Справа №336/2905/23
Провадження 2-о/336/186/2023
31 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Кисельової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Мелітополі дитини чоловічої статі - ОСОБА_3 , громадянина України, у матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки села Лікнеп Солонянського району Дніпропетровської області, вказавши відомості про батька на підставі ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
В обґрунтування заяви зазначила, що з травня 2021 року по березень 2023 року вона проживала в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 вона в м. Мелітополь, Запорізької області народила дитину чоловічої статі. На час народження сина, вона у шлюбі не перебувала. ІНФОРМАЦІЯ_4 сина було здійснено Сімферопольським районним відділом РАЦС № 3 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 . При цьому, під час реєстрації було витребувано медичне свідоцтво про народження дитини. Внесення запису про батька дитини було здійснене на підставі встановлення батьківства, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 . Документи, що підтверджують народження, були видані на непідконтрольній Україні території органами, що створені та діють у порядку, не передбаченому законом України, а тому вона позбавлена можливості отримати у органах цивільного стану України відповідне свідоцтво.
Ухвалою від 30.03.2023 відкрите провадження у справі.
Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася. Подала заяву про викладення позовних вимог у новій редакції, а саме просила суд встановити, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь, Запорізької області, батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України. Попередню редакцію заяви просила залишити без розгляду, та справу слухати без її участі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Подав заяву про визнання обставин, зазначених у заяві. Зазначив, що дійсно є батьком дитини і що ОСОБА_1 народила сина саме від нього.
Представник заінтересованої особиШевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню у зв'язку із таким.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 ЦПК окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У п.5 ч.2 ст.293 ЦПК зазначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Судом встановлено та перевірено долученим до заяви копіями документів, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Лікнеп, Солонянського району, Дніпропетровської області та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Астраханка, Мелітопольського району, Запорізької області, громадянин України та має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно обмінної картки пологового будинку №431 від 08.04.2022, виданої Комунальним некомерційним підприємством «Мелітопольський міський пологовий будинок» м. Меліополь, заявниця ОСОБА_1 у віці 17 років о 22.45 годині (1-вагітність, на 37 тижні) народила дитину чоловічої статі, вагою 2,835г, зростом 50см.
Згідно (мовою оригінала) «Свидетельства об установлении отцовства» серії НОМЕР_5 , виданого 31.08.2022 «99100031 Симферопольским районным отделом ЗАГС №3 департамента Министерства юстиции Республики Крым: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уроженец с. Астраханка, Мелитопольского района, Запорожской области, Украина признал себя отцом ребёнка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уроженца г. Мелитополь, Запорожской области, мать: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уроженка с. Ликнеп, Солонянского района, Днепропетровской области, Украина; актовая запись об отцовстве №140229910003100037000».
Згідно (мовою оригінала) «Свидетельства о рождении» серії НОМЕР_6 , виданого 31.08.2022 «99100031 Симферопольским районным отделом ЗАГС №3 департамента Министерства юстиции Республики Крым: ОСОБА_7 , уроженец г. Мелитополь, Запорожской области, родился ІНФОРМАЦІЯ_3 : родители: отец ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , гражданин Украины; мать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , гражданка Украины».
Згідно (мовою оригінала) «Справки о рождении №Р-00760»виданої 31.08.2022 «Симферопольским районным отделом ЗАГС №3 департамента Министерства юстиции Республики Крым» батьками ОСОБА_7 » зазначені « ОСОБА_5 и ОСОБА_1 , актовая запись о рождении № 110229910003100173009 от 31.08.2022».
З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_2 визнав себе батьком дитини, яку ІНФОРМАЦІЯ_3 о 22.45 год. в Пологовому будинку м. Мелітополь, Запорізької області народила заявниця ОСОБА_1 .
Вказані документи дають суду підстави вважати, що дитина, яку народила заявниця, і факт народження якої вона просить встановити, була народжена ОСОБА_1 , яка не перебувала на момент народження дитини у шлюбі.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 98 від 20.05.2022, було внесено зміни до Переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до якого станом на дату народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) місто Мелітополь, Запорізької області входило до переліку вищевказаних громад.
Заявниці Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) відмовлено в проведенні державної реєстрації народження дитини, оскільки на підтвердження факту її народження надано документ, виданий на території, на якій наразі невідомо на яких правових підставах здійснюється діяльність медичного закладу на тимчасово окупованій території, тому документи видані від імені цього закладу само по собі не є підставою для вчинення актового запису.
Встановлення факту народження дитини необхідне заявниці для отримання свідоцтва про народження дитини, відповідного до законодавства України зразка.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Оскільки документи, що підтверджують факт народження дитини, видані органами на тимчасово окупованій території України, ці документи є недійсними і не створюють правових наслідків.
Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV) суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині має належати з його народження право на ім'я та громадянство.
Відповідно до Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, дитина має бути зареєстрована одразу після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.
Обов'язок невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану частиною 1 статті 144 Сімейного кодексу України (далі - СК) покладений на батьків.
Відповідно до ст.13 Закону України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VI) державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження (ч. 3). Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження (абз. 1 ч. 4). За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження (абз. 5 ч. 4).
В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). У Рішенні Європейського Суду по справі «Кіпр проти Турції» від 10 травня 2001 року (у п. 93 Суд нагадує, що в своєму Консультативному Висновку по Намібії Міжнародний Суд заявив наступне (1971 ICJ Reports, p. 56, § 125): «Загалом непризнання північно-африканської адміністрації цієї Території не повинно привести позбавлення народу Намібії вигод від міжнародної співпраці. Зокрема в той час як дії офіційного характеру, які здійснюються урядом Північної Африки від імені або по відношенні Намібії після спливу відомого мандата, являються незаконними та такими, що не мають сили, ця неспроможність не може бути розповсюджена на такі дії, як наприклад реєстрація народження, смерті, шлюбу, наслідки подібних дій можуть бути проігноровані в погіршення мешканців цієї Території ».
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження дитини, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження дитини на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
Згідно з абз.2 п.18 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.13 Закону № 2398-VI державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.
Згідно з ч.1 ст.122 СК дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ч.1 ст.126 СК походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Мелітополь. Запорізької області заявниця ОСОБА_1 народила дитину чоловічої статі - ОСОБА_4 . Доказів перебування у шлюбі на час народження дитини заявниця не надала. У свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_6 , виданого 31.08.2022 (мовою оригінала) « НОМЕР_7 Симферопольским районным отделом ЗАГС №3 департамента Министерства юстиции Республики Крым», батьком дитини зазначений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України.
Факт встановлення батьківства ОСОБА_2 у відношенні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківствасерії НОМЕР_5 , виданого 31.08.2022 (мовою оригінала) « НОМЕР_7 Симферопольским районным отделом ЗАГС №3 департамента Министерства юстиции Республики Крым».
Відповідно до п.18 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (далі - Наказ № 52/5), якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження.
Аналогічну норму містить ч. 5 ст. 18 Федерального Закону Російської Федерації від 15.11.1997 № 143-ФЗ «Про акти цивільного стану».
Оскільки у свідоцтві про народження серії НОМЕР_6 , виданого 31.08.2022мовою оригінала) « НОМЕР_7 Симферопольским районным отделом ЗАГС №3 департамента Министерства юстиции Республики Крым» дані про батьків дитини збігаються з даними про батьків, зазначеними у свідоцтві про встановлення батьківства серії НОМЕР_5 , виданого 31.08.2022, суд встановив, що батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Мелітополь, є заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, уродженка с. Лікнеп, Солонянського району, Дніпропетровської області та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уродженець с. Астраханка, Мелітопольського району, Запорізької області, громадянин України.
З огляду на викладене, ту обставину, що для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди, з метою захисту прав і свобод громадян України, якими є матір дитини та сама дитина, суд дійшов висновку, що заявлену вимогу про встановлення факту народження необхідно задовольнити, встановивши факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь, Запорізької області, батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.
Керуючись ст. 3, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК, суд, -
Заяву задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мелітополь, Запорізької області, батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, матір - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно ч.5 ст. 317 ЦПК копію рішення невідкладно надіслати до Шевченківського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
Заявниця: ОСОБА_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2 ; місце проживання (згідно заяви): АДРЕСА_3 .
Заінтересовані особи:
ОСОБА_2 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_4 .
Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану міста Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: 69068, м. Запоріжжя, вул. Моторобудівників, буд.64.
Суддя: Н.С. Звєздова