вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" березня 2023 р. Справа№ 910/7841/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Яковлєва М.Л.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,
за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 29.03.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби Безпеки України
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 (повний текст складено 16.01.2023)
у справі № 910/7841/20 (суддя - Сівакова В.В.)
за позовом Служби Безпеки України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія №7"
про стягнення 46 382 851, 17 грн,
Служби безпеки України звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія №7» про стягнення 46 382 851,17 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/7841/18 від 27.04.2021 позовні вимоги Служби безпеки України задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія №7» на користь Служби безпеки України 43 715 537,36 грн пені та 655 733,06 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/7841/20 від 06.10.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія №7» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 у справі № 910/7841/20 задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва № 910/7841/20 від 27.04.2021 змінено частково; викладено рішення Господарського суду міста Києва № 910/7841/20 від 27.04.2021 в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія №7» на користь Служби безпеки України 39.956.134,22 грн пені та 599.342,01 грн судового збору.».
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/7841/20 від 06.10.2021 стягнуто зі Служби безпеки України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія №7» 144 601,13 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2021 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у справі № 910/7841/20 скасовано; справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням 02.02.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв'язку) Служба Безпеки України звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/7841/20, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі №910/7841/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що саме через дії ТОВ «ДБК № 7» дозвіл на виконання будівельних робіт скасовано, що призвело до невиправданої затримки із забудови об'єкта, з наведеного не є зрозумілим чому суд першої інстанції дійшов інших висновків, оскільки СБУ не є будівельною та проектною організацією, СБУ не може самостійно розробити таку документацію.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що надана ТОВ «ДБК № 7» документація не відповідала вимогам п. 3 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому СБУ було відмовлено в отриманні дозволу на виконання будівельних робіт. Таким чином не відповідає дійсності висновок ТОВ «ДБК № 7» про належне виконання цим товариством обов'язку, передбаченого п. 4.6 договору..
Скаржник зазначає, що СБУ не отримала дозвіл на виконання будівельних робіт саме через дії ТОВ «ДБК № 7», твердження про те, що у відповідача була відсутня можливість проводити будівельні роботи з об'єктивних та незалежних від цього товариства обставин, а також за відсутності його вини є безпідставним.
Апелянт звертає увагу суду, що СБУ неодноразово зверталась до відповідача про усунення зазначених зауважень (листи СБУ від 10.10.2017 №19/2-4430, від 23.11.2017 №19/2-5207, від 22.12.2017 №19/2-5811), однак відповідач не Виконав прохальної частини цих листів щодо приведення проектної документації відповідно до вимог будівельного законодавства, посилаючись на протиправність відмови ДАБІ. Твердження відповідача, що на його думку ДАБІ неправомірно анульовано дозвіл, не підтверджено жодними доказами та не встановлено рішенням суду.
Служба безпеки України в апеляційній скарзі вказує, що суд апеляційної інстанції у справі № 910/1499/18 дійшов висновку, що відповідачем виконано обов'язок, визначений п. 4.6. договору щодо передачі позивачу документів, необхідних для отримання вперше дозволу на проведення будівельних робіт, що стало наслідком отримання дозволу № ІУ 115153300647.
Водночас судом апеляційної інстанції у справі № 910/1499/18 не встановлено обставин, що стосувались відповідності комплекту проектної документації, необхідної для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, вимогам містобудівних умов та обмежень.
Служба безпеки України зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/1499/18 взагалі не здійснювалось дослідження положень п. 4.5, пп. 6.2.4 п. 6.2, пп. 6.4.2 п. 6.4, пп. 6.4.20 п. 6.4 Договору, згідно з якими обов'язок подання документів, необхідних для отримання дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкті, покладається виключно на товариство (відповідне обґрунтування наведено в п. 4.3 постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у вказаній справі).
Висновок суду першої інстанції у справі № 910/7841/20 щодо належного виконання відповідачем обов'язку щодо подання СБУ документів для отримання первинного дозволу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті, та відсутності обов'язку товариства повторно забезпечити СБУ даними документами призвів до того, що договір не може бути виконаним.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7841/20 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Служби Безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
20.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7841/20.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2023 відкрито та призначено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Служби Безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 справі № 910/7841/20. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 15.03.2023 о 10 год. 30 хв. у приміщенні Північного апеляційного господарського суду (м. Київ, вул. Шолуденка, 1А, зал судових засідань №12).
13.03.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія №7" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому осатаній заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 справі № 910/7841/20 без змін, а апеляційну скаргу Служби Безпеки України без задоволення.
Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що доводи позивача на те, що немає причинно-наслідкового зв'язку між виконанням відповідачем вимог припису і скасуванням дозволу на виконання будівельних робіт, а тому виправдання ДБК № 7 щодо вчасного виконання вимог припису та відсутності вини не заслуговує на увагу суперечить здоровому глузду, адже анулювання дозволу на виконання будівельних робіт відбулось достроково та неправомірно незважаючи на виконання вимог припису у встановлений строк, а тому такого причинно-наслідкового зв'язку між виконанням припису і скасуванням дозволу і не має існувати, бо такий дозвіл і не мав бути скасованим.
Товариство у відзиві вказує, що належність виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі позивачу необхідного комплекту документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт підтверджується і фактами встановленими в постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 року по справі № 910/1499/18 (залишена без змін постановою Верховного суду від 14.05.2019 року), що мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, а саме: судом встановлено, що відповідач належним чином виконав умови договору, а саме: згідно п. 4.5., 4.6. договору, у строк, що не перевищує 18 календарних місяців з моменту виданої Службою безпеки України довіреності від 15.03.2015 р., забезпечив виконання підготовчих робіт, розробку проектної документації, проведення експертизи проекту будівництва об'єкту відповідно до чинного законодавства та подання позивачу всіх документів, необхідних для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті, зокрема, передав позивачу один комплект проектної Документації для отримання дозволу виконання будівельних робіт по об'єкту.
Відповідач вказує, що необґрунтованим є твердження позивача про те, що судом апеляційної інстанції у справі № 910/1499/18 не встановлено обставин, що стосувались відповідності комплекту проектної документації, необхідної для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, вимогам містобудівних умов та обмежень, оскільки судом було встановлено обставину виконання ДБК № 7 свого обов'язку щодо надання проектної документації для отримання дозволу та відсутність обов'язку повторно надати такі документи. Окрім того, така обставина не входила до предмету доказування у цій справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 призначено до розгляду справу №910/7841/20 на 22.03.2023 о 10 год. 45 хв. за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1А, зал судових засідань №12.
У судовому засіданні, що відбулось 15.03.2023 оголошено перерву до 29.03.2023.
В судове засіданні 15.03.2023 з'явились представники обох сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
23.09.2014 між Службою безпеки України (сторона-1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домобудівна компанія №7» (сторона-2, відповідач), за результатами проведення конкурсу на будівництво житла відповідно до вимог Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 715 від 06.07.2011, укладено договір про будівництво житла на земельній ділянці на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва № 2309-14/19/2-13 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення мети - будівництва житлових будинків на земельній ділянці, розташованій на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва, згідно з вимогами законодавства про основи містобудування та архітектурної діяльності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонам договору № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014 про будівництво житла на земельній ділянці по вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва, відповідач взяв на себе зобов'язання у строк передбачений договором, ввести будівлю в експлуатацію та передати визначені договором квартири позивачу. Умовами договору встановлено, що строк закінчення будівництва об'єкту, здачі його в експлуатацію та передачі позивачу житла визначено за результатами проведеного конкурсу щодо вибору забудовника та становить 48 місяців з моменту надання позивачем відповідачу нотаріально посвідченої довіреності. 05.03.2015 позивачем надано відповідачу відповідну нотаріально посвідчену довіреність, посвідчену Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Роменським В.С. та зареєстровану за № 65. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014 позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 46 382 851,17 грн пені.
Розглянувши апеляційну скаргу Служби Безпеки України, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
У відповідності до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014 за своєю правовою природою є змішаним договором який містить елементи договору про спільну діяльність та договору будівельного підряду.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня його підписання і діє до дня його остаточного виконання сторонами.
Відповідно до п. 1.3 договору сторони визначили, що цей договір не є договором простого товариства, спільна діяльність здійснюється без об'єднання вкладів сторін, формування спільного майна, ведення окремого балансу.
Згідно з абз. 2 п. 1.2 договору сторона-2 має право на власний розсуд приймати рішення щодо організації будівництва об'єкту та його техніко-економічних характеристик виходячи з вихідних даних, проектних та вишукувальних робіт, фактичних умов, фактичних умов містобудівної діяльності на земельній ділянці, при умові досягнення необхідного для позивача результату у вигляді площ квартир у об'єкті, в кількості та з характеристиками, а також у строк, що визначений за результатами конкурсу.
Відповідно до умов п. 3.1. договору за виконання обов'язків, визначених цим договором, сторони у якості результату від досягнення мети договору отримують такі частки завершеного будівництвом об'єкту:
3.1.1 сторона-1 отримує:
не менш ніж 17536, 58 кв. мжитла (загальної площі квартир), що становить не менш, ніж 327 квартир у завершеному будівництвом об'єкті. Квартири, які отримує сторона-1 за умовами цього договору, повинні бути обладнанні вхідними металевими дверима, приладами опалення, віконними блоками, лічильниками води та електроенергії, без виконання внутрішніх опоряджувальних робіт. У ході виконання цього договору загальна площа житла (загальної площі квартир) та кількість квартир, які за результатами конкурсу отримує сторона-1, не може змінюватись у сторону зменшення.
3.1.2 сторона-2 отримує:
всі житлові приміщення в об'єкті, за винятком житлових приміщень (квартир), які отримує сторона-1;
усі нежилі приміщення, передбачені проектно-кошторисною документацією, у тому числі паркінги тощо.
Відповідно до п. 3.5 договору сторона-2 на підставі реєстру витрат сторони-1 протягом 90 днів, після підписання вказаного догоду компенсує стороні-1 витрати у розмірі 183 688,61 грн, понесені сороною-1 на стадії оформлення земельної ділянки, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок стоони-1, після чого сторони підписують відповідний акт.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що сторона-1 протягом 15 днів з моменту виконання стороною пункту 3.5 цього договору надає стороні-2 нотаріально засвідчену довіреність на збір вихідних даних на проектування, здійснення проектування, замовлення інших робіт (послуг), необхідних для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті, на виконання функцій замовника будівництва об'єкту, у тому числі в частині організації виконання будівельно-монтажних робіт, ведення об'єкту в експлуатацію, замовлення інших робіт (послуг) необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті згідно з вимогами чинного законодавства, передачі збудованих житлових будинків, об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури експлуатуючим організаціям тощо.
05.03.2015 позивач на виконання умов п. 4.5 договору надав відповідачу нотаріально посвідчену довіреність, якою серед іншого, уповноважив відповідача: подати до Державної архітектурно-будівельної інспекції України на реєстрацію декларацію про початок виконання підготовчих робіт та отримати зареєстровану декларацію; підготувати та подати документи на отримання дозволу на виконання будівельних робіт щодо об'єкта в порядку, передбаченому чинним законодавством України; отримати дозвіл на виконання будівельних робіт, а також всі інші необхідні документи дозвільного характеру (в т.ч. на знесення будівель та споруд, знесення зелених насаджень, зняття родючого шару ґрунту, ордери на порушення благоустрою тощо); отримати всі необхідні дозволи та документи, що входять до складу-проектно-кошторисної документації, необхідні для виконання підготовчих та будівельних робіт, узгодити та затвердити такі дозволи та документи у всіх необхідних органах державної влади та місцевого самоврядування, залучивши при необхідності для виконання таких робіт інші організації; підписати робочу документацію для виконання будівельних робіт; тощо. Довіреність видано сроком на п'ять років і дійсна до 05.03.2020.
Згідно з п. 4.6. договору сторона-2 згідно з графіком, погодженим стороною-1, у строк, що не перевищує 18 календарних місяців із моменту виконання стороною-1 вимог п. 4.5 цього договору, забезпечує виконання підготовчих робіт, розробку проектної документації, проведення експертизи проекту будівництва об'єкта відповідно до чинного законодавства та подання стороні-1 усіх документів, необхідних для отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті.
Відповідно до п. 6.4.2. договору сторона-2 зобов'язана на підставі довіреності, вказаної в пункті 4.5 цього договору, оформлювати дозвільні документи (дозволи, технічні умови та інші), необхідні для здійснення діяльності за цим договором у частині отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті, ведення будівельних робіт на об'єкті, введення його в експлуатацію і передачі експлуатуючим організаціям.
Так, в 2015 році відповідачем було надано всі документи необхідні позивачу для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт по будівництву житлових будинків на земельній ділянці по вулиці Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі міста Києва (далі - об'єкт). В тому числі було надано проектну документацію на об'єкт, відповідність якої будівельним та іншим нормам передбаченим законодавством підтверджується Експертним звітом щодо розгляду проектної документації № 7-Р72-15-ЕП/КО від 09.10.2015.
26.11.2015 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України (замовнику), Товариству з обмеженою відповідальністю «БК «Азур Груп» (генеральному підряднику (підряднику)) дозвіл № ІУ 115153300647 на виконання будівельних робіт - «Комплексна забудова території (будівництво житлових будинків, об'єктів обслуговування житлових будинків) на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі міста Києва» (далі - об'єкт).
Листом Служби безпеки України № 19/2-6985 від 29.12.2015, позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути питання щодо призупинення робіт з будівництва житлового комплексу по вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва, у зв'язку з виникненням соціальної напруги навколо будівництва цього житлового комплексу.
20.07.2017 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві на звернення Громадської організації «Барви Життя» проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва за результатами якої видано припис про зупинення з 20.07.2017 підготовчих та будівельних робіт на об'єкті до усунення порушень з вимогою повідомити про виконання припису Департамент до 21.08.2017.
Проте, 28.07.2017 Державна архітектурно-будівельна інспекція України, не дочекавшись закінчення встановленого строку для усунення порушень, повідомила позивача листом № 40-305-27 від 28.07.2017 про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт на об'єкті «Комплексна забудова території (будівництво житлових будинків, об'єктів обслуговування житлових будинків) на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі міста Києва», замовник - Департамент господарського забезпечення Служби Безпеки України від 26.11.2015 № ІУ 115153300647 на підставі рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України № 158 від 28.07.2017.
04.08.2017 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві видано направлення № б/н для проведення позапланової перевірки на об'єкті щодо виконання вимог припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 20.07.2017. Строк дії направлення встановлено з 11.08.2017 до 23.08.2017.
Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за результатами проведення позапланової перевірки складено акт № б/н, згідно якого у період з 11.08.2017 по 23.08.2017 зафіксовано виконання припису від 20.07.2017 та усунення порушення.
В свою чергу, Служба безпеки України звернулася до відповідача з вимогою від 09.08.2017 про усунення зауважень, виявлених Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, та надання завірених в установленому порядку копії документів для отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
30.08.2017 відповідач супровідним листом № 30-08/3 передав позивачу один комплект проектної документації для отримання дозволу на виконання будівельних робіт по об'єкту: «Комплексна забудова території (будівництво житлових будинків, об'єктів обслуговування житлових будинків) на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва».
20.09.2017 позивачем подано до Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві заяву встановленого зразка, до якої долучено пакет наданих відповідачем документів для отримання нового дозволу на виконання будівельних робіт.
29.09.2017 за результатами розгляду поданих документів Державна архітектурно-будівельна інспекція у м. Києві відмовила у видачі дозволу на виконання будівельних робіт та зазначила при цьому ряд зауважень.
Так, позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача про усунення зазначених зауважень (листи № 19/2-4430 від 10.10.2017, № 19/2-5207 від 23.11.2017, № 19/2-5811 від 22.12.2017), однак відповідач жодної відповіді на листи не надав, зауваження не усунув.
Листом № 01/01 від 22.01.2018 відповідач у відповідь (на листи позивача № 19/2-5207 від 23.11.2017, № 19/2-5811 від 22.12.2017) повідомив позивача, що зауваження, викладені у приписі Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції України у місті Києві були усунуті у повному обсязі, про що 23.08.2017 було складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю); відповідачем надано позивачу усі необхідні документи для отримання дозволу на виконання будівельних робіт; вважає, що органом Державного архітектурно-будівельного контролю відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт з формальних підстав; звернув увагу Служби безпеки України, що ТОВ «ДБК-7» не наділене повноваженнями на звернення до суду з позовом від імені Служби безпеки України про оскарження рішень, дій або бездіяльності Державної архітектурно-будівельної інспекції України, такими повноваженнями наділена виключно Служба безпеки України.
Згідно з пунктом 6.1.3 договору сторона-1 має право у разі невиконання стороною-2 умов вказаного договору у частині порушення строків, визначених у пунктах 3.5., 4.6 цього договору, та не усунення нею зазначених недоліків у визначений стороною-1 строк - в односторонньому порядку розірвати цей договір. При цьому сторона-1 не відшкодовує витрати, понесені стороною-2 у зв'язку з виконанням цього договору.
Листом № 19/2-34 від 05.01.2018 позивач повідомив відповідача про розірвання в односторонньому порядку договору, оскільки відповідач не виконує належним чином договірні зобов'язання, передбачені пунктом 4.6 договору, а саме подання до 05.09.2017 до СБУ всіх документів, необхідних для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті (згідно з відмовою у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 29.09.2017 № ІУ 133172721929) та вимагав на підставі п. 6.1.3. договору звільнити земельну ділянку по вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі міста Києва в термін до 25.01.2018.
Листом № 03/01 від 24.01.2018 відповідач у відповідь на зазначений вище лист позивача продублював раніше зазначене ним у листі № 01/01 від 22.01.2018 та з приводу розірвання договору зазначив, що ТОВ «ДБК-7» належно виконало умови договору про будівництво житла, зокрема щодо забезпечення виконання підготовчих робіт, розробку проектної документації, проведення експертизи проекту будівництва об'єкту та подання позивачу необхідних документів для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті у строки, передбачені договором, що підтверджується видачею Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дозволу на виконання будівельних робіт від 26.11.2015. Крім того, відповідач одночасно зазначив, що договір не містить положень стосовно повторного обов'язку отримувати дозвіл на виконання будівельних робіт. Також відповідач у зазначеному листі повідомив, що готовий надати максимальне сприяння позивачу у межах чинного законодавства України щодо повторного отримання Службою безпеки України дозволу на виконання будівельних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 у справі № 910/1499/18 позов Служби безпеки України задоволено; зобов'язано ТОВ «Домобудівна компанія №7» звільнити земельну ділянку, розташовану на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва, закріплену за Службою безпеки України на праві постійного користування згідно з державним актом від 31.01.2005 серії ЯЯ № 080699.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 910/1499/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 14.05.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018 скасовано; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено, та встановлено наступне.
На виконання пункту 6.4.2. договору відповідач належним чином виконав умови договору, а саме: згідно пунктів 4.5., 4.6. договору, у строк, що не перевищує 18 календарних місяців з моменту виданої Службою безпеки України довіреності від 15.03.2015, забезпечив виконання підготовчих робіт, розробку проектної документації, проведення експертизи проекту будівництва об'єкту відповідно до чинного законодавства та подання позивачу усіх документів, необхідних для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті, зокрема, передав позивачу один комплект проектної документації для отримання дозволу на виконання будівельних робіт по об'єкту: «Комплексна забудова території (будівництво житлових будинків, об'єктів обслуговування житлових будинків) на вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі м. Києва» (супровідний лист № 30-08/3 від 30.08.2017).
Крім того, зауваження, викладені у приписі Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції України у місті Києві були усунуті у повному обсязі, про що 23.08.2017 було складено акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду.
Таким чином, зобов'язання, визначені пунктами 4.5, 4.6 договору, виконані протягом встановленого п. 4.6 договору строку.
Тому положення п. 4.6 договору не можуть розповсюджуватися на обставини, які склались у 2017 році (анулювання дозволу на проведення будівельних робіт), оскільки зазначений пункт договору виконаний належним чином.
Отже, виходячи з аналізу положень договору, зокрема, п. 4.6 та п. 6.1.3., у їх системному взаємозв'язку з іншими положеннями договору, які визначають права та обов'язки сторін та підстави припинення договору, судова колегія дійшла висновку, що визначений пунктом 4.6. договору обов'язок відповідача забезпечити подання позивачу усіх документів, необхідних для отримання документу, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті, стосується первинного отримання дозволу на виконання будівельних робіт. При цьому, право позивача на одностороннє розірвання договору на підставі п. 6.1.3. договору стосується виключно первинного отримання дозволу на виконання будівельних робіт, тоді як договір не містить положень стосовно обов'язку відповідача повторно забезпечити позивача документами, необхідними для повторного отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено виконання відповідачем обов'язку, визначеного п. 4.6. договору щодо передачі позивачу документів, необхідних для отримання дозволу на проведення будівельних робіт, що стало наслідком отримання дозволу № ІУ 115153300647, судова колегія дійшла висновку, що у позивача відсутні правові підстави для одностороннього розірвання договору відповідно до пункту 6.1.3.
Відтак, договір є чинним, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову та зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, яка знаходиться по вулиці Полковника Потєхіна, 9, у Голосіївському районі міста Києва та перебуває у Служби безпеки України на праві постійного користування згідно з державним актом від 31.01.2005 серія ЯЯ № 080699.
Стосовно встановлених судами під час розгляду справи № 910/13226/20 обставин наявності вини відповідача в порушенні строків будівництва та ведення в експлуатацію об'єкта будівництва за договором № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014 слід зазначити наступне
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/13226/20 позов Служби безпеки України задоволено та розірвано договір про будівництво житла на земельній ділянці по вул. Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі міста Києва № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014, укладений між Службою безпеки України та ТОВ «Домобудівна компанія № 7».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021, якою залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 910/13226/20 колегією суддів зазначено, що доводи відповідача стосовно відсутності його вини в порушенні строків будівництва та ведення в експлуатацію об'єкта будівництва судовою колегію до уваги не приймається, оскільки позивачу було відмовлено в отриманні дозволу на виконання будівельних робіт на підставі документів, наданих відповідачем.
Однак, ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 у справі 910/13226/20 затверджено мирову угоду від 08.09.2021, укладену між Службою безпеки України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія №7»; визнано нечинними постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/13226/20; провадження у справі 910/13226/20 закрито.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Таким чином, висновки викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 та рішенні Господарського суду міста Києва від 29.10.2020 у справі № 910/13226/20 не можуть братись судом до уваги при повторному вирішенні справи та мати преюдиціальне значення для вирішення цієї справи, так як ці рішення втратили законну силу.
До того ж, Верховним Судом у постанові від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20 надано оцінки тому факту, що у справі № 910/13226/20 предметом позову було розірвання договору з підстав порушення строків, визначених у п. 3.5 та п. 4.6 договору, однак у цій справі має місце стягнення неустойки за порушення строків здачі об'єкта в експлуатацію, які передбачені п. 4.3 договору, що у свою чергу може зумовлювати встановлення різних обставин справи саме в межах та підстав позову, що відповідно впливатиме на правову оцінку таких обставин у частині встановлення вини відповідача щодо порушення вказаних строків.
Відповідно до умов затвердженої мирової угоди від 08.09.2021 сторони підтверджують, що ними було досягнуто згоди з остаточного врегулювання спору у справі № 910/13226/20, а саме пунктом 1.1. мирової угоди сторони узгодили, що на виконання цієї Мирової угоди ДБК № 7 зобов'язується забезпечити здійснення будівництва об'єкту, здачу його в експлуатацію та передачу позивачу належного йому за договором житла не пізніше 48 календарних місяців, починаючи з дати укладення нотаріального правочину на делегування ДБК № 7 повноважень щодо здійснення функцій замовника, але не раніше ніж з дати отримання або відновлення документа, що надає право на виконання будівельних робіт на земельній ділянці по вулиці Полковника Потєхіна, 9 у Голосіївському районі міста Києва (надалі - дозвіл на виконання будівельних робіт), якщо інший строк не буде письмово узгоджений сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору.
Відповідно до п. 1.2. мирової угоди сторони визнають дію договору, а також всі взаємні права та зобов'язання, що випливають з такого договору, з урахуванням змін та доповнень, викладених у цій Мировій угоді, яка, з моменту її затвердження судом, є невід'ємною частиною договору. У іншій частині, що не суперечить цій Мировій угоді, договір зберігає свою силу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично у мировій угоді сторони досягли згоди щодо зміни строку закінчення будівництва об'єкту, здачі його в експлуатацію та передачу позивачу житла, який раніше був визначений у п. 4.3 договору.
В свою чергу суд першої інстанції вірно вказує, що зі змісту умов мирової угоди від 08.09.2021 не вбачається, що сторони встановили, що її умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення, а тому в даному випадку умови наведеної мирової угоди набувають чинності з моменту її затвердження судом і не можуть бути застосовані до правовідносин на момент їх виникнення між сторонами під час розгляду спору у даній справі.
Відповідно до вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 910/7841/20 суд першої інстанції має дослідити всі обставини справи щодо додержання сторонами своїх зобов'язань за договором № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014, наявності/відсутності обставин щодо підтвердження вини відповідача у невиконанні своїх зобов'язань та/або неможливість належного виконання та, як наслідок, наявності підстав для застосування передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно з п. 4.3 договору строк закінчення будівництва об'єкта, здачі його в експлуатацію та передачі стороні-1 житла, визначеного за результатами проведення конкурсу, становить 48 місяців із моменту надання стороною-1 стороні-2 нотаріально засвідченої довіреності відповідно до пункту 4.5. цього договору.
За змістом пункту 4.4 договору початок і закінчення будівництва об'єкта (кожної черги або пускового комплексу) визначаються календарним графіком виконання робіт, якщо сторона-2 надає на погодження стороні-1 після отримання документа, що дає право на виконання будівельних робіт на об'єкті.
Строк будівництва об'єкта не повинен перевищувати нормативний згідно з проектно-кошторисною документацією та не повинен перевищувати строк, визначений у пункті 4.3 цього договору.
З огляду на те, що нотаріально засвідчена довіреність видана позивачем відповідачу 05.03.2015 та враховуючи положення п. 4.3 договору відповідач мав закінчити будівництво об'єкта, здачі його в експлуатацію та передачу позивачу належного йому за договором житла у строк до 05.03.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що взяті на себе зобов'язання щодо закінчення будівництва об'єкта, здачі його в експлуатацію та передачу позивачу житла відповідач у встановлений договором строк не виконав.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Пунктом 7.2 договору визначено, що у разі порушення з вини сторони-2 строків здачі в експлуатацію об'єкта (черги або пускового комплексу) більш ніж на 90 днів, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі 0,1% вартості несвоєчасно переданих квартир стороні-1 за кожен день затримки.
Вартість несвоєчасно переданих квартир визначається виходячи з опосередкованої вартості спорудження одного квадратного метра житла в Києві, встановленого Мінрегіоном.
Приписами ч. 1, 2 ст. 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналіз вищевказаних положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач міг виконувати договір виключно при наявності дозволу на виконання будівельних робіт.
За умовами п. 6.2.4 договору позивач зобов'язаний на підставі наданих відповідачем всіх необхідних документів отримати документ, що дає право на виконання будівельних робіт щодо об'єкта в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Проте, враховуючи висновки апеляційного суду у справі № 910/1499/18 про те, що надання відповідачем документів для отримання документу на право виконання будівельних робіт стосувалося виключено отримання первинного дозволу та договір не містить положень стосовно обов'язку відповідача повторно забезпечити позивача документами, необхідними для повторного отримання дозволу на виконання будівельних робіт, тому в силу положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» отримання дозволу покладено на позивача.
Судами з'ясований у розгляді справи факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, проте відповідачем доведено обставини, які свідчать про відсутність його вини у такому невиконанні та/або про неможливість належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок неможливості проведення будівельних робіт без дозволу, обов'язок в отриманні якого покладений на позивача, та відповідно, відсутність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
Приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Служби безпеки України.
Також. судом першої інстанції розглянувши заяву відповідача про застосування строку спеціальної позовної давності вірно встановлено наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо строку позовної давності зі стягнення штрафних санкцій, були продовжені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» з 02.04.2020 на строк дії карантину.
В свою чергу, враховуючи, що з даним позовом позивач звернувся 05.06.2020 та те, що строк позовної давності у зв'язку з карантином був продовжений з 02.04.2020, позов про стягнення пені пред'явлений в межах строку спеціальної позовної давності.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Служби Безпеки України на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022у справі №910/7841/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Служби Безпеки України - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 у справі № 910/7841/20 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Службу Безпеки України.
Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 30.03.2023
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді М.Л. Яковлєв
Є.Ю. Шаптала