1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/3753/21 1-кп/335/479/2023
28 березня 2023 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000122 від 17.02.2021, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Балабине Запорізького району Запорізької області, громадянина України, з базовою середньою освітою, не працюючого, неодруженого, на утриманні будь-яких осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
09.02.2023 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на підставі ухвали Запорізького апеляційного суду від 31.01.2023 надійшло на новий розгляд кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000122 від 17.02.2021, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ухвали судді від 10.02.2023 у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 07.03.2023, яке було відкладено через неявку потерпілої, щодо якої у суду не було підтвердження про належне повідомлення.
В кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31.01.2023 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 31.03.2023.
Прокурор в судовому засіданні просила призначити судовий розгляд кримінального провадження, зазначивши на наявності передбачених законом підстав для судового розгляду. Крім того, в судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду у зв'язку з вчиненням особливо тяжкого кримінального правопорушення. Також обвинувачений може чинити тиск на потерпілу та свідків щоб їх схилити до неправдивих свідчень. Враховуючи наведене, до обвинуваченого не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не переставали існувати ризики, визначені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та викладені в ньому доводи.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовче судове засідання не з'явилася, про час і місце його проведення повідомлена належним чином, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. Цивільний позов не надала.
Обвинувачений ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні проти призначення судового розгляду не заперечував. Вказав на те, що є підстави для зміни йому запобіжного заходу на домашній арешт з обмеженнями у нічний час.
Захисник ОСОБА_5 вважала, що є всі підстави для призначення кримінального провадження до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу заперечувала, вказала на те, що ОСОБА_4 не визнає свою вину в скоєнні зазначеного злочину. Тривалий час тримається під вартою, відповідно до ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, має визначене зареєстроване місце проживання, що дозволяє змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали обвинувального акту, приходить до висновку щодо наявності підстав для призначення судового розгляду, виходячи з наступного.
Кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, підстави для закриття кримінального провадження або його зупинення - відсутні, обвинувальний акт складений у відповідності до вимог КПК України.
Підстави для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
Крім того, з метою підготовки кримінального провадження до судового розгляду судом визначено дату та місце проведення судового розгляду, з'ясовано, у відкритому чи закритому судовому засіданні необхідно здійснювати судовий розгляд, з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді та вчинені інші дії, необхідні для підготовки до судового розгляду.
Таким чином, кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Клопотань про колегіальний розгляд справи до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 31 КПК України дане кримінальне провадження підлягає розгляду суддею одноособово.
З указаних мотивів суд доходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду у даному кримінальному провадженні. Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Коло осіб, які беруть участь у судовому засіданні, є наступним: прокурор, потерпіла, обвинувачений, захисник.
З питання щодо необхідності складання відносно обвинуваченого досудової доповіді необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.
Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, ОСОБА_4 не підпадає під ознаки осіб щодо яких складається досудова доповідь.
Вирішуючи заявлене клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керується таким.
Частиною 3 ст. 315 КПК України, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Як вбачається з структури розділу IV КПК України, судове провадження у першій інстанції в якості однієї із стадій включає підготовче провадження.
Таким чином, застосування запобіжних заходів під час підготовчого провадження, в тому числі вирішення питання щодо продовження тримання обвинуваченого під вартою на стадії підготовчого провадження, здійснюється згідно з положеннями розділу ІІ КПК України.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України для обрання запобіжного заходу, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.
Частиною 5 ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 31.01.2023 щодо обвинуваченого продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 31.03.2023.
ОСОБА_4 в даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 років до 15 років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 не одружений, малолітні та неповнолітні діти, або інші особи на його утриманні не перебувають, не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, суду не надано документів щодо зареєстрованого права власності на житловий будинок за вказаною адресою та відомості про його цілісність і чи не постраждав він за час проведення бойових дій на території Запорізького району Запорізької області.
З пояснень ОСОБА_4 в судовому засіданні встановити відомостей про наявність у нього міцних соціальних зв'язків за зареєстрованим місцем проживання не вдалося.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Додатково, стороною обвинувачення звернута увага на те, що обвинуваченому достеменно відоме місце перебування потерпілої за даним кримінальним провадженням.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , на думку суду, дають підстави дійти висновку, що існують з боку останнього ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Окрім іншого, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_4 , а саме те, що потерпілій завдано численні тілесні ушкодження, які призвели до її смерті.
З позиції сторони захисту вбачається, що ОСОБА_4 не визнав свою вину у вчиненому, що може наштовхнути його в подальшому переховуватися від суду.
Також, з пояснень ОСОБА_4 встановлено, що й випадку застосування до нього запобіжного заходу у випадку цілодобового домашнього арешту він буде позбавлений можливості забезпечити себе засобами для існування, зокрема йому необхідно буде шукати роботу. Це також може спонукати його залишити своє місце проживання та перешкодити його явкам до суду.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, судом вирішувалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою зареєстрованого місця перебування, про який зазначала сторона захисту, однак, на переконання суду, такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки уповноважений орган не зможе контролювати місце перебування останнього, осіб з якими він спілкується, що може мати негативні наслідки для судового розгляду кримінального провадження.
Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; працездатний вік та задовільний стан здоров'я обвинуваченого; недоведеність наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи; репутацію обвинуваченого; нестабільний майновий стан останнього, недоведеність наявності постійних доходів; обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, результатом якого стала смерть потерпілого.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачений вичерпний перелік, коли суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
За вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, який вчинений із застосуванням насильства, що призвело до смерті потерпілого, суд не визначає розмір застави у даному випадку.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний їм запобігти, а отже підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відсутні.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, здійснення впливу на потерпілу та свідків, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 26 травня 2023 року включно.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 31-32, 199, 205, 314-316, 369-372 КПК України, суд,-
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021082060000122 від 17.02.2021, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на 06 квітня 2023 року о 14 год. 00 хв.
Судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження.
Клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на строк до 26 травня 2023 року включно.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_4 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 31.03.2023.
Суддя: ОСОБА_1 .