістом якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно зі статтею 182 СК України та відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо стягнення з ОСОБА_7 аліментів у розмірі 2800 гривень щомісячно, починаючи з 22.02.2021 року й до досягнення дитиною повноліття, що узгоджується з установленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» розміром прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 01.01.2023 року- 2833 гривні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2020 року працював кухарем в комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради "Обласний центр паліативної медицини "ХОСПІС" , а з 01.06.2022 року працює в Державному закладі охорони здоров'я «Обласна туберкульозна лікарня» на посаді кухара з посадовим окладом у розмірі 5428,92 грн. з доплатою до мінімальної заробітної плати 6700 грн.(а.с.24,149).
У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Проте, ОСОБА_7 не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували надання матеріальної допомоги іншій дочці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка досягла повноліття.
Отже, рішення районного суду в зазначеній частині слід залишити без змін.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді справи.
За нормами ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Так, районним судом на відшкодування витрат позивача на правничу допомогу визначено до стягнення суму в розмірі 9 000 грн.
Колегія суддів вважає, що вказана сума є завищеною та занадто обтяжливою для відповідача з огляду на наступне.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Беручи до уваги предмет спору, керуючись принципами справедливості, співмірності та процесуальної рівності, а також те, що акт наданих послуг з правової допомоги від 14 вересня 2021 року не містить відомостей, як то передбачено ч.3 ст.137 ЦПК України, щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, колегія суддів приходить до висновку про зменшення розміру стягнення витрат на ці цілі з 9000 грн. до 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375/376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 16 січня 2023 року змінити в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судових витрат за надану правничу допомогу, зменшивши її розмір з 9000 грн. до 3000 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м.Полтави від 16 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 31.03.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна