Справа № 317/2251/22
Провадження № 3/317/17/2023
31 березня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Полуляха С.Ю., розглянувши матеріал, що надійшов із Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рядовий, стрілець, в/ч НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
У вересні 2022 року до Запорізького районного суду надійшов адміністративний протокол серії ААД № 105681 від 24.09.2022, відповідно до якого 24.09.2022 о 18 год 40 хв у Запорізькому районі, смт Григорівка, вул. Радісна, водій ОСОБА_1 , керував т/з Мерседес-Бенз Віто 109, д.н.з. НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою спецприладу «Драгер» №0782 та в медичному закладі категорично відмовився від відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
17.01.2023 матеріали справи про адміністративне правопорушення надійшли у провадження судді Ткаченко М.О. на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, відповідно до наказу голови Запорізького районного суду Запорізької області №3-о-р-2023 від 17.01.2023 та розпорядження керівника апарату №20-к-2023 від 17.01.2023 (перебування головуючого судді на довготривалому лікарняному).
Від адвоката Полуляха С.Ю., який представляє інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що порядок проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння було порушено, оскільки наданий працівниками поліції відеозапис події не є безперервним та здійснювався за допомогою мобільного телефону, на відеофайлах відсутня дата та час, при цьому із вказаних відеофайлів вбачається, що вони зроблені в різний проміжок часу і в різних місцях, переглядаючи їх неможливо встановити обставини, час та місце відеофіксації. Крім того, відсутня вказівка про те, яким технічним засобом проводилась відеофіксація і на якому носії вона долучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні адвокат Полулях С.Ю. повідомив, що ОСОБА_1 не має можливості з'явитися до суду у зв'язку із виконанням обов'язків по захисту та забезпеченню оборони України, надав пояснення аналогічні за змістом із письмовими поясненнями. Зауважив, що наявними у матеріалах справи доказами неможливо встановити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з доведенням цього факту поза розумним сумнівом, з огляду на що просив суд закрити провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 247 ч.1 п. 1 КУпАП.
Заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, на підставі всебічного, повного і об'єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно із ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 (далі - Інструкція №1026) визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Судом досліджено відеозаписи, які містяться на CD-диску, доданому до протоколу серії ААД № 105681 від 24.09.2022. Так, на CD-диску міститься три файли із відеозаписами, здійсненими працівниками поліції на мобільний телефон. На жодному із відеозаписів не міститься дати та часу відеофіксації, більш того, як вбачається із переглянутих відеозаписів їх було здійснено у різний світловий проміжок дня.
Суд критично ставиться до відеозапису IMG_5330 як до доказу факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки із вказаного відеофайлу вбачається, що особа, яка притягається до відповідальності, здійснювала керування автомобілем за вказівкою поліцейського саме з метою створення такого відеозапису.
Відеозапис IMG_5331, на якому зафіксовано відео огляд автомобіля Мерседес-Бенз Віто 109, д.н.з. НОМЕР_3 , взагалі не має жодного доказового значення у вказаній справі.
Щодо відеозапису IMG_5317, на якому зафіксовано ОСОБА_1 , який перебуває у салоні невідомого автомобілю на пасажирському кріслі, та на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння на місці за допомогою алкотестера Драгер, а також у медичному закладі, відмовляється, суд не може прийняти його до уваги з огляду на наступне.
Так, з оглянутих відеозаписів події не вбачається наявність візуальних ознак будь-якого сп'яніння у ОСОБА_1 , останній відповідав чітко, жодного порушення координації рухів та мови не зафіксовано, його поведінка є адекватною обстановці.
Із матеріалів, доданих до протоколів про адміністративні правопорушення взагалі не вбачається, що поліцейським на місці зупинки транспортного засобу проводився огляд водія на стан сп'яніння.
Представлений суду відеоматеріал не відображає усього спілкування працівників поліції із ОСОБА_1 .. Фіксування лише самого факту відмови зводиться до формального підходу до складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки цій обставині має передувати перевірка законності відповідних вимог з боку працівників патрульної поліції водієві.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутня інформація в зв'язку із чим фіксування події відбувалося на мобільний телефон поліцейського, поліцейський на неодноразові виклики суду у судові засідання не з'являвся.
Суду не надано будь-яких інших відеозаписів, в тому числі із портативного відеореєстратора поліцейського.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
При цьому, за положеннями ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першої статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Згідно із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Незважаючи на те, що приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод для кримінального провадження на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 9 червня 2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку, Європейський суд розцінив як кримінальне, для цілей застосування Конвенції, з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням.
Беручи до уваги, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення правопорушення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, суд вважає за необхідне застосовувати стандарти Європейського Суду з прав людини, притаманні кримінальному провадженню.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини в справі «Коробов проти України» від 21 липня 2011 року, заява №39598/03, п.65). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом поза розумним сумнівом, зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», заява №16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Працівниками поліції не представлено будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 від проходження огляду, у встановленому законодавством порядку, на стан алкогольного сп'яніння, відмовився, оскільки ними порушено встановлений законодавством порядок.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
На підставі викладеного, суд не вбачає події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7, 9, 130, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, Конституцією України, суд
Провадження по справі про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 КпАП України до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя М.О. Ткаченко