ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1066/23
провадження № 1-кп/753/1061/23
"28" березня 2023 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Житомирської області, громадянина України, непрацюючого, без визначеного місця реєстрації на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, востаннє 2 червня 2021 року Богунським районним судом м. Житомира за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_5 ,
ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, 28 листопада 2022 року приблизно о 18 год. 20 хв., знаходячись в приміщенні магазину «Велика Кишеня», що в м. Києві по вул. П. Григоренка, 26, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно та таємно, шляхом вільного доступу викрав належне ТОВ «ФУДКОМ» майно на загальну суму 1826 грн. 64 коп., а саме, цигарки «Kent Blue 6», у кількості 10 шт., загальною вартістю 627 грн. 12 коп., цигарки «Camel» у кількості 10 шт., загальною вартістю 619 грн. 36 коп., цигарки «Winston balanced blue» у кількості 10 шт., загальною вартістю 580 грн. 16 коп.
Після цього, ОСОБА_2 , утримуючи вказане майно при собі під курткою, в яку був одягнений, пройшов повз каси не розрахувавшись, проте кримінальне правопорушення не зміг довести до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони біля виходу з магазину.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що наприкінці листопада 2022 року приблизно о 18 год. 30 хв. він зайшов до магазину «Велика Кишеня», що м. Києві по вул.. Григоренка. Оскільки йому потрібні були кошти для того щоб повернутись додому, він викрав 3 блоки цигарок марки «Kent», «Camel», «Winston», загальною вартістю приблизно 1860 грн. Вказані цигарки він поклав собі під куртку та направився до виходу, не розрахувавшись. Проте закінчити свої дії до кінця не зміг, оскільки його затримала охорона на виході.
Вартість, кількість, перелік викраденого, так як воно зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_2 не оспорює, розумів, що вчиняє крадіжку, однак на той момент в нього не було грошей, а тому викрадене хотів продати.
У вчиненому щиро розкаявся, жалкує про скоєне, просив суворо не карати.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та захисник не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно в умовах воєнного стану.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, обставини вчинення правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив та вчинив новий умисний аналогічний злочин, за даними облікової документації не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, не працює, відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире каяття у вчиненому, що судом визнається як обставина, яка пом'якшує покарання, уважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі. Саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.
Підстав для застосування до обвинуваченого ст. 75 КК України, як про це просив захисник, суд не вбачає, оскільки його виправлення, ураховуючи викладене, а також те, що останній раніше вже звільнявся від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову продовжив вчиняв кримінальні правопорушення, що свідчить про те, що він вперто не бажає стати на шлях виправлення, можливо лише за умови його ізоляції від суспільства.
Крім того, в судових дебатах прокурор просив визнати обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, - рецидив злочину.
Між тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.
Також, згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 7 «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК як повторність, так і рецидив злочинів суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.
Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для визнання обтяжуючою обставиною - рецидив злочину.
Також, в судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання до вступу вироку в законну силу змінити ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання для вирішення соціально побутових питань, та у зв'язку з відсутністю вказаних раніше ризиків.
Вирішуючи клопотання прокруора про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу, то суд уважає за необхідне зазначити наступне
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення з-під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення «Єлоев проти України», «Фельдман проти України»).
Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Суд ураховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення, однак потребу подальшого позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (рішення Мамедов проти Росії).
Крім того, у судовому засіданні прокурором було зазначено про відсутність ризику у виді переховування та впливу на потерпілого чи свідків, оскільки кримінальне провадження закінчено. Останній просив йому надати час для вирішення соціально - побутових питань, запевняв, що не буде уникати покарання.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення клопотання прокурора, змінивши обвинуваченому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Долю речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.
Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 вираховувати з дня його фактичного затримання, після вступу вироку в законну силу.
Зарахувати в строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 28 листопада 2022 року до 28 березня 2023 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Обвинуваченого ОСОБА_2 звільнити з під варти в залі суду негайно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що в разі невиконання ним покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорстокий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Речові докази по справі: цигарки «Kent Blue 6», у кількості 10 шт., цигарки «Camel» у кількості 10 шт., цигарки «Winston balanced blue», у кількості 10 шт. - залишити у власності ТОВ «ФУДКОМ», лазерний диск - залишити зберігати при матеріалах справи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського Апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1