Постанова від 20.03.2023 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Харків Справа № 913/266/20(913/23/22)

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" (вх. №93 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/23/22)

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" (місцезнаходження: вул. Кульпарківська, буд. 151, м. Львів, 79071)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про стягнення 36916 грн 85 коп.

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство,-

УХВАЛИЛА:

Мале приватне підприємство "Фірма "Автолюкс" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського рахунку від 25.12.2012 в розмірі 36916 грн 85 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" умов договору про розміщення банківського рахунку від 25.12.2012.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/23/22) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, а тому позовні вимоги Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" грошових коштів за договором банківського рахунку є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Мале приватне підприємство "Фірма "Автолюкс" з відповідним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що розгляд даної справи здійснювався Господарським судом Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За твердженням апелянта, при розгляді даного спору суд першої інстанції 1)вийшов за межі строку розгляду справи, визначеного процесуальним законодавством, 2)не здійснював своєчасного реагування на дзвінки, запити представника Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" щодо руху справи. Відповідні обставини, за позицією сторони, призвели до неможливості своєчасного подання до суду першої інстанції Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" клопотання про заміну відповідача у справі, а саме Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а відтак і прийняття неправильного рішення у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2023 поновлено Малому приватному підприємству "Фірма "Автолюкс" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/22/22), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" (вх. №93 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/23/22), призначено розгляд апеляційної скарги Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" (вх. №93 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/23/22) на 20.03.2023 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131, запропоновано учасникам справи подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд,явку представників учасників справи визнано необов'язковою, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи № 913/266/20(913/23/22).

У судове засідання, яке відбулось 20.03.2023, представники сторін не з'явились.

Від представника Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав зайнятості в іншому судовому засіданні.

Частинами 11,12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів враховує, що явка сторін не визнавалась обов'язковою. При цьому представник Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" не зазначив про надання ним додаткової інформації по суті спору в наступному судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що адвокат повинен належним чином здійснювати організацію власної робочої діяльності, зокрема планування робочого графіка.

Відповідно до норм ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Ураховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом врахований принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

За таких обставин колегія суддів вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" про відкладення розгляду справи.

Одночасно колегія суддів встановила заявлення в апеляційній скарзі Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" клопотання про заміну відповідача у справі.

В обгрунтуванні даного клопотання сторона вказує, що розгляд даної справи здійснювався Господарським судом Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. За твердженням апелянта, при розгляді даного спору суд першої інстанції 1)вийшов за межі строку розгляду справи, визначеного процесуальним законодавством, 2)не здійснював своєчасного реагування на дзвінки, запити представника Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" щодо руху справи.

Відповідні обставини, за позицією сторони, призвели до неможливості своєчасного подання до суду першої інстанції Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" клопотання про заміну відповідача у справі, а саме Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

З приводу зазначеного клопотання колегія суддів зазначає про таке.

За змістом статті 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.

Таким чином, заміна первісного відповідача належним відповідачем здійснюється судом першої інстанції за наслідками подання такого клопотання позивачем.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 119 ГПК України відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На стадії апеляційного перегляду перегляду, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача, або в разі доведення особою об'єктивної неможливості подання такої заяви у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що Мале приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" було обізнано з приводу відкриття провадження у даній справі, а відтак мало можливість подання клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду першої інстанції.

Втім зазначене не було реалізовано з боку Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс".

З наданих стороною запитів щодо отримання інформації про стан руху справи не вбачається наявність відомостей як про намагання сторони надати клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, так і подання такого клопотання.

Таким чином, Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" не надано доказів існування обставин, які унеможливили своєчасне подання такого клопотання до суду першої інстанції, а відтак і поважність причин пропуску строку подання клопотання до суду першої інстанції.

За вимогами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" пропущено строк на подання клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем та не надано доказів поважності пропуску строку на подання даного клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доцільність залишення даного клопотання без розгляду.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.

25.12.2012 між Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" (далі - клієнт) та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - банк) укладено договір банківського рахунку без номеру, відповідно до якого банком було відкрито клієнту рахунок № НОМЕР_1 .

23.07.2013 укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору банківського рахунку № 26003009665001 від 25.12.2012, відповідно до якого було внесено зміни до договору, а саме в п. 1.1. договору номер рахунку 26003009665001 змінено на 26002134100074 (п. 1 договір про внесення змін та доповнень № 1).

Відповідно до квитанції за рахунком № 26002134100074 від 30.10.2015 вихідний залишок на рахунку становить 36916 грн 85 коп.

У відповідь на лист Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" № 02 від 21.01.2016 щодо включення Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" до списку кредиторів уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Украінбанк" Білою І.В. було надано лист №1136/0/2-16 від 08.02.2016, у якому зазначено, що подана заява є передчасною і не може бути задоволена.

07.06.2018, як зазначає позивач, ним була направлена претензія № 1 про повернення грошових коштів на суму 36916 грн 85 коп. до відповідача, однак останній свої зобов'язання за договором щодо повернення грошових коштів позивачу не виконав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Предмет позову полягає у стягненні з Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", як банку, коштів за договором банківського рахунку, відповідно до умов якого банком було відкрито клієнту рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до квитанції за рахунком № 26002134100074 від 30.10.2015 вихідний залишок на рахунку становить 36916 грн 85 коп.

07.06.2018 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 про повернення грошових коштів на суму 36916 грн 85 коп., однак свої зобов'язання за договором щодо повернення грошових коштів позивачу відповідач не виконав.

23.02.2022 Мале приватне підприємство "Фірма "Автолюкс" звернулось до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою без номеру про включення Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" до реєстру учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо вкладу за банківським рахунком № НОМЕР_2 на суму 36916 грн 85 коп. та здійснити виплату гарантованої суми відшкодування вкладу за банківським рахунком № НОМЕР_2 , розміщеним в Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційна компанія".

08.04.2022 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано лист-відповідь № 49-3294/22, у якому вказано, що в результаті судових рішень заблоковано роботу банку, зупинено виплати коштів вкладникам, продаж активів банку та розрахунки з кредиторами.

Разом з тим варто зазначити таке, 01 жовтня 2015 року Правлінням Національного Банку України прийнято Постанову №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" строком на 180 днів.

24 грудня 2015 року Правлінням Національного Банку України прийнято Постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22 березня 2016 року Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

13 липня 2016 року наглядовою радою ПАТ "Український інноваційний банк" ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено "діяльність комерційних банків", за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Державна реєстрація відповідних змін до установчих документів банку була проведена цього ж дня приватним нотаріусом (реєстраційна дія № 10741050132038947).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 13 липня 2016 року ПАТ "УКРІНКОМ" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "УКРІНКОМ", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24 грудня 2015 року "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/5325/16 від 29 квітня 2016 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року у справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року у справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2016 року у справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі №826/5325/16 залишено без змін.

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "УКРІНКОМ" від 28 березня 2017 року знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ "Українська інноваційна компанія", реєстрація здійснена 03 квітня 2017 року (реєстраційна дія № 10701200000007396).

Відповідно до пункту 1.1 статуту акціонерного товариства у редакції від 18 березня 2017 року ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків ПАТ "УКРІНКОМ" та ПАТ "Український інноваційний банк".

Постановою Верховного Суду України від 24 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення; у задоволенні позову до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України.

14 грудня 2017 року Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року по справі №826/14033/17 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі статтями 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.

За змістом ст.ст. 80, 83 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом. Положення глави 7 цього Кодексу застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Згідно з ч. ч. 1 і 7 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" реорганізація банку - це злиття, приєднання, виділення, поділ банку, зміна його організаційно-правової форми (перетворення), наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Главою 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено порядок реорганізації банку. За змістом ст. ст. 26, 27 цього Закону банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

Банк може бути ліквідований: 1) за рішенням власників банку; 2) у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ч. 1 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

За змістом ч. ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України. Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк: 1) найменування банку (повне та скорочене); 2) його місцезнаходження; 3) організаційно-правову форму; 4) види діяльності, які має намір здійснювати банк; 5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами; 6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень; 7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону; 8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку; 9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку; 10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків; 11) положення про аудиторську перевірку банку; 12) положення про органи внутрішнього аудиту банку. Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

Отже, як реорганізація, так і ліквідація банку з ініціативи власників, а також внесення змін до статуту банку відповідно до закону можливі лише після надання на це згоди Національним банком України.

Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова "банк", виключення з видів його діяльності "діяльності комерційних банків" (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні ст. 108 ЦК України (ст. 87 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані виділом в розумінні ст. 109 ЦК України (ст. 86 Закону України "Про акціонерні товариства"), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні ст. 106 ЦК України(ст. ст. 83-85 Закону України "Про акціонерні товариства").

Сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Власники ПАТ "Український інноваційний банк", приймаючи рішення про відмову від "банківської діяльності", висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб'єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає ст. 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов'язків саме банківської установи - ПАТ "Український інноваційний банк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Права банку щодо його боржників комплексно пов'язані з його зобов'язаннями перед кредиторами. У зв'язку з цим не може процес виконання зобов'язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (ч. 6 ст. 38, ч. 1 та 5 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.

Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов'язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов'язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні - загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.

Виведення банку з ринку шляхом виключення слова "банк" з його назви та "банківської діяльності" з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, перехід прав та обов'язків від ПАТ "Український інноваційний банк" до ПАТ "Українська інноваційна компанія" не міг відбуватись без дотримання вимог банківського законодавства, лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова "банк" та виключення з видів своє діяльності "банківської діяльності".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №913/266/20(915/1388/16), від 29.06.2022 у справі 913/266/20(913/379/20), від 29.06.2022 у справі №913/266/20(907/906/17), від 29.06.2022 у справі №913/266/20(911/3025/19), від 29.06.2022 у справі № 913/266/20(925/926/19), від 29.06.2022 у справі №913/266/20(711/10273/17), від 27.07.2022 у справі №913/266/20(914/2373/18), від 02.11.2022 у справі №913/266/20(920/1228/17).

Отже, в результаті організаційних змін банку від 13.07.2016 та від 28.03.2017 нова банківська установа відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" не утворилась.

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є належними боржником у правовідносинах, які склались за участю Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" за договором банківського рахунку від 25.12.2012.

Ураховуючи наведене, оскільки Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" не є стороною в правовідносинах, які склались за участю Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" на підставі договору банківського рахунку від 25.12.2012, а відтак не є належним відповідачем у такому спорі.

Колегія суддів не надає правової оцінки аргументам позивача щодо виконання ним умов договору банківського рахунку від 25.12.2012, а також доказів наявності грошових коштів на рахунку №26002134100074 які відповідачем повинні були перераховані позивачу, оскільки позов подано до неналежної особи.

Аргументи апелянта щодо розгляду судом справи поза межами процесуальних строків є недоцільними, оскільки не є підставою для скасування судового рішення. При цьому варто враховувати обставину військової агресії Російської Федерації проти України, та спричинені нею соціальні та правові наслідки.

Так, 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-ІХ, - на 90 діб, до 20.05.2023.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Таким чином, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права з огляду на несвоєчасне реагування працівників суду на дзвінки, запити представника Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" щодо руху справи, як підстави неможливості своєчасного подання до суду першої інстанції Малим приватним підприємством "Фірма "Автолюкс" клопотання про заміну відповідача у справі, є необгрунтованими з мотивів викладених вище колегією суддів при розгляді поданого апелянтом клопотання на стадії апеляційного перегляду.

Ураховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов законного висновку, що оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, позовні вимоги Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" грошових коштів за договором банківського рахунку є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/23/22) має бути залишене без змін.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Автолюкс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2022 у справі № 913/266/20(913/23/22) залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.03.2023

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко