Справа № 438/297/23
Провадження № 3/438/208/2023
іменем України
31 березня 2023 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області
про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , , працює на посаді керуючої магазином ФОП ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),
за вчинення правопорушення, передбаченогоч.1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , магазину за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 20 лютого 2023 року о 12 год 08 хв вчинила порушення встановленого законодавством порядку проведення розрахунків, а саме не проведено через ПРРО та не видано розрахунковий документ на суму покупки 101,90 грн, чим порушено п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» №265/95РВ від 06.07.95 (із змінами та доповненнями).
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Будучи обізнаною, що стосовно неї складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого буде відбуватися у суді, ОСОБА_1 не цікавиться ходом та результатами розгляду справи щодо неї.
Відповідно до ст.268 КУпАП неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності ч.1 ст. 155-1 КУпАП, не перешкоджає судовому розгляду справи за її відсутністю.
Крім цього, практика Європейського суду з прав людини, у своїх рішеннях, вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Стосовно справи про адміністративне правопорушення розумність таких інтервалів обумовлюється положеннями статей 38, 277 КУпАП, де зазначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, а строк для накладення адміністративного стягнення обмежується трьома місяцями з дня вчинення правопорушення.
З урахуванням викладеного, а також враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності- ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оглянувши надані адміністративні матеріали, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідальність за ч.1 ст. 155-1 КУпАП настає у разі порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 вказаного Закону: суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до ч. 1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких суперечностей, суд вбачає в діях ОСОБА_1 ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 доведена дослідженими матеріалами адміністративної справи, які у відповідності до ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ГУ ЛВ № 005937, складеного 20 лютого 2023 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та яким зафіксовано час, місце та обставини вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1; у протоколі ОСОБА_1 вказала, що порушення вона вчинила не навмисно, та в майбутньому порушення буде усунено;
копією акту фактичної перевірки від 20.02.2023 про результати проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 , зокрема, магазину за адресою: АДРЕСА_2 , з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг».
Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 155-1 КУпАП, яка доведена повністю, а тому стосовно ОСОБА_1 слід обрати адміністративне стягнення в межах санкції ч.1 ст. 155-1 КУпАП у виді штрафу. Такий вид адміністративного стягнення, зважаючи на вимоги ст. 23 КУпАП, буде достатнім для запобігання вчиненню ОСОБА_1 нових правопорушень.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 245, 268, 280, 283, 284 п.1 ч.1, 287, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 гривень 80 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Суддя: А.Т.Слиш