Справа № 761/12843/22
Провадження № 2/761/4595/2023
30 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
встановив:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
В позовній заяві зазначено, що місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України судом здійснено запит до органу реєстрації місця проживання відповідача у справі.
Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи від 27.07.2022, в ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» за введеним запитом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не знайдено.
Відповідно до довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківської РДА від 15.09.2022, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за даними Реєстру територіальної громади м. Києва не зареєстрована.
Як вбачається з долученого до матеріалів позовної заяви договору позики №14/09/21 від 14.09.2021, місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 є АДРЕСА_2 що територіально відноситься до Гагарінського районного суду м. Севастополя.
Аналогічну інформацію містить копія договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ «Узвіз» від 11.11.2021 та акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Узвіз» від 11.11.2021, з якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у разі неможливості здійснення правосуддя судами, розташованими на тимчасово окупованих територіях, територіальна підсудність судових справ, що розглядаються у таких судах, визначається в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначено, що У разі неможливості здійснення правосуддя судом з об'єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв'язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
Так, відповідно до розпорядження голови Верховного Суду Князєва В. від 05.07.2022 № 36/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (суди Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)», територіальну підсудність справ Гагарінського районного суду м. Севастополя визначено Київському районного суду м. Одеси.
Пунктом 1 ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1ст. 378 ЦПК України).
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи недопустимість порушення правил підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено позовну заяву з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, суддя вважає за необхідне направити справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 31, 32, 260, 294, 316 ЦПК України, ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддя
ухвалив:
Передати цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за територіальною підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її винесення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: