8/754/2/23
Справа № 754/14783/17
Іменем України
30 березня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Галась І.А.,
секретаря судового засідання Париста А.С.
заявника ОСОБА_1
представника боржника Шевченко Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами ухвали від 30 вересня 2020 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в порядку виконання рішення суду відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі,
19 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 30 вересня 2020 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 в порядку виконання рішення суду відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі та зазначила, що нововиявленою обставиною, яка у даній справі є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме реальний розмір нарахованої їй в період часу з березня по вересень 2020 року заробітної плати. Дані обставини стали їй відмові з особистого кабінету «Пенсійного Фонду». Посилаючись на викладене заявник просила скасувати ухвалу суду від 30 вересня 2020 року та стягнути на їх користь заробітну плату за період часу з 02 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року виходячи з розміру заробітної плати, який був повідомлений КНП КДЦ Деснянського району м. Києва органам пенсійного фонду.
Представником КНП КДЦ Деснянського району м. Києва подано відзиви, відповідно до яких представник просила відмовити з задоволенні заяви в повному обсязі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.
Протягом судового розгляду справи заявник ОСОБА_1 заяву підтримала в повному обсязі.
Представник КНП КДЦ Деснянського району м. Києва адвокат Шевченко Т.Ю. проти задоволення вимог заяви заперечувала, посилаючись на те, що виплачені за ухвалою суду грошові кошти не можуть бути включені до сум заробітної плати ОСОБА_1 . Також, представник зауважила, що заявлені обставини не можуть вважатися нововиявленими, оскільки необізнаність ОСОБА_1 в сумах нарахованої заробітної плати не звільняє її від відповідальності. Крім того, представник КНП КДЦ Деснянського району м. Києва зазначила, що такі самі заяви ОСОБА_1 були залишені без задоволення ухвалами Оболонського районного суду міста Києва та Київського апеляційного суду міста Києва.
Судом встановлено наступні обставини.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 було задоволено частково та стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період часу з 02 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року в розмірі 26842 гривні 20 копійок.
Даною ухвалою було встановлено, що рішення Деснянського районного суду міста Києва в цивільній справі № 754/14783/17 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі відповідачем виконано не було.
Для розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 був прийнятий визначний рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.04.2018р. розмір середньої заробітної плати, що становив суму 182,60 грн. Саме з такого розміру суд виходив зважаючи на ненадання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва інформації про реальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 .
До заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 додає інформацію з особистого кабінету Пенсійного Фонду, відповідно до якої в березні 2020 року їй нараховано 4969,36 гривень; в квітні 2020 року - 4763,49 гривень; в травні 2020 року - 4763,48 гривень; в червні 2020 року - 4763,48 гривень; в липні 2020 року - 4763,48 гривень; в серпні 2020 року - 4763,48 гривень; в вересні 2020 року - 4763,48 гривень.
Підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначені ч.2 та 4 ст. 423 ЦПК України, а саме: підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. 4. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд наголосив, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня. Таким чином, не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Протягом судового розгляду цивільної справи № 754/14783/17 судом неодноразово витребовувалась у відповідача - КНП КДЦ Деснянського району м. Києва інформація щодо розміру заробітку звільненого працівника - ОСОБА_1 . Однак, така інформацію надана суду не була.
Отже, на час винесення ухвали Деснянського районного суду міста Києва 30 вересня 2020 року інформація про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період часу з 02 березня 2020 року по 30 вересня 2020 року існувала і не була відмова останній та суду.
Отже, заявлену ОСОБА_1 обставину, щодо реального розміру нарахованої їй заробітної плати суд вважає нововиявленою, в розумінні п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України.
Суд вважає безпідставним твердження представника Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва що у вказані ОСОБА_1 суми було здійснено включення сум заробітної плати сплаченої на виконання судових рішень, оскільки особистий Розрахунковий лист ОСОБА_1 за 2020 року включає суми стягнуті судовими рішення (26842,20 та 79065,80) як окремі виплати (виплати МіжРозПеріод).
Відповідно до вимог ст. 429 ЦПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. 2. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. 3. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. 4. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, приймає постанову. 5. Судове рішення, прийняте за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, видається або надсилається учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. 6. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі. 7. Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Зважаючи на викладене суд вважає за необхідне скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, виходячи з таких обставин.
26 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в порядку виконання рішення суду відповідно до статті 236 КЗпП України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі.
В даній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу - різницю в заробітку за час затримки виконання постановленого по суті спору рішення від 04 квітня 2018р. за період з червня 2018 року по травень 2020 року в розмірі 339470,64 гривень.
Судом встановлено наступне.
Розділом VI ЦПК України передбачено вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконання судових органів у цивільних справах та рішень інших органів (посадових) осіб.
Отже, статтями 430-446 ЦПК України не передбачено право позивача на звернення до суду з заявою в порядку виконання рішення суду по трудових спорах щодо стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Однак, суд вважає за необхідне врахувати ст. 236 КЗпП України та розглянути заяву ОСОБА_1 в порядку виконання рішення суду, виходячи з наступного.
Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Деснянським районним судом м. Києва від 04.04.2018р. винесено рішення по цивільній справі 754/14783/17, яким позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі - задоволено частково. Визнано незаконним та скасувано наказ № 222 від 07 листопада 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря - стоматолога - терапевта філії № 3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва, поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря - стоматолога - терапевта філії № 3 Комунального підприємства «Консультативно - діагностичний центр» Деснянського району м. Києва та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18990 гривень 40 копійок та моральну шкоду в розмірі 20000 гривень. В задоволенні інших вимог позову було відмовлено.
Вищевказане рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягало негайному виконанню.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року рішення Деснянського районного суду було змінено в частині назви посади позивача та зменшено розмір моральної шкоди до 10 000 гривень.
Постановою Верховного суду від 29 жовтня 2018 року постанова Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2018 року була залишена без змін.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року було частково заявлено заяву ОСОБА_1 в порядку виконання рішення суду відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі. Судом визначено що тривалість вимушеного прогулу позивача ОСОБА_1 становить - 481 робочій день, розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - (481 робочих дня х 182,60 грн. (середньоденна заробітна плата)) = 87830,60 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2020 року було змінено ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 березня 2020 року в частині зменшення кількості робочих днів та суми стягнутого середнього заробітку.
Постановою Верховного суду від 19 серпня 2020 року в справі № 754/14783/17 (провадження № 61-17167св19) за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2019 року в цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Черухи О.М. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого по справі № 754/14783/17 було встановлено наступні обставини.
1.Апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що 07 червня 2018 року ОСОБА_1 була направлена копія наказу КНП «Консультативно-діагностичний центр» від 07 червня 2018 року № 123 про поновлення на роботі, яка отримана останньою 08 червня 2018 року, тобто фактичного допущення ОСОБА_1 до роботи не відбулось. Крім того, державним виконавцем не було складено відповідного акту про фактичне допущення її до роботи.
2.Суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що безпідставним є акт державного виконавця від 11 квітня 2019 року, на підставі якого фактично закрито виконавче провадження, згідно з яким встановлено, що кабінет № 417 по вул. Матеюка, 3 у м. Києві наявний у стоматологічному відділенні, у ньому встановлено два робочі місця, одне з яких належить ОСОБА_1 , відповідно до графіків роботи, на робочому місці остання згідно з графіком відсутня, оскільки з вищевказаного акту державного виконавця не вбачається, ким саме затверджено графік, на підставі яких доказів державним виконавцем встановлено факт належності робочого місця ОСОБА_1 у зазначеному кабінеті, вказаний графік не долучено до матеріалів виконавчого провадження. З указаного акту не вбачається фактичного допущення поновленого працівника до роботи.
Отже, суд приходить до висновку, що КНП «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва не було виконано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018р. в справі № 754/14783/17 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» про визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнати незаконними та скасувати накази КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі, протягом періоду часу з 02.03.2020 року по 30.09.2020 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
З огляду на факти справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, для задоволення вимог пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд повинен вирішити, чи порушив відповідач право позивача на отримання винагороди за свою працю.
Крім того, статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, поняття «майно» (possessions) може означати «існуюче майно» (existing possessions) або активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (див., зокрема, згадане вище рішення у справі «Компанія «Пайн Веллі Девелопментс» та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments and Others v. Ireland), п. 51; рішення у справі «Прессос Компанія Нав'єра» та інші проти Бельгії» (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium) від 20 листопада 1995 року, серія A, № 332, с. 21, п.31).
Отже, ОСОБА_1 мала «законне сподівання» на виконання Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно - діагностичний центр Деснянського району м. Києва» трьох судових рішень про поновлення її на роботі та отримання справедливої винагороди за час вимушеного прогулу, а відтак, має право вимоги, що підпадає під поняття «майно», про яке згадується у статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних, і тому, суд розгляне цю справу в світні цієї норми.
Отже, інше питання, яке також потребує вирішення у цій справі полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею першою Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою та другою статті 94 Кодексу законів про працю України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 3 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.
Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 646/3282/17 (постанова від 19.10.2021) слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах.
Відповідно до статті 14 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, якщо є потреба, то має бути вжито ефективних заходів, щоб у зручний і легко зрозумілий спосіб інформувати працівників: a) про умови нарахування належної їм заробітної плати до того, як вони стануть на роботу, і щоразу, коли ці умови змінюватимуться; b) під час кожної виплати - про складові елементи заробітної плати за кожен період, такою мірою, якою ці елементи можуть змінюватися.
Отже, саме на роботодавця покладено обов'язок доводити розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати.
Відповідно до інформації з особистого кабінету ОСОБА_1 , яка була надано до Пенсійного Фонду Комунальним некомерційним підприємством «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва, як страхувальником ОСОБА_1 , в березні 2020 року їй нараховано заробітну плату - 4969,36 гривень; в квітні 2020 року - 4763,49 гривень; в травні 2020 року - 4763,48 гривень; в червні 2020 року - 4763,48 гривень; в липні 2020 року - 4763,48 гривень; в серпні 2020 року - 4763,48 гривень; в вересні 2020 року - 4763,48 гривень,, а всього за даний період часу нараховано 33550 гривень 25 копійок.
Отже, саме даний розмір заробітної плати суд вважає на необхідне стягнути на користь заявника.
На підставі викладеного та керуючись ст. 236 КЗпП України, суд -
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати за нововиявленими обставинами ухвалу Деснянського районного суду міста Києва № 754/14783/17 (6/754/839/20) від 30 вересня 2020 року та постановити нову, якою Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-Діагностичний Центр» Деснянського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 33550 гривень 25 копійок.
В іншій частині вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлено 31 березня 2023 року.
Суддя