Справа № 159/6218/20 Головуючий у 1 інстанції: Лесик В. О.
Провадження № 22-ц/802/315/23 Доповідач: Шевчук Л. Я.
23 березня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Шевчук Л. Я.,
суддів Данилюк В. А., Киці С. І.,
секретар с/з Трикош Н. І.,
з участю:
представника Державної виконавчої служби - Голярчука О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою стягувача ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Полінкевич Альони Володимирівни, за апеляційною скаргою стягувача ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2023 року,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Ковельського міськрайонного суду Волинської області зі скаргою на дії старшого державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Полінкевич А. В., у якій просила визнати незаконною бездіяльність керівника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ошурко Н. М. щодо не відкриття депозитного валютного рахунку в доларах США; визнати незаконною і скасувати сформовану старшим державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Полінкевич А. В. платіжну вимогу від 22 вересня 2021 року у частині самочинної конвертації суми стягнення 26216 доларів США у національну валюту - гривню; зобов'язати керівника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ошурко Н. М. відкрити депозитний валютний рахунок в доларах США; зобов'язати старшого державного виконавця Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Полінкевич А. В. вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні № 66895418 виключно у відповідності до резолютивної частини судового рішення, а саме проводити стягнення основного боргу у валюті стягнення, зазначеній судом у доларах США.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2023 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із постановленою судом ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу виконуючий обов'язки начальника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ошурко Н. М. просила апеляційну скаргу стягувача залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник Державної виконавчої служби Голярчук О. О. просив апеляційну скаргу стягувача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Стягувач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала суду заяву, в якій зазначила, що вона підтримує свою апеляційну скаргу. Просила апеляційний суд розглянути справу у її відсутності.
Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Залишаючи скаргу стягувача ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником пропущено строк звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця та не доведено, що зазначений процесуальний строк нею пропущений з поважних причин.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з дотриманням вимог закону.
За матеріалами справи судом установлено, що стягувач ОСОБА_1 06 січня 2023 року звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.
У цій скарзі стягувач зазначила, що вона пропустила строк для звернення до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця з поважних причин, оскільки вона та її представник ознайомились з виконавчим провадженням лише 28 грудня 2022 року.
Обґрунтовуючи свою скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця, стягувач ОСОБА_1 зазначила, що в прийнятих постановах від 21 вересня 2021 року про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника державний виконавець зазначила фіксовану суму звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної суми винагороди виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 796201,40 грн, а також державний виконавець сформувала платіжну вимогу від 22 вересня 2021 року, в якій самочинно конвертувала суму стягнення 26216 доларів США у 796201,40 грн, тобто по 27,31 грн за 1 долар США. Стягувач ОСОБА_1 вважає, що державним виконавцем фактично було зменшено суму боргу за договором позики, яка була стягнута за рішенням суду з боржників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в її користь. У своїй скарзі стягувач ОСОБА_1 просила суд визнати незаконною бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби щодо не відкриття депозитного валютного рахунку, а також просила зобов'язати посадову особу відкрити депозитний валютний рахунок.
ОСОБА_1 двічі 29 серпня 2022 року і 12 жовтня 2022 року зверталась до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області із заявами про відкриття валютного (доларового) депозитного рахунку (т. 4, а. с. 33, 34), на які виконуючий обов'язки начальника Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ошурко Н. М. 22 вересня 2022 року та 27 жовтня 2022 року надіслала відповідні роз'яснення (т. 4, а. с. 29-32).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 10, частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Як передбачено частиною 1 статті 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт а частини 1 статті 449 ЦПК України).
Статтями 122-124 ЦПК України встановлено порядок обчислення процесуальних строків.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1, 4 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи (абзац 3 пункту 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»).
Наприклад, при оскарженні бездіяльності зазначених осіб у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення до уваги може бути взято ті обставини, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження і не отримав у визначений законом строк (з урахуванням поштового обігу) задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він із матеріалами виконавчого провадження.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
У своїй скарзі на дії та бездіяльність державного виконавця стягувач ОСОБА_1 зазначила, що строк звернення до суду з відповідною скаргою пропущений нею з поважних причин, оскільки вона та її представник ознайомились із виконавчим провадженням лише 28 грудня 2022 року.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 двічі 29 серпня 2022 року та 12 жовтня 2022 року зверталась до Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області із заявами про відкриття валютного (доларового) депозитного рахунку.
Відділ державної виконавчої служби 22 вересня 2022 року та 27 жовтня 2022 року направляв стягувачу ОСОБА_1 свої роз'ясненнями щодо поданих заяв про відкриття валютного (доларового) депозитного рахунку.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не отримувала таких листів та не була ознайомлена із матеріалами виконавчого провадження до 28 грудня 2022 року остання суду не надала.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, в кожному випадку заявник (скаржник) при зверненні до суду із заявою (скаргою) повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
З врахуванням зазначених обставин та того, що стягувач ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця лише 06 січня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду зі скаргою, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про залишення скарги стягувача ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця без розгляду.
Крім того колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначений процесуальний строк стягувачем пропущений без поважних причин.
Поновлення процесуального строку, пропущеного з підстав, які не можуть бути визнані переконливими, свідчитиме про порушення судом принципу юридичної визначеності. Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність ухвали суду, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу стягувача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 31 січня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді