Дата документу 29.03.2023
Справа № 334/2235/23
Провадження № 2/334/1331/23
про повернення позовної заяви
29 березня 2022 року місто Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А. вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,
27 березня року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій просить розірвати шлюб, укладений між громадянкою України ОСОБА_1 та громадянином російської федерації ОСОБА_2 , зареєстрований ОРАЦС Залізничного району міста Хабаровська, Хабаровського краю, актовий запис №152 від 17 травня 1996 року, Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд вважає неможливим відкриття провадження у даній справі та вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачу, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України.
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Відповідно ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до ст. 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.
За ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що у разі якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Отже суд, який відкриває провадження у справі, зобов'язаний повідомити про подачу позову, час і місце судового засідання всіх учасників процесу, в тому числі й нерезидента. Якщо мова йде про суб'єктів, які є резидентами країн учасників Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (15.11.1965 року, м. Гаага, далі - Гаазька конвенція) застосовується порядок повідомлення, визначений вказаною Конвенцією. У випадку якщо суд не дотримується вказаного порядку, то це безумовне процесуальне порушення, яке тягне за собою скасування судового рішення. Якщо ж у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення через дипломатичні канали (згідно з абз. 3 п. 2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54 ).
Відповідно до Статті 2 Віденської конвенції про дипломатичні стосунки, прийнятої 18 квітня 1961 року у Відні на Конференції ООН з дипломатичних стосунків і імунітету (набула чинності 24квітня 1964 року), встановлення дипломатичних відносин між державами і встановлення постійних дипломатичних представництв здійснюються зі взаємної згоди. Першим кроком до встановлення дипломатичних відносин є визнання де-факто або де-юре тієї або іншої держави і його уряду з боку іншої держави.
Розрив дипломатичних відносин здійснюється за ініціативою якоїсь держави, яка офіційно оголошує про припинення дипломатичних відносин з іншою державою. Розрив дипломатичних відносин відбувається у випадках виникнення між державами збройного конфлікту.
Відповідно до ч. 1 п. 20 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України.
24 лютого 2022 року о 12 год. 12 хв. Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційну заяву щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією, зазначивши, що президент ОСОБА_3 підтримав пропозицію зовнішньо-дипломатичного відомства про розрив дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.
Разом з тим, ще 22 лютого 2022 року, у Верховній Раді України зареєстровано Проект Постанови Верховної Ради України від 22.02.2022 № 7093, «Про розірвання дипломатичних відносин з Російською Федерацією», відповідно до якого Верховна Рада України постановляє: розірвати дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що встановлені відповідно до Протоколу "Про встановлення дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією", підписаному 14 лютого 1992 року у м. Мінську.
На даний час, на доручення Глави Української держави МЗС України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права, відкликало до Києва тимчасового повіреного у справах України в Російській Федерації і розпочало евакуацію українського посольства в Москві.
Відтак, у даній справі, суд позбавлений можливості, здійснити процедуру повідомлення відповідача, що є громадянином російської федерації, щодо поданого до нього позову про розірвання шлюбу через дипломатичні канали, у відповідності до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень та інших норм міжнародного права, оскільки, будь-який інший спосіб розгляду даної справи, без повідомлення відповідача щодо наявного провадження відносно нього у Ленінському районному суді м. Запоріжжя, буде суперечити процесуальному алгоритму, що передбачений ЦПК України.
Разом з тим, відповідно до ст. 8 Цивільного Кодексу України, якщо цивільні відносини неврегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Таким чином, з огляду на викладене, у зв'язку з відсутністю дипломатичних відносин з країною агресором та норм національного та міжнародного права щодо врегулювання цивільних правовідносин між сторонами у період російської наступальної операції, що є нападом на суверенітет та територіальну цілісність України, грубим порушенням Статуту ООН та основоположних норм і принципів міжнародного права, суд приходить до висновку, про повернення даної заяви позивачу ОСОБА_1 .
Однак, слід зазначити, що позивач не позбавлена можливості звернутися до суду з даним позовом до відповідача про розірвання шлюбу, після припинення існування підстав, що стали причиною для її повернення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-260,353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - вважати неподаною та повернути позивачу.
Надіслати копію ухвали позивачу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її постановлення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Суддя: Коломаренко К. А.