Справа №:755/11246/22
Провадження №: 2/755/1212/23
"28" березня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Гончарука В.П.
при секретарі - Гриценку О.І.
без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -
Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь безпідставно отриману пенсію в розмірі 765247,97 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач перебуває на обліку у позивача та з 23 березня 2010 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» віл 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі № 826/18460/14 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2238 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з 28 жовтня 2014 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (в особі Ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 31 березня 2021 року у розмірі 594 541,59 грн.
Таким чином, відповідно до рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у справі № 826/18460/14 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2021 року № 178 о/с ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року поновлено на посаді начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області. У зв'язку з цим утворилась переплата пенсії за період з 28 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2021 року в розмірі
765247,97 грн.
З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування надміру виплачених коштів в сумі 765247,97 грн Управлінням на адресу відповідача було направлено листи від 07 грудня 2021 року № 2600-0505-8/195373, від 07 лютого 2022 року № 2600-0505-8/21401, проте дані листи були проігноровані та безпідставно отримані бюджетні кошти у розмірі 765247,97 грн. відповідачем повернуті не були
Позивач вважає, що вказані кошти набуті відповідачем безпідставно, а тому просить повернути їх, посилаючись на положення статей 1166, 1212 ЦК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
05 січня 2022 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому з приводу задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що що позивачем у позові не вказано, у чому саме полягають недобросовісність чи зловживання з боку відповідача, внаслідок яких йому виплачено зайві суми пенсії, та не надав жодних доказів, які б це підтверджували.
Відповідач зазначає, що навиконання судового рішення у справі № 826/18460/14 в частині, яка допущена до негайного виконання, Міністром внутрішніх справ видано наказ від 13 квітня 2021 року за№178 о/с, згідно з яким відповідача поновлено на посаді начальника ГУ МВС України в Київській області з 28 жовтня 2014 року.
Наказом міністра внутрішніх справ від 20 вересня 2021 року за №543 о/с ОСОБА_1 звільнено із органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з посади чачальника ГУ МВС України в Київській області. Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про створення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» вирішено ліквідувати УМВС України в Київській області та утворити Головне управління Національної поліції в Київській області. Отже, на час прийняття зазначеного наказу МВС про поновлення відповідача на посаді начальника ГУ МВС України в Київській області вказане Головне управління перебувало та перебуває до даного часу на стадії припинення і не здійснювало ніякої діяльності, натомість функціонувало Головне управління Національної поліції в Київській області.
Тобто, всупереч приписам норм чинного законодавства, відповідача згідно із наказом МВС від 13 квітня 2021 року було поновлено на неіснуючій на той час посаді, не запропоновано рівнозначної посади, та не допущено до фактичного виконання трудових обов'язків. Отже, виконання судового рішення в частині поновлення відповідача на роботі фактично не було закінченим, а носило лише формальний характер шляхом видання відповідного наказу, оскільки він не був допущений до виконання жодних посадових обов'язків, йому не було запропоновано взамін скороченої жодної рівнозначної посади та йому не нараховувалась і не виплачувалась заробітна плата.
Крім того, до вислуги років йому зараховано лише час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року до 06 листопада 2015 року, а за період з 07 листопада 2015 року по 20 вересня 202 року не зараховано.
Також, відповідач стверджує, що відповідача звільнено з неіснуючої посади начальника ГУ МВС України в Київській області згідно з наказом міністра внутрішніх справ від 20вересня 2021 року за №543 ще до того, як рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у справі №826/18460/14 було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року і набрало законної сили.
Лише після набрання цим судовим рішенням законної сили на його виконання 17 листопада 2021 року йому виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 574 522.46 грн., що підтверджується випискою з його особового рахунку в ПАТ АБ «Укргазбанк» за 2021 рік.
На думку відповідача ОСОБА_1 , рішення Окружного адміністративного суду м. Києва 31 березня 2021 року у справі № 826/18460/14, яке набрало законної сили уже після повторного звільнення відповідача, фактично не було виконане і він не був поновлений на службі, тому передбачені ч. 2 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» підстави для припинення виплати йому пенсії не виникли. Відповідно, у відповідача не виникав визначений статтею 60 цього Закону обов'язок повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
ОСОБА_1 пояснює, що він як пенсіонер, не допускав жодної недобросовісності чи зловживань у правовідносинах з органами ПФУ, що свідчить про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для стягнення з нього надміру виплаченої пенсії за період з 28 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2021 року, котра є єдиним джерелом його існування, та про безпідставність позовних вимог.
На підставі викладеного, відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року постановлено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
27 лютого 2023 року від представника позивача Шевчук А.Ю. до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Головного управління ПФУ в м. Києві. Позовні вимоги представник позивача підтримує, просить суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
28 березня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача, з приводу задоволення позову заперечує з підстав, наведених у відзиві.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 23 березня 2010 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» віл 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі № 826/18460/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (в особі Ліквідаційної комісії), треті особи: Професійна спілка атестованих працівників органів внутрішніх справи України, Міністерство юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу, задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 27 жовтня 2014 року №2238 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з 28 жовтня 2014 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (в особі Ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 31 березня 2021 року у розмірі 594 541,59 грн.
Постановою Шостого Апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі № 826/18460/14 залишено без змін.
Посилаючись на дане рішення суду, позивач вважає, що виплачене ОСОБА_1 пенсійне забезпечення за період з 28 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2021 року є безпідставно набутими коштами, сума яких відповідно до розрахунку, що міститься в матеріалах справи становить 765247,97 грн.
З метою досудового врегулювання питання щодо відшкодування надміру виплачених коштів в сумі 765247,97 грн Управлінням на адресу відповідача було направлено листи від 07 грудня 2021 року № 2600-0505-8/195373, від 07 лютого 2022 року № 2600-0505-8/21401.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2021 року № 178 о/с ОСОБА_1 з 28 жовтня 2014 року поновлено на посаді начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.
Наказом міністра внутрішніх справ від 20 вересня 2021 року за №543 о/с ОСОБА_1 звільнено із органів внутрішніх справ у відставку за пунктом 65 «а» (за віком).
Згідно відповіді Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 02 лютого 2022 року №4096/22-2022 на адвокатський запит встановлено, що повноваження МВС України щодо керівництва всією міліцією України припинено у зв'язку із втратою чинності законом України «Про міліцію», а запитувана інформація щодо фактичного поновлення відповідача на роботі належить до виключної компетенції ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області.
У відповіді на адвокатський запит голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 23 лютого 2022 за № 1Заз/109/12 зазначено, що після видання наказу МВС України від 13 квітня 2021 №178 о/с про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГУ МВС України в Київській області, він до виконання службових обов'язків на цій чи будь-якій іншій посаді не приступав, оскільки з 07 листопада 2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність, ліквідовані територіальні органи МВС не забезпечували виконання визначених законом функцій, а посади у цих органах в установленому порядку ліквідовані. Таким чином, поновлений працівник міліції на неіснуючій посаді не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також не міг виконувати службові обов'язки за посадою, тому нарахування та виплата грошового забезпечення відповідачу не здійснювались, єдиний внесок на загальнобов'язкове державне соціальне страхування нараховано і сплачено лише на суму виплаченого ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, до вислуги років йому зараховано лише час вимушеного прогулу за період з 28 жовтня 2014 року по 06 листопада 2015, а за період з 07 листопада 2015 року по вересня 2021 року - не зараховано.
Відповідно до частини першої статті50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічні за змістом правові норми містяться у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на підставі якого відповідачу призначена і виплачується пенсія.
Згідно із статтею 60 цього Закону пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженийпостановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року №374/7695.
Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім'ї тощо.
Таким чином, необхідною умовою повернення надмірно виплачених сум пенсій є, зокрема, зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно з частиною першою статті 1212ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зважає на те, що законодавством України встановлений вичерпний перелік підстав для стягнення надмірно сплачених коштів з одержувача.
Правовою позицією Верховного Суду України 22 січня 2014 року за результатами розгляду справи № 6-151цс13 визначено, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз. 2 частини першої статті1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
Крім того правовою позицією Верховного Суду України від 2 липня 2014 року за результатами розгляду справи № 6-91цс14 визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Отже, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, відповідно до якої не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом. за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.
При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується.
Зазначене узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду: від 31 січня 2019 року (справа №554/6495/17-ц), від 31 жовтня 2019 року (справа №607/657/17), від 20 березня 2019 (справа №345/1493/17-ц).
У постанові Верховного суду від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а зроблено наступний висновок: «Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.
При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-IV та статтею 103 Закону №1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії).
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв'язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, (частина друга статті 77 ЦПК України).
Зміст статті89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, законом саме на позивача покладено процесуальний обов'язок доведення наявності вказаних вище порушень зі сторони пенсіонера та його вини у надмірній виплаті пенсії.
Проте, незважаючи на вказані вимоги частини першої статті 81 ЦПК украни, позивачем не подано жодного доказу на підтвердження вини відповідача у тому, що йому, ніби то, надміру виплачувалась пенсія та/чи існування зі сторони відповідача будь-яких зловживань, фактів подання недостовірної інформації чи неподання відповідної інформації.
Жодної недобросовісності з боку набувача пенсії позивачем не доведено, доказів на підтвердження такого не надано.
Крім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справах «Пінкова проти Чеської Республіки», «Гаші проти Хорватії». «Тріо проти Хорватії».
Позивач, з посиланням на статтю ст. 1166 ЦК України зазначає, що він звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди.
Викладена позивачем позиція є помилковою, оскільки згідно пункту 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З наведеної норми вбачається, що підставою для відшкодування шкоди є неправомірні дії (бездіяльність) особи яка її завдала. Проте позивач не зазначив та не довів доказами в чому полягали неправомірні дії (бездіяльність) відповідача.
Сукупність вищезазначених обставин свідчить про наступне: переплата по пенсії не виникла внаслідок приписів Закону.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав відповідачу недостовірні дані під час нарахування та виплати йому пенсії.
На підставі наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних не встановлено.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Керуючись статтею 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтями 1166, 1212, 1215 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 81, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, - відмовлено.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: