Житомирський апеляційний суд
Справа №295/1110/22 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
22 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №295/1110/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 20 жовтня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Чішман Л.М. у м.Житомирі,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 ; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 . Просить стягнути з відповідача на свою користь 135 000 доларів США в рахунок повернення боргу за договором позики. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25 вересня 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики, що підтверджується розпискою, за умовами якого ОСОБА_2 отримала від нього в борг грошові кошти в сумі 135 000 доларів США, які зобов'язалася повернути на першу вимогу. 01 грудня відповідач отримала його вимогу про повернення боргу в термін до 31 грудня 2021 року. В зазначений термін ОСОБА_2 своє зобов'язання не виконала та кошти не повернула.
У жовтні 2022 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 адвокат Сидорчук Михайло Володимирович заявив клопотання про призначення в справі судово-технічної експертизи документів, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи клопотав щодо переліку наступних питань: писальним приладом якого типу виконаний текст в розписці ОСОБА_2 від 25 вересня 2006 року ?; чи спостерігаються в розписці, датованій 25 вересня 2006 року, ознаки штучного зістарювання документів ?; чи відповідає дата на розписці даті фактичного нанесення на неї рукописного тексту ?; чи можливо встановити точну дату (проміжок часу) нанесення рукописного тексту на розписку і якщо так - то яка це дата (проміжок часу) ?; чи можливо встановити час (проміжок часу) виробництва (виготовлення) паперу, на який нанесено рукописний текст розписки і, якщо так - то який це час (проміжок часу) ? У розпорядження експерта просив надати оригінал розписки ОСОБА_2 від 25 вересня 2006 року (а.с.69).
Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 20 жовтня 2022 року клопотання про призначення експертизи задоволено частково. Призначено у справі судово-технічну експертизу документа, на вирішення якої винесені наступні питання: 1. Чи спостерігаються в розписці, датованій 25 вересня 2006 року, ознаки штучного зістарювання документа? 2.Чи відповідає дата 25 вересня 2006 року на розписці даті фактичного нанесення на неї рукописного тексту? 3.Чи можливо встановити точну дату (проміжок часу) нанесення рукописного тексту на розписку з датою 25 вересня 2006 року і якщо так - то яка це дата (проміжок часу)? 4.Чи можливо встановити час (проміжок часу) виробництва (виготовлення) паперу, на який нанесено рукописний текст розписки з датою 25 вересня 2006 року і якщо так - то який це час (проміжок часу)? Проведення експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. У розпорядження експертів надана цивільна справа, в матеріалах якої міститься оригінал розписки, яка датована 25 вересня 2006 року. Витрати з проведення експертизи покладені на ОСОБА_3 . Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що сторони, а саме позивач чи відповідач мають доводити обґрунтованість своїх позовних вимог чи заперечень на них і у зв'язку з цим для встановлення обставин справи мають право заявляти клопотання про призначення експертизи. Третя особа у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , зазначений в позові, оскільки за отримані від нього (позивача) дружиною ОСОБА_3 , тобто відповідачем ОСОБА_2 , у борг коштів придбано та реконструйовано нерухоме майно в м.Житомирі, право власності на яке зареєстроване на ім'я ОСОБА_3 , а тому подальше виконання судового рішення в цій справі може зачіпати права та інтереси останнього. Самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 не заявляє, більш того, не заперечує факту отримання коштів у позику, що підтверджується відсутністю таких заперечень в клопотанні його адвоката про призначення експертизи. Сторони в справі клопотання про призначення експертизи не заявляли. Також відповідач ОСОБА_2 , в особі свого адвоката Колупаєва В.В., позовну вимогу про стягнення боргу визнала і не заперечує отримання коштів в борг та їх не повернення. Ухвала про відмову в прийнятті визнання позову судом не постановлювалася. Крім того, сторони були позбавлені можливості підготувати свої доводи з приводу призначення експертизи, запропонувати експерта та можливі питання на розгляд останнього. Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання про призначення експертизи, яке на адресу сторін у справі не направлялося, не роз'яснив сторонам їхні процесуальні права відносно заявленого клопотання: запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта, не надав сторонам час на підготовку таких питань, позбавивши можливості підготувати сторонами свої пояснення з приводу призначення експертизи та обрання експерта. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 адвокат Сидорчук М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Посилається на те, що у письмових поясненнях ОСОБА_3 чітко зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними та надуманими. Він, як адвокат Безшкурого П.А., в суді першої інстанції неодноразово заявляв, що позов його довіритель не визнає в повному обсязі. У зв'язку з сумнівами в достовірності боргової розписки заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи документа, що окремо підтверджує невизнання позову ОСОБА_3 . Суд має обґрунтований сумнів щодо достовірності обставин, які визнаються сторонами. У даній справі очевидна домовленість між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , які є рідними братом та сестрою, з метою отримання на підставі фальсифікованої (складеної «заднім числом») розписки судового рішення про стягнення боргу, з подальшим зверненням стягнення на майно ОСОБА_3 . Підтвердженням таких доводів є позиція відповідача ОСОБА_2 про повне визнання позову, а також категоричне заперечення сторін щодо призначення експертизи. Сумнівним є також той факт, що позика нібито отримана і розписка складена 25 вересня 2006 року, а позов про повернення боргу пред'явлений більш ніж через 15 років, при цьому текст розписки викладений на свіжому аркуші паперу. Крім того, в провадженні Богунського районного суду м.Житомира перебуває цивільна справа №295/2349/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя. У позові ОСОБА_2 просить суд залучити до участі в справі в якості третьої особи свого рідного брата ОСОБА_1 та вказує, що докази стосовно того, що все майно подружжя належить їй особисто знаходяться саме у ОСОБА_1 . Такими доказами може бути розписка та рішення суду, яке сподіваються отримати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даній справі. Зазначений факт є ще одним підтвердженням того, що дії позивача та відповідача в справі є узгодженими, носять спланований характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном ОСОБА_3 .
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Колупаєв В.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати, а справу направити для проводження розгляду до Богунського районного суду м. Житомира.
Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 адвокат Сидорчук М.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Позивач ОСОБА_1 спрямував до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікарняному. Зазначив, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
За положеннями частин другої та третьої ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
При вирішенні питання щодо призначення судової експертизи в справі, суду належить керуватися положеннями діючого на момент вчинення відповідної процесуальної дії законодавства, з обов'язковим врахуванням додаткових інструкцій, роз'яснень, правил, які регулюють означене питання.
Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому, розглядаючи клопотання про призначення експертизи, суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з'ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з'ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.
Разом з тим, висновок експерта згідно ст.110 ЦПК України підлягає оцінці судом та не має наперед вирішального значення.
Із матеріалів справи вбачається, що представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 адвоката Сидорчука М.В. має достатні підстави стверджувати, що боргову розписку від 25 вересня 2006 року виготовлено значно пізніше від тієї дати, яка в ній вказана, а тому ним обґрунтовано заявлено клопотання про призначення судом технічної експертизи документа (а.с.69).
Така експертиза може бути проведена лише за наявності оригінала відповідної розписки. Оригінал розписки не знаходився у розпорядженні ОСОБА_3 , а тому висновок експерта не міг бути підготовлений на замовлення третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тобто ОСОБА_3 або його адвоката Сидорчука М.В.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не враховав визнання представником відповідача позову про стягнення боргу за договором позики на підставі розписки від 25 вересня 2006 року та не застосував положення ст.206 ЦПК України грунтуються на неправильному тлумаченні закону. У разі визнання відповідачем позову суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав. Якщо ж визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє увалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Оскільки при визнанні позову суд має переконатися у законності підстав для цього, а також у тому, що визнання позову не порушить права, свободи чи інтереси інших осіб, то саме з цієї метою й призначена відповідна експертиза. Постановлення ухвали про відмову в прийнятті визнання представником відповідача позову, повноваження якого підтвердженні належним чином, до призначення у справі відповідної експертизи та отримання відповідей на поставлені судом питання є неможливим, оскільки не усунуті обґрунтовані сумніви щодо достовірності обставин, які визнаються сторонами.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що лише сторони, тобто позивач та відповідач, наділені правом заявляти клопотання про призначення у справі експертизи суперечать нормам чинного цивільно-процесуального законодавства. Як вже зазначалося вище частина третя ст.102 ЦПК України унормовує, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. При цьому, чинне цивільно-процесуальне законодавство наразі не містить градації щодо того, які це треті особи, тобто треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору чи треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а тому відносить до третіх осіб у розумінні даної статті і тих, і інших. Отже, процесуальним законом чітко визначено, що експертиза може бути призначена судом за заявою (клопотанням) учасників справи, тобто сторін, третіх осіб та відповідно представників сторін та третіх осіб. У цій справі повноваження представника третьої особи підтверджені належним чином та сумнівів не викликають, а тому призначення відповідної експертизи за його клопотанням є абсолютно передбачуваним та законним.
Також у апеляційній скарзі йдеться про те, що суд першої інстанції не роз'яснив сторонам права запропонувати суду питання, роз'яснення яких на їхню думку потребує висновок експерта, не надав часу на підготовку таких питань та можливості запропонувати експерта. Такі твердження є надуманими з огляду на обрану сторонами тактику, оскільки позивач та представник відповідача були присутніми в судовому засіданні в суді першої інстанції, однозначно заперечили щодо призначення технічної експертизи документа, клопотань про оголошення перерви для підготовки до розгляду заявленого представником третьої особи клопотання не заявили, а тому за таких обставин відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції при призначенні відповідної експертизи порушив порядок, враховуючи також те, що сторонами згоди відносно експертної установи не досягнуто, а тому суд правильно визначив експертну установу, яка запропонована уповноваженим суб'єктом такого клопотання. Окрім того, чинне цивільно-процесуальне законодавство уповноважує навіть суд із урахуванням обставин справи визначити експерта чи експертну установу самостійно.
Із огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги щодо призначення експертизи висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судово-технічна експертиза документа призначена для встановлення обставин, які входять до предмету доказування у справі, а встановлення відповідних обставин потребує спеціальних знань. Посилання на заволокічення розгляду справи через призначення відповідної експертизи безпідставне.
Відповідно до п.5 частини першої ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи. Суд першої інстанції застосував дану норму процесуального права абсолютно законно та обґрунтовано зупинив провадження у справі на час проведення експертизи, що відповідає п.9 частини першої ст.253 ЦПК України.
Із огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги відносно зупинення провадження у справі спростовуються положеннями ст.ст.252,253 ЦПК України.
За положеннями ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: