печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11684/23-к
27 березня 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 12023100060000536 від 25.03.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Кірове м. Дзержинська, Донецької області, громадянки України, українки, раніше не судимої, із середньою освітою, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_6 , підозрювана ОСОБА_4
27.03.2023 старший слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Клопотання слідчий обґрунтовує тим, що Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060000536 від 25.03.2022 за ч. 1 ст. 121 КК України.
У кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у зв'язку із чим у органу досудового розслідування виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження.
Метою та підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на думку слідчого, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а також наявність заявлених ризиків, які виправдовують тримання останнього під вартою.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав внесене клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.
Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечував, вказавши на те, що підозра пред'явлена ОСОБА_4 є передчасною, оскільки не ґрунтується на доказах, які своїй сукупності вказують на ступінь тяжкості нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, що впливає на кваліфікацію злочину. Вказані слідчим у клопотанні ризики є узагальнюючими та не мають достатнього підґрунтя. Також, вказує, що всупереч ст. 194 КПК України стороною обвинувачення не доведено обставин, що буде недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому за вказаних обставин просив відмовити в задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрювана ОСОБА_4 доводи захисника підтримала.
Вивчивши клопотання та дослідивши докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення підозрюваної, її захисника, прокурора, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Печерським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023100060000536 від 25.03.2022 за ч. 1 ст. 121 КК України.
25.03.2023 о 01 год. 00 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено їй про підозру в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя дослідив долучені до матеріалів клопотання докази, а саме: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення; протокол допиту потерпілого ОСОБА_8 ; рапорт від 25.03.2023; протокол огляду місця події від 25.03.2023; довідку № 255 від 25.03.2023; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протокол затримання ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні злочину.
З урахуванням наведених в клопотанні конкретних обставин кримінального провадження, а також доказів, які долучені до клопотання на підтвердження його вимог, слідчий суддя вважає, що зазначені обставини та надані докази, в своїй сукупності, на даній стадії кримінального провадження, підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих дій підозрюваної. При цьому, додані до клопотання докази підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла учинити кримінальне правопорушення.
Посилання захисника на те, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України є передчасною, зокрема з огляду на відсутність висновку експерта щодо визначення ступеню тяжкості нанесених потерпілому тілесних ушкоджень безумовно заслуговують на увагу, однак досудове слідство в якому здійснюється розслідування злочину триває.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовано тяжкістю злочину у якому підозрюється; ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, обґрунтований тим, що наразі не допитано всіх свідків, а тому підозрювана може вчиняти дії щодо впливу на них з метою уникнення кримінальної відповідальності та вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності її вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком на строк від п'яти до восьми років, може вдатися спроб переховуватися від органу досудового розслідування або суду, тому ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України є реальним. Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993).
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Зважаючи на те, що досудове розслідування кримінального провадження триває, у справі не допитані свідки, показання яких можуть вплинути на хід досудового розслідування злочину, слідчий суддя вважає, що ризик можливого незаконного впливу підозрюваною на свідків з метою спотворення показань є також реальним.
Водночас, з представлених захисником пояснень потерпілого вбачається те, що останній не має до підозрюваної жодних претензій, що вказує на відсутність ризику можливого незаконного впливу підозрюваною на потерпілого.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про часткову доведеність слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інший заявлений ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України містить характер припущення та належним чином не обґрунтований.
Разом із тим, слідчий суддя вважає, що в клопотанні слідчого в повному обсязі необґрунтована неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, для запобігання встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Зокрема, у клопотанні слідчий в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу посилається на тяжкість інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному чи обвинуваченому у разі визнання його вини не може бути підставою для застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В рішенні «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01.06.2006 Європейський Суд з прав людини зазначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Таким чином, з урахуванням наведеного слідчий суддя вважає, що одна лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути безумовною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор не зміг обґрунтувати, чому інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну поведінку підозрюваної під час досудового розслідування та спростувати доводи захисника підозрюваної з цих обставин.
Слідчим суддею враховується, що підозрювана ОСОБА_4 раніше не судима, із середньою освітою, офіційно не працююча, має постійне місце реєстрації та проживання.
Зазначені обставини значно зменшують існування встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
З огляду на наведене прокурором не доведено обставин, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, про неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, що є підставою в порядку ч. 4 ст. 194 КПК України для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначено у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. с) Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Реалізуючи зазначену правову позицію Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», з урахуванням наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених даних щодо особи підозрюваної, які значно зменшують існування встановлених ризиків, слідчий суддя вважає можливим до підозрюваної застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною в період з 23:00 год. до 05:00 год. залишати місце постійного проживання, із покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що буде достатнім для забезпечення її належної процесуальної поведінки та запобігання названих вище ризиків.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 181, 184, 193, 205, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , - строком до 22.05.2023 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй в період з 23:00 год. до 05:00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням надання останній невідкладної медичної допомоги та прослідування до приміщення цивільного захисту населення.
Підозрювану ОСОБА_4 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , і звільнити.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 строком до 22.05.2023 обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого, а також виконувати наступні обов'язки:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи;
- не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України.
Строк дії ухвали до 22.05.2023.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1