1Справа № 335/12013/21 1-кс/335/76/2023
28 березня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42021080000000090 від 04.10.2021 року,
В провадження слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 від участі у кримінальному проваджені внесеного до ЄРДР № № 42021080000000090 від 04.10.2021 року, за рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Відвід мотивований тим, що слідчим є порушення норм КПК, особиста не зацікавленість у розкритті злочину, виконання злочинних вказівок з метою приховати вчинений злочин.
В судовому засіданні заявник заяву про відвід підтримав, просив задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином SMS - повідомленням по номеру телефону, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що у провадженні ВП № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження за № 420210800000000090 від 04.10.2021 року.
Підстави для відводу слідчого визначені положеннями статті 77 КПК України. Так, ч. 1 ст. 77 КПК України, на яку посилається заявник, визначено, що слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Заявляючи відвід слідчому ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні, заявник посилається як на підставу для відводу передбаченого ч. 1 ст. 77 КПК України: інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого.
Однак, дані обставини не можуть бути визнані як обґрунтовані підстави для відводу слідчого, оскільки становлять зміст інших правовідносин.
Так, нормами КПК України, а саме статтями 303-308, передбачено право заявника у разі незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого оскаржити їх шляхом подання відповідних скарг прокурору чи слідчому судді.
Окрім того, слідчий суддя зазначає, що не можуть бути підставою для відводу слідчого заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому, відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Незгода учасника кримінального провадження з рішеннями або діями слідчого не може, сама по собі, стати підставою для відводу. Цей учасник має відстоювати свою позицію на основі змагальності і доведення своєї правоти, а не просто усувати з процесу учасника, який з ним не погоджується або діє не так, як він вважає за потрібне.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст. 26 КПК України вбачається, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
У свою чергу, слідчий, прокурор під час досудового розслідування, зобов'язаний детально та всебічно перевірити доводи особи, що подала таку заяву.
Згідно ч. 2 ст. 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Практика Європейського Суду з прав людини щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь - який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (рішення у справі Мута проти України , Карабет та інші проти України).
А в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бучинська проти України Суд констатував факт того, що не може дійти висновку, що органи влади зробили усе від них залежне для забезпечення оперативного та всебічного вжиття заходів для збору доказів, встановлення місцезнаходження та притягнення до відповідальності винних (рішення у справі Бучинська проти України заява № 3549/10 від 30.04.2015 року, п. 49), бо за потреби зростаючих високих стандартів у сфері захисту прав людини та основоположних свобод, неминуче вимагається більша рішучість при оцінці порушень основоположних цінностей демократичного суспільства (рішення у справі Сельмуні проти Франції, заява № 235803/94, параграф 95, Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, параграфи 148, 149), оскільки тягар доведення можна покласти на органи влади, адже саме вони мають надати задовільні та переконливі пояснення (див. рішення у справі Салман проти Туреччини, заява № 21986/93, п. 100, Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310 / 04, параграф 150).
В свою чергу, встановлення доказового значення тих чи інших відомостей є правом слідчого, прокурора; закон надає йому можливість оцінювати докази за своїм внутрішнім переконання з урахуванням всіх обставин кримінального провадження (ст. 94 КПК України).
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Вмотивованість відводу означає, перш за все, спроможність представлених заявником аргументів обґрунтувати сумніви у неупередженості прокурора, можливість впливу вказаних факторів (підстав) на вирішення даної справи та/або об'єктивну неможливість його участі в цьому кримінальному провадженні. Будь-який учасник кримінального провадження може не погоджуватися з вчиненими діями або постановленими рішеннями прокурора і оцінювати їх з позиції свого процесуального статусу і власного процесуального інтересу. Однак тлумачення таких дій і рішень у сенсі підстав для відводу має базуватися не лише на власному переконанні в їх умисній необ'єктивності, а й на фактичних обставинах, за допомогою яких відповідні обставини стануть очевидними і для судді, який розглядає заяву про відвід.
Враховуючи, що об'єктивних сумнівів щодо упередженості слідчого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420210800000000090 від 04.10.2021 року в розумінні положень ст. 77 КПК України не вбачається, а доводи, викладені в заяві ОСОБА_3 належного обґрунтування не знайшли, слід дійти висновку, що заява про відвід слідчого задоволенню не підлягає.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено обґрунтованості заявленого відводу та не доведено упередженості слідчого ОСОБА_5 та як наслідок встановлено, що підстави, згідно із правилами КПК України, для відводу слідчого відсутні.
Керуючись ст. 77 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42021080000000090 від 04.10.2021 року - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 28.03.2023 року.
Повний текст ухвали виготовлений 31.03.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1