31.03.2023 року м.Дніпро Справа № 904/3492/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 (суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/3492/22
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Одеса
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість", м. Дніпро
про стягнення 408 009,60 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 363 480,00 грн., що складають суму штрафу та 44 529,60 грн. - провізної плати.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у квітні 2022 року зі станції Бучач Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" здійснило відправлення вагонів №№ 60628815, 65246407, 67891838, 63196646 згідно накладних №№ 37362183, 37362191 на станцію призначення Кам'янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ "Камет-Сталь".
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі №904/3492/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Гірничодобувальна Промисловість» на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 363 480,00 грн. - штрафу, 44 529,60 грн. - провізну плату, 6 120,15 грн. - судового збору.
Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що у квітні 2022 року зі станції Бучач Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" здійснило відправлення вагонів №№ 60628815, 65246407, 67891838, 63196646 згідно накладних №№ 37362183, 37362191 на станцію призначення Кам'янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ "Камет-Сталь".
В спірних накладних відповідачем було зазначено наступну масу вантажу: у вагоні № 60628815 - 69900 кг, у вагоні № 65246407 - 68950 кг, у вагоні № 67891839 - 68950 кг, у вагоні № 63196646 - 70000 кг.
Під час перевезення на станції Подільська було здійснено контрольне зважування зазначених вагонів на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізними документами, про що 05.04.2022 складено комерційні акти №№ 406802/6, 406802/7, 406802/8,406802/10.
Відповідно до комерційного акту № 406802/6 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 60628815 склала 78100 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 8200 кг та більше вантажопідйомності вагону на 8100 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Відповідно до комерційного акту № 406802/7 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 65246407 склала 75100 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 6150 кг та більше вантажопідйомності вагону на 6100 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Відповідно до комерційного акту № 406802/8 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 67891838 склала 78600 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 9650 кг та більше вантажопідйомності вагону на 9600 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Відповідно до комерційного акту № 406802/10 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 63196646 склала 75800 кг, що більше ніж зазначено в накладній та більше вантажопідйомності вагону на 5800 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Як зазначено в комерційних актах №№ 406802/6, 406802/7, 406802/8,406802/10 від 05.04.2022 зважування вагонів проводилось комерційним агентом Вдовиченко І.С. в присутності ДС Ратнер О.А., ДСГ Коваленко Д.Г. та ДСМ Борденюка О.Ю.
Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний вантажовідправником, про що було складено відповідний акт № 12 від 07.04.2022
Враховуючи різницю між масою вантажу, що вказана відправником у залізничній накладній (перевізному документі), та виявленою і засвідченою комерційними актами масою вантажу, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену у перевізному документі масу вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якого становить 363 480,00 грн.
Крім того, за перевезення надлишку вантажу в спірних вагонах від станції відправлення до станції Подільська, де надлишок вантажу був вивантажений, що підтверджується актами загальної форми №№ 12, 14 від 07.04.2022 позивач донарахував провізну плату у сумі 44 529,60 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Оскільки матеріалами справи встановлено неправильне зазначення відповідачем відомостей про масу вантажу в спірних накладних, господарський суд дійшов висновку, що на підставі ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у вагонах правомірно нараховано відповідачу штраф в сумі 363 480,00 грн., що становить 5-ти кратний розмір провізної плати та 44 529,60 грн. - добору провізної плати.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 363 480,00 грн. грн. штрафу за невірно зазначену масу вантажу та 44 529,60 грн. - добору провізної плати, є обґрунтованими та підлягають до примусового стягнення.
Щодо заявленого клопотання відповідач про зменшення розміру штрафу до 72 696,00 грн., відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд ,місцевий господарський суд виходив з того, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин.Ззазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17. Наведені в клопотанні відповідача обставини, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаними рішеннями, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь Позивача штраф у розмірі однієї провізної плати в сумі 72 696,00 грн та провізну плату в сумі 3 802,80 грн.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:
- щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. З ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві, в тому числі, господарському судочинстві.
- Відповідач, в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафу, звертав увагу суду першої інстанції на наявність інших обставин, що мають істотне значення, а саме те, що вартість вантажу (доломіт сирий металургійний фракції 20-50мм), що перевозився у вагонах №№ 60628815, 65246407, 67891838, 63196646 складає 265,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, в підтвердження чому надав відповідну довідку (оригінал довідки від 14.11.2022 № 124 наявний в матеріалах справи).
Загальна вартість усього перевезеного вантажу складала 73 617, 00 грн. без ПДВ. при цьому заявлена сума штрафу 363 480,60 грн. і це без урахування вже одержаної Позивачем провізної плати за перевезення цього самого вантажу в сумі 72 696,00 грн.
Фактично розмір штрафу складає близько 500% від вартості вантажу, не враховуючи вже одержану Позивачем вказану вище суму провізної плати.
В результаті наданих послуг, Відповідач не лише не отримав дохід, а взагалі фактично отримав збитки в сумі близько пів мільйона гривень (500 000 грн.), що фактично позбавляє Відповідача отримання будь-якої економічної вигоди від господарської операції.
Стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.
- Позивач в процесі розгляду справи не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого Відповідачем порушення, а саме невірного визначення у перевізному документі маси вантажу, не надав доказів спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин, тоді як стягнення штрафу в п'ятикратному розмірі від ціни перевезення за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим у даному випадку.
- стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати лише за сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній, не може вважатись розумним та справедливим, у зв'язку із чим, вважаємо, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав та неможливості зменшення розміру зазначеного штрафу до однієї провізної плати (72 696,00 грн.) та, як наслідок, про повне задоволення позовних вимог AT "Українська залізниця" в частині стягнення з ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» штрафу в розмірі 363 480 грн.
- суд першої інстанції, застосовуючи норми права до спірних правовідносин, не повинен був посилатися на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17 про те, що Статутом не передбачено можливість зменшення розміру штрафу, оскільки у вирішенні питання щодо можливості застосування ст.233 ГК України та ч.З ст.551 ЦК України в спірних правовідносинах є релевантними правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, а також в постанові від 29.04.2021 у справі №905/1450/20 щодо необхідності можливості зменшення розміру штрафу у кожному конкретному випадку.
- невідповідність заявленої та фактичної маси вантажу, через що Позивач просить суд стягнути з Відповідача (відправника) занадто великий штраф не має для Позивача ніякого компенсаторного характеру; на стягуваних штрафах Позивач не будує фінансові показники своєї діяльності, а для Відповідача сплата штрафів заявленою до стягнення сумою грошових коштів є значним фінансовим навантаженням, яке у нинішній ситуації в країні перетворюється на невиправданий фінансовий тягар, а не виконує свою дисциплінуючу функцію у господарських відносинах, як то має бути.
Відповідачем доведено винятковість обставин, що мають істотне значення і з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафу, у зв'язку з чим прошу суд апеляційної інстанції вважати, наведені в цій апеляційній скарзі доводи, окремим клопотанням про зменшення суми штрафу до розміру однієї провізної плати - 72 696,00 грн. ((4 вагони х 18 174,00 грн. (провізна плата)).
- не погоджуючись з сумою провізної плати, яку Позивач заявив до стягнення, Відповідач у відзиві на позов надав власний контррозрахунок, згідно якого сума донарахованої провізної плати повинна складати 3 802,80 грн. з ПДВ.
В оскаржуваному рішені не має жодного посилання на підставі чого та (або) з яких міркувань суд відхилив доводи Відповідача чи спростував такі, а мотивувальна частина рішення не містить правового обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" не надано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: Антонік С.Г., Березкіна О.В.
Ухвалою суду від 10.01.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/3492/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
13.01.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3492/22.
Ухвалою суду від 18.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі №904/3492/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
У квітні 2022 року зі станції Бучач Львівської залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" здійснило відправлення вагонів №№ 60628815, 65246407, 67891838, 63196646 згідно накладних №№ 37362183, 37362191 на станцію призначення Кам'янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПрАТ "Камет-Сталь".
В спірних накладних відповідачем було зазначено наступну масу вантажу: у вагоні № 60628815 - 69900 кг, у вагоні № 65246407 - 68950 кг, у вагоні № 67891839 - 68950 кг, у вагоні № 63196646 - 70000 кг.
Під час перевезення на станції Подільська було здійснено контрольне зважування зазначених вагонів на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізними документами, про що 05.04.2022 складено комерційні акти №№ 406802/6, 406802/7, 406802/8,406802/10.
Відповідно до комерційного акту № 406802/6 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 60628815 склала 78100 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 8200 кг та більше вантажопідйомності вагону на 8100 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Відповідно до комерційного акту № 406802/7 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 65246407 склала 75100 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 6150 кг та більше вантажопідйомності вагону на 6100 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Відповідно до комерційного акту № 406802/8 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 67891838 склала 78600 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 9650 кг та більше вантажопідйомності вагону на 9600 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Відповідно до комерційного акту № 406802/10 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 63196646 склала 75800 кг, що більше ніж зазначено в накладній та більше вантажопідйомності вагону на 5800 кг, вагон прибув у технічно справному стані.
Як зазначено в комерційних актах №№ 406802/6, 406802/7, 406802/8,406802/10 від 05.04.2022 зважування вагонів проводилось комерційним агентом Вдовиченко І.С. в присутності ДС Ратнер О.А., ДСГ Коваленко Д.Г. та ДСМ Борденюка О.Ю.
Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний вантажовідправником, про що було складено відповідний акт № 12 від 07.04.2022
Враховуючи різницю між масою вантажу, що вказана відправником у залізничній накладній (перевізному документі), та виявленою і засвідченою комерційними актами масою вантажу, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену у перевізному документі масу вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якого становить 363 480,00 грн.
Крім того, за перевезення надлишку вантажу в спірних вагонах від станції відправлення до станції Подільська, де надлишок вантажу був вивантажений, що підтверджується актами загальної форми №№ 12, 14 від 07.04.2022 позивач донарахував провізну плату у сумі 44 529,60 грн., що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, у відповідності до вимог частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин виявлення невідповідністі маси вантажу, яке було встановлено під час перевезення на станції Подільська в ході контрольного зважування вагонів на справних повірених вагонних вагах та було виявленопорівняно з перевізними документами, про що 05.04.2022 складено комерційні акти №№ 406802/6, 406802/7, 406802/8,406802/10. Відповідно до комерційного акту № 406802/6 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 60628815 склала 78100 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 8200 кг та більше вантажопідйомності вагону на 8100 кг, вагон прибув у технічно справному стані. Відповідно до комерційного акту № 406802/7 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 65246407 склала 75100 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 6150 кг та більше вантажопідйомності вагону на 6100 кг, вагон прибув у технічно справному стані. Відповідно до комерційного акту № 406802/8 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 67891838 склала 78600 кг, що більше ніж зазначено в накладній на 9650 кг та більше вантажопідйомності вагону на 9600 кг, вагон прибув у технічно справному стані. Відповідно до комерційного акту № 406802/10 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 63196646 склала 75800 кг, що більше ніж зазначено в накладній та більше вантажопідйомності вагону на 5800 кг, вагон прибув у технічно справному стані. Як зазначено в комерційних актах №№ 406802/6, 406802/7, 406802/8,406802/10 від 05.04.2022 зважування вагонів проводилось комерційним агентом Вдовиченко І.С. в присутності ДС ОСОБА_1 , ДСГ Коваленко Д.Г. та ДСМ Борденюка О.Ю. Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний вантажовідправником, про що було складено відповідний акт № 12 від 07.04.2022.
Згідно зі статтею 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 909 ЦК України та частиною першою статті 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до частини третьої статті 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 920 ЦК України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною п'ятою статті 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №863/5084 (далі - Правила).
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з частиною першою статті 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів встановлено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок заповнення залізничної накладної на перевезення вантажу. При цьому у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна інформація; неправильне зазначення адреси вантажоодержувача вважається порушенням.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
При цьому, місцевий господарський суд правомірно врахував висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17, де зазначено таке. "Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена статтями 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено".
При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу , колегія суддів апеляційного господаського суду звертається до правоої позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2018 №906/434/17, згідно якої:
ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України (в редакції до 15.12.2017 року), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим
ч.2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 року за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.
Відповідно до п. 15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Статтями 1, 16 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 року №232 транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.
Статтями 2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року №273 (зі змінами) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.
При застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.
У даному випадку штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, встановленого залізницею на станції призначення або під час перевезення, відтак, самостійне виявлення порушення відповідачем, а також відносини між вантажовідправником та вантажоодержувачем, які мали місце після виявлення порушення і його виправлення залізницею, не надають суду підстав для зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, враховуючи інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку; суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що на думку позивача, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.
Відтак, зменшення розміру штрафу здійснюється на розсуд суду, однак, у спірних правовідносинах, докази, додані до відзиву на позовну заяву (а.с. 57-62) не доводять винятковісті обставин, з якими закон пов'язує можливість зменшити розмір штрафу.
Доводи апеляційної скарги в частині: « …Відповідач, в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафу, звертав увагу суду першої інстанції на наявність інших обставин, що мають істотне значення, а саме те, що вартість вантажу (доломіт сирий металургійний фракції 20-50мм), що перевозився у вагонах №№ 60628815, 65246407, 67891838, 63196646 складає 265,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, в підтвердження чому надав відповідну довідку (оригінал довідки від 14.11.2022 № 124 наявний в матеріалах справи).
Тобто, загальна вартість усього перевезеного вантажу складала 73 617, 00 грн. без ПДВ. при цьому заявлена сума штрафу 363 480,60 грн. і це без урахування вже одержаної Позивачем провізної плати за перевезення цього самого вантажу в сумі 72 696,00 грн.
Отже, фактично розмір штрафу складає близько 500% !!! від вартості вантажу, не враховуючи вже одержану Позивачем вказану вище суму провізної плати.
Таким чином, в результаті наданих послуг, Відповідач не лише не отримав дохід, а взагалі фактично отримав збитки в сумі близько пів мільйона гривень (500 000 грн.), що фактично позбавляє Відповідача отримання будь-якої економічної вигоди від господарської операції.
Відтак, стягнення штрафу у заявленому розмірі не відповідатиме критерію співмірності.
Також, в якості винятковості такого випадку, слід врахувати, що даний штраф не є договірним, а особа, яка встановила п'ятикратний штраф від провізної плати за відповідні порушення та затвердила Статут залізниць України, є Кабінет Міністрів України, який одночасно є акціонером залізниці. В Єдиному державному реєстрі судових рішень існують судові рішення, які свідчать про наміри оскарження суб'єктами господарювання вказаної норми, проте в задоволенні таких позовів відмовлено через пропуск строків на оскарження та не доведення порушення прав скаржника.
Але, суд першої інстанції, не врахував діюче правило ч. З ст. 551 ЦК України, а саме для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, вправі був зменшити розмір неустойки, за наявності вказаних вище обставин, які мають істотне значення.
При цьому, Позивач в процесі розгляду справи не довів ані настання, ані обґрунтовану можливість настання будь-яких негативних наслідків від вчиненого Відповідачем порушення, а саме невірного визначення у перевізному документі маси вантажу, не надав доказів спричинення збитків залізниці чи іншим учасникам господарських відносин, тоді як стягнення штрафу в п'ятикратному розмірі від ціни перевезення за лише сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній не може вважатись розумним та справедливим у даному випадку.
Відтак, за наявності вказаних вище обставин, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати вочевидь перетворюється на несправедливо непомірний тягар для Відповідача (боржника) та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків Позивача (кредитора), та не спрямовано на розумне стимулювання боржника виконувати зобов'язання.
Отже, стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати лише за сам факт невірного зазначення особою маси вантажу в накладній, не може вважатись розумним та справедливим, у зв'язку із чим, вважаємо, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відсутності підстав та неможливості зменшення розміру зазначеного штрафу до однієї провізної плати (72 696,00 грн.) та, як наслідок, про повне задоволення позовних вимог AT "Українська залізниця" в частині стягнення з ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» штрафу в розмірі 363 480 грн…
… Також, в обгрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафу, Відповідач просив суд врахувати і наявність інших обставин, що настали внаслідок триваючого воєнного стану на території України та негативно відбилося на економіці країни, на веденні бізнесу та на його доходах, що не потребує доказування.
Внаслідок дії воєнного стану, для нашого підприємства склалася складна ситуація, що, фактично призвела до зупинки господарської діяльності ТОВ ВК «Гірничодобувна промисловість» та, як наслідок, спочатку, з 05 березня 2022 року було оголошено простій на підприємстві, а в подальшому, через тривалість вказаних вище обставини, Відповідач вимушений був призупинити дію трудових договорів з більшою частиною своїх штатних працівників (ікопії відповідних наказів наявні в матеріалах справи).
Весь цей час (період воєнного стану) Відповідач докладає усіх зусиль для збереження робочих місць, виплати заробітної плати, сплати податків та утримання основних процесів забезпечення життєдіяльності підприємства.
Зазначені обставини, безпосередньо впливають на здійснення господарської діяльності Відповідачем та виникли не з його вини.
Унеможливлення нормального функціонування підприємства Відповідача під час дії воєнного стану в Україні та внаслідок ворожої агресії безумовно є причиною погіршення його фінансового становища, що має істотне значення.
Однак і ці обставини, судом першої інстанції залишені поза увагою.
Окрім зазначеного, прошу суд апеляційної інстанції врахувати те, що невідповідність заявленої та фактичної маси вантажу, через що Позивач просить суд стягнути з Відповідача (відправника) занадто великий штраф не має для Позивача ніякого компенсаторного характеру; на стягуваних штрафах Позивач не будує фінансові показники своєї діяльності, а для Відповідача сплата штрафів заявленою до стягнення сумою грошових коштів є значним фінансовим навантаженням, яке у нинішній ситуації в країні перетворюється на невиправданий фінансовий тягар, а не виконує свою дисциплінуючу функцію у господарських відносинах, як то має бути.
Враховуючи викладене, вважаю, що Відповідачем доведено винятковість обставин, що мають істотне значення і з якими закон пов'язує можливість зменшення розміру штрафу, у зв'язку з чим прошу суд апеляційної інстанції вважати, наведені в цій апеляційній скарзі доводи, окремим клопотанням про зменшення суми штрафу до розміру однієї провізної плати - 72 696,00 грн. ((4 вагони х 18 174,00 грн. (провізна плата))…» відхиляються як такі, що носять характер оціночних суджень.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у справі № 904/3492/22 ухвалена місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18, від 29.04.2021 у справі №905/1450/20, №905/725/17, №905/1180/17, №905/1243/17, №905/64/18, №905/1742/18, №910/1526/19. у справі №905/343/20, від 07.09.2020 у справі №905/302/20, оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Згідно з пунктом 5.5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Відповідно до Акту про надлишок вантажу доломит сирий в вагонах № 67891838, 63196646 по відправці 37362191, в вагонах № 60628815, 65246407 по відправці 37362183 від 07.04.2022р.:
«… 07.04.2022 після усунення комерційної несправності (відвантаження надлишку вантажу у машину), було проведено зважування на справних повірених статичних вагонних вагах ст.Подільськ ВВ-150Е-143 вагонів №67891838,63196646, 60628815,65246407 де вага склала в вагоні 65246407 брутто 91900 кг, тара 23000 кг, нетто 68900 «кг, вантажопідйомність вагона 69,00 ,в вагоні 60628815 брутто 93150 кг, тара 23300 кг, нетто 69850 кг, вантажопідйомність вагона 70,00 т , в вагоні 63196646 брутто 93100 кг, тара 23200 кг, нетто 69900 кг, вантажопідйомність вагона 70,00 т , в вагоні 67891838 брутто 90700 кг, тара 21900 кг, нетто 68800 кг, вантажопідйомність вагона 69,00 т,
Надлишок вантажу на станції Подільськ був відвантажений та забраний вантажовідправником ТОВ ВК « Гірничодобувна промисловість» (а.с. 15).
Відповідно до тексту позовної заяви « … залізницею було донараховано провізну плату за перевезення надлишку вантажу в спірних вагонах від станції відправлення до станції Подільськ, де надлишок вантажу був вивантажений, в сумі 44 529,60 грн.. що підтверджується актами загальної форми від 07.04.2022 №№12, 14 (додаються)…»
Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України (абзац перший статті 57 Статуту).
Пунктом 1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Відповідно до наданих актів загальної форми №№ 12 та 14 від 07.04.2022 позивачем донараховану провізну плату у сумі 44 529,60 грн. за перевезення надлишку вантажу в спірних вагонах від станції відправлення до станції Подільська, де надлишок вантажу був вивантажений.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що: « …апелянт не погоджується з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 44 529,60 грн. з ПДВ добору провізної плати за перевезення виявленого надлишку вантажу (доломіт сирий металургійний) в кількості 29,8 тон, оскільки судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, при цьому оцінка іншим важливим обставинам справи, на які звертав увагу Відповідач судом не надана.
Відтак, оскаржуване судове рішення в цій частині вимог є незаконним, необгрунтованим, ухваленим при невірному застосуванні норм матеріального та при порушенні норм процесуального права
Так, у відзиві на позовну заяву, Відповідач вказував, що в матеріалах справи не має жодного посилання на нормативний акт, яким Позивач керувався, як на підставу донарахування (добору) провізної плати, у випадках виявлення надлишку вантажу у вагоні, а також встановлений порядок розрахунку цих послуг.
Зі змісту актів загальної форми, наданих Позивачем до позову вбачається, що провізну плату за виявлений надлишок вантажу в загальній кількості 29,8 тон, на думку Позивача повинна розраховуватися таким чином, що ці 29,8 тон вантажу повинні перевозитися чотирма вагонами з вантажопідйомністю 69 т. А чому, в даному випадку, не може та не повинна нараховуватися плата за перевезення цієї кількості вантажу одним вагоном?
Не погоджуючись з сумою провізної плати, яку Позивач заявив до стягнення, Відповідач у відзиві на позов надав власний контррозрахунок, згідно якого сума донарахованої провізної плати повинна складати 3 802,80 грн. з ПДВ.
В оскаржуваному рішені не має жодного посилання на підставі чого та (або) з яких міркувань суд відхилив доводи Відповідача чи спростував такі, а мотивувальна частина рішення не містить правового обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом…» відхиляються як такі, що не містять в собі посилань на положення Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту) на підставі яких відповідач дійшов до відповідного висновку, і які б могли бути перевірені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі №904/3492/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 9 180,22 грн. (а.с.81) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі №904/3492/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 у справі №904/3492/22 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 9 180,22 грн. покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" (49010, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, код ЄДРПОУ 31261769).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя С.Г. Антонік
Суддя О.В. Березкіна