печерський районний суд міста києва
Справа № 757/9962/23-к
30 березня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю захисника-адвоката: ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 14.12.2022 в рамках кримінального провадження № 62019000000001771 від 19.11.2019,-
14.03.2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 14.12.2022 в рамках кримінального провадження № 62019000000001771 від 19.11.2019.
Захисник стверджує, що 21.02.2023 адвокату ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стало відомо про те, що начебто 14.12.2022, прокурором ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 6201700000000177 від 19.11.2019 складено та повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України.
Підставою для реєстрації даного провадження стала заява підозрюваного у розбійному нападі ОСОБА_7 про застосування до нього насильства працівниками поліції під час затримання.
Так, слідчим відділом - Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019110240000453 від 29.09.2019 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
16.11.2019 з 07:14 год. до 09:41 год., по місцю проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № 12019110240000453 ОСОБА_8 проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 14.11.2019.
Під час обшуку слідчим ОСОБА_8 вилучені речові докази, а також автомобіль марки «Volkswagen Caravelle», д.н.з. НОМЕР_1 , як тимчасово вилучене майно.
16.11.2019 о 09:41 год., ОСОБА_7 , затримано в порядку ст. 208 КІІК України.
Під час конвоювання затриманого слідчим в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 до Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській oбласті службовий автомобіль працівників поліції марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , та тимчасово вилучений автомобіль марки «Volkswagen Сагахеііе», д.н.з. НОМЕР_1 , в яких перебували працівники поліції та затриманий, зупинилися біля магазину «Уют» у м. Яготин, для очікування інших працівників поліції. У цей час, автомобіль марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору, під керуванням ОСОБА_9 , зупинився біля автомобілів працівників поліції, перекривши їм можливість подальшого руху. Після чого, водій ОСОБА_9 , вийшов зі свого автомобіля та підійшов до автомобіля .марки «Volkswagen Caravelle», під керуванням працівника поліції та став погрожувати їм вогнепальною зброєю, яку привів у бойову готовність. При цьому, ОСОБА_9 наказав працівникам поліції, які перебували в автомобілі марки «Volkswagen Caravelle» у форменому одязі, підняти руки оскільки відбувається їх затримання. Під час вказаних незаконних дій, ОСОБА_9 повідомив працівникам поліції завідомо неправдиву інформацію, що він є начальником поліції м. Яготин.
Розуміючи, що відносно працівників поліції, які виконують службове завдання, ОСОБА_9 вчинює злочин з використанням вогнепальної зброї, працівники спецпідрозділу «КОРД» провели його затримання. Після чого ОСОБА_9 передали співробітникам слідчо-оперативної групи, що прибула на виклик.
За даним фактом СВ Яготинеького ВП ГУНП в Київській області зареєстровано кримінальне провадження та 17.11.2019 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 355 та ч. 1 ст. 353 КК України. Під час слідства встановлено, що ОСОБА_9 є знайомим ОСОБА_7 та своїми діями намагався його звільнити.
16.11.2019 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
18.11.2019 ухвалою слідчого судді Переяслав-Хмельницього міськрайонного суду Київської області щодо ОСОБА_7 обрано запобіжний захід - тримання під вартою на строк до 15.01.2020.
31.07.2020 обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_7 скеровано до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду.
18.11.2019 під час обрання запобіжного заходу тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_7 повідомив слідчому судді, що 16.11.2019 під час затримання йому було завдано тілесні ушкодження.
Суд задовольнив клопотання підозрюваного ОСОБА_7 та направив ухвалу разом з аудіо записом судового засідання до ДБР для перевірки заявленої інформації.
19.11.2019 виконуючи ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 62019000000001771.
В 2019 році ОСОБА_10 перебував на посаді старшого оперуповноваженого УКР НП в Київській області, приймав участь у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 та в розкритті злочину, всякому обвинувачується останній.
Ознайомившись з матеріалами провадження та текстом необгрунтованого повідомлення про підозру, є підстави вважати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи з мотивів помсти, домовились з прокурором ОСОБА_11 про незаконне кримінальне переслідування працівників поліції, які приймали участь у розслідуванні кримінального провадження № 12019110240000453 від 29.09.2019.
Також адвокатом в скарзі зазначено, що прокурор ОСОБА_6 проводив розслідування не об'єктивно та однобічно, зазначив неправдиву інформацію в повідомленні про підозру, штучно створив докази обвинувачення для притягнення завідомо невинних до кримінальної відповідальності.
Крім того, прокурор ОСОБА_6 порушив порядок вручення повідомлення про підозру.
07.03.2022 після проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001771, керівник відділу ГСУ ДБР України закрив дане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину. Про закриття даного кримінального провадження слідчий повідомив прокурора ОСОБА_6 13.04.2022 о 13:35 год., шляхом направлення постанови на його електронну адресу.
Не зважаючи, що відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України прокурор може протягом двадцяти днів скасувати постанову про закриття кримінального провадження слідчим, прокурор ОСОБА_6 , 10.05.2022 виніс постанову про скасування постанови слідчого від 07.03.2022, тобто через 27 днів. Після чого особисто продовжив розслідування у даному провадженні.
Порушуючи вимоги ст. 278 КПК України, прокурор ОСОБА_6 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_12 не вручив ні в день складання, ні станом на 21.02.2023. Дані про повідомлення про підозру невідкладно до ЄРДР не вніс.
З 19.11.2019, протягом трьох років так званого розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001771, прокурор ОСОБА_6 не здійснив жодних заходів спрямованих на виклик ОСОБА_13 для проведення слідчих чи процесуальних дій, не роз'яснив його права, чим порушив процесуальний порядок вручення повідомлення, а саме: вимоги ст.ст. 40, 111, 277, 278 КПК України.
Захисник-адвокат ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали, просили задовольнити з викладених у скарзі підстав.
Прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти доводів скарги, зазначивши, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 ґрунтується на вимогах процесуального закону та складене після повного та всебічного дослідження обставин кримінального провадження.
Вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Під час розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001771 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України.
07.03.2022 після проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001771, керівник відділу ГСУ ДБР України закрив дане кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю складу злочину. Про закриття даного кримінального провадження слідчий повідомив прокурора ОСОБА_6 13.04.2022 о 13:35 год., шляхом направлення постанови на його електронну адресу.
Не зважаючи, що відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України прокурор може протягом двадцяти днів скасувати постанову про закриття кримінального провадження слідчим, прокурор ОСОБА_6 , 10.05.2022 виніс постанову про скасування постанови слідчого від 07.03.2022, тобто через 27 днів. Після чого особисто продовжив розслідування у провадженні.
Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001771 від 19.11.2019, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14 грудня 2022 року складено повідомлення про підозру за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України.
14.12.2022 прокурором ОСОБА_6 на виконання вимог ст. 278 КПК України, а також керуючись приписами ст. 135 КПК України, через канцелярію Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» було подано повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 62019000000001771 від 19.11.2019 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, який за даними слідства проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.
Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».
Обґрунтованість підозри передбачає, що об'єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як встановлено судом, підставою для повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні злочину стало твердження сторони обвинувачення, що він, перебуваючи на посаді старшого оперуповноваженого оперативно-розшукового відділу управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Київській області, будучи працівником правоохоронного органу, незважаючи на обов'язок неухильно дотримуватися норм законодавства, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, знехтував цими вимогами і умисно у складі групи осіб за попередньою змовою вчинив дії, які мали наслідком завідомо незаконне затримання та привід особи та явно виходячи за межі наданих працівниками поліції прав та повноважень, що супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру від 14.12.2022, особисто не вручалось ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та не направлялось поштовим зв'язком, а лише було подано до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», при цьому, доказів неможливості вручення повідомлення про підозру ОСОБА_4 слідчому судді не надано.
Разом з цим, станом на момент вказаної скарги до суду, до ОСОБА_4 не застосовувалось жодного запобіжного заходу та не проводилось жодної слідчої дії з моменту повідомлення про підозру.
Таким чином, повідомлення про підозру ОСОБА_4 здійснено за відсутності фактичних підстав, з якими закон пов'язує повідомлення про підозру, тобто без наявності безсумнівної системи належних до справи, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які вказують на належне вручення вказаної підозри.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Згідно з ст. 24 КПК України, держава гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно зі ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України підозрюваним, його захисником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.
Аналіз наведеної норми закону, щодо можливості оскарження повідомлення про підозру, дає підстави стверджувати, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з'ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України, одними з фундаментальних завдань кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування.
Суд зазначає, що повнота та неупередженість дослідження обставин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при проведенні досудового слідства, необхідним фактом, що забезпечує досягнення мети розслідування. Навіть незначне відхилення від цього принципу тягне за собою неможливість встановлення об'єктивної істини, як наслідок - унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при досудовому розслідуванні слідчий повинен будувати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону.
Поняття повноти та неупередженості дослідження тісно пов'язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повноти та неупередженості й навпаки.
Під повнотою розслідування розуміють з'ясування всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних, а також обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність підозрюваного. Крім цього, досудове розслідування вважається повним тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями.
Як слідчий, так і суд повинні досліджувати всі об'єктивно можливі слідчі версії, що виникають у процесі досудового і судового слідства, а не тільки ті, що підтверджують одержані достовірні дані. Якщо всі об'єктивно можливі версії, висунені слідчим або судом по кримінальному провадженню, не досліджені (не перевірені), не можна говорити про обґрунтованість підозри та законність її вручення.
Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
З огляду на зазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов'язане із наявністю підозрюваного.
Згідно ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Таким чином, аналіз змісту ч.1 ст.42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Також варто зауважити, що згідно вимог ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За приписами ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 276 КПК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.
Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Слідчий суддя погоджується із твердженнями сторони захисту, що у повідомлення про підозру відсутні підписи слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення, як це передбачає п. 8 ч. 1 ст. 277 КПК України.
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).
Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов'язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.
З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).
Таким чином, судом встановлено, що стороною обвинувачення вжито формальні заходи щодо вручення повідомлення про підозру у спосіб передбачений КПК України, що не вважається достатнім для набуття статусу підозрюваного, оскільки вказане повідомленні про підозру було направлено на наступний день, після його складання, що суперечить ч. 2 ст. 278 КПК України.
Зважаючи на викладені обставини, недотримання положень процесуального закону при повідомленні особі про підозру, тягне за собою й взагалі його відсутність, та вказує на неналежність зібраних доказів отриманих після встановлених порушень.
З огляду на вище викладене, слідчий суддя знаходить слушними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленої ОСОБА_4 підозри.
За наведених вище обставин, враховуючи, що органом досудового розслідування недотримано порядок повідомлення особі про підозру, та своє підтвердження знайшли доводи, викладені стороною захисту у поданій скарзі, зважаючи на те, що у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 не застосовувався запобіжний захід та не перевірявся статус підозрюваної особи, слідчий суддя дійшов до переконання, що скаргу слід задовольнити, а повідомлення про підозру скасувати.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 14.12.2022 в рамках кримінального провадження № 62019000000001771 від 19.11.2019 - задовольнити.
Скасувати повідомлення про підозру від 14 грудня 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК України, у кримінальному провадженні № 62019000000001771 від 19.11.2019.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1