Справа № 754/12348/21
Провадження № 2-п/752/29/23
21 березня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2022 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
у січні 2023 року відповідач ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2022 року, яким задоволено позов АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заяву мотивував тим, що 27.05.2022 року Голосіївським районним судом м. Києва було винесено заочне рішення у справі № 754/12348/21, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за угодою про надання кредиту № 500839623 від 14.09.2020 року у розмірі 112 819,63 грн.
Вказав, що не знав про існування цієї судової справи, судові повістки та інші документи від суду не отримував, а про ухвалене судове рішення дізнався, коли з нього почали стягувати заборгованість у примусовому порядку. Також вказав, що у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості та й відсотків, оскільки він є військовослужбовцем, якого було мобілізовано до лав ЗСУ під час дії особливого стану в Україні (а.с. 62-72).
Враховуючи викладені обставини, просив поновити строк для перегляду заочного рішення та у позові банку відмовити.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 06.02.2023 року заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.03.2023 року (а.с 84).
Заявник, який в установленому порядку повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, поштова кореспонденція, направлена на адресу місця його реєстрації, котра також вказана у заяві про перегляд заочного рішення, повернута через відсутність адресата за нею.
Позивач надав заяву про розгляд заяви за його відсутності.
З матеріалів справи вбачається, що сторонам достовірно відомо про дату, час та місце даного судового засідання, а тому їх неявка, у даному разі, не перешкоджає проведенню судового засідання з розгляду вищевказаної заяви про перегляд заочного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за угодою про надання кредиту № 500839623 від 14.09.2020 року, за умовами якої відповідачу надано кредит в розмірі 92 996,06 грн. строком на 36 місяців з датою повернення кредиту -15.09.2023 року зі сплатою 32,00% річних.
Ухвалою від 22.11.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 41).
Ухвалою від 15.02.2022 року розгляд справи відкладено (а.с. 45).
27.05.2022 року у справі ухвалено заочне рішення (а.с. 50-53).
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, оскільки у матеріалах справи дані, які свідчать про необізнаність відповідача щодо наявності спору на розгляді в суді.
Разом з тим, зі змісту положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України вбачається, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом одночасно кількох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин; і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Однак, в даному випадку суд не вбачає у заяві про перегляд заочного рішення суду посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
До заяви про перегляд заочно рішення доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не додано.
Звертаючись до суду, відповідач вказав про те, що позивачем не надав належного розрахунку заборгованості, проте, вказане твердження спростовується матеріалами справи. Відповідачем не спростовано презумпції правомірності правочину, факту отримання кредиту, а такожнаявний у справі розрахунок заборгованості позивача (а.с. 10). Відповідачем не надано контррозрахунку та не платіжних документів, котрі б свідчили про погашення заборгованості чи про її інший розмір, ніж заявлений позивачем.
Посилання відповідача на положення законодавчих актів України щодо мобілізаційних питань під час проведення мобілізації в даному випадку судом також мають істотного значення для правильного вирішення справи з огляду на наступне.
З долучених відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення документів вбачається, що з 21.05.2022 року він був призваний на військову службу до Збройних Сил України (а.с. 70, 71).
Відповідно до підп. 3 п. 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014року ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підп. 3 п. 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014року та триває по теперішній час.
За змістом ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.
У ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначено, що зміст мобілізації становить переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду.
Таким чином, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду.
Водночас ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу.
Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.
Пункт 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 року у справі №522/12270/15-ц, провадження №61-21025св18.
Отже, суд надходить до висновку про те, що на відповідача поширюється дія вищезазначеної норми, а тому з 21.05.2022 року відповідачу у як військовослужбовцю Збройних Сил України проценти за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, як вбачається з поданого позивачем при зверненні до суду розрахунку заборгованості, останнім заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, зокрема, за відсотками станом на 22.07.2021 року, тобто за період, що передував виникненню у відповідача пільг, передбачених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Поняття «перегляд судового рішення» є значно ширшим ніж «оскарження судового рішення» в розумінні процесуального законодавства.
Процесуальний Закон не дає визначення терміну «поважні причини». Однак в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 по справі № 6-26370кс04 вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».
Суд при розгляді питання про поновлення пропущених строків повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити «визнати поважними причини пропуску процесуальних строків» (Ухвала ВСУ від 26.01.2006 справа № 6-7307кс04).
Статтями 286-289 ЦПК України визначено, що, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.
Заява про перегляд заочного рішення має бути розглянута протягом п'ятнадцяти днів з дня її надходження. Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто з учасників справи з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших учасників справи щодо вимог про перегляд заочного рішення.
В результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З огляду на вказане вище, суд надходить до висновку про залишення заяви відповідача без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76, 259-261, 284, 288, 353-355 ЦПК України, суд, -
заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.05.2022 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак відповідач вправі оскаржити заочне рішення суду в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.С. Хоменко